Їм властиві порушення в спілкуванні: нездатність встановлювати контакти з оточуючими, невміння подивитися на себе з боку. Все це формує такі риси як замкнутість, відгородженість, з одного боку, і агресивність, підозрілість - з іншого.
Узагальнена характеристика осіб, які вчиняють злочини, і їх вивчення на статистичному рівні дозволяють виявити типові особливості, властиві певним групам, і вжити відповідних заходів для планування і попередження злочинності.
3. Класифікація і умови формування особистості злочинця
Існують кілька типологічних схем особистості злочинця. За ознакою антигромадської спрямованості поведінки в основу типології належить ставлення особистості до різних суспільних цінностей [1].
Негативно-зневажливе ставлення до людської особистості, її найважливішим благ. Подібне ставлення лежить в основі умисних агресивно-насильницьких злочинів - вбивств, згвалтувань, а також більшості випадків хуліганства.
«Криміногенний» - характеризується наступними особливостями:
1) сформований в умовах інтенсивного протиправного і аморального поведінки оточуючих.
2) в минулому здійснював аморальні проступки і правопорушення, які продовжили повторюватися.
3) звик до негативній оцінці своєї поведінки
4) активний в ситуації вчинення злочину, скоює злочин без обгрунтованих зовнішніх приводів [2].
В рамках типу криміногенної особистості виділяються підтипи: послідовно-криміногенний, ситуативно-криміногенний, ситуативний.
Послідовно-криміногенний підтип формується в мікросередовищі, де порушуються морально-правові норми; злочин закономірно випливає зі звичного стилю поведінки і способу життя.
Ситуативний підтип характеризується тим, що аморальні елементи виражені у нього незначно. Злочин здійснюється особою під вирішальним впливом ситуації, яка виникає не з його вини.
За ступенем небезпеки виділяються наступні типи злочинців:
«Десоціалізованих небезпечні» - декласовані особи, тривалий час провідні паразитичний, бездомний спосіб життя. Це дармоїди, неодноразово судимі, алкоголіки. Вони роблять в основному дрібні крадіжки, для забезпечення свого існування і, особливо для придбання спиртних напоїв.
«Нестійкі» - особи, які характеризуються часткової кримінальної заражених і вчиняють злочини не в силу стійких антигромадських установок, а в силу свого способу життя. Особи цього типу здійснюють, в основному в нетверезому стані, дрібні розкрадання і крадіжки, рідше-грабежі, розбої, деякі насильницькі злочини.
Розглянуті типології, що існують в кримінології, носять умовний характер. Чи не кожен злочинець може бути однозначно віднесений до того чи іншого типу. Крім того, всі типології носять описовий, а не пояснювальний характер.
Більш перспективною є типологія злочинців, в основу яких покладені мотиви їх злочинних дій. Окремі спроби створення такої типології вже робилися.
«Алкогольний» тип. Критерієм для виділення цього типу є вчинення корисливих злочинів для придбання спиртного. Більшість представників - хронічні алкоголіки. У міру зростання залежності від алкоголю цей мотив стає в структурі особистості домінуючим, витісняючи на задній план всі інші мотиви. Особи алкогольного типу найчастіше роблять дрібні крадіжки і дрібні розкрадання на виробництві для задоволення потреби в спиртних напоях.
«Ігровий» тип особистості з психологічної точки зору складний. Даний тип відрізняється постійною потребою в ризику, звідси - пошук гострих відчуттів, пов'язаних з небезпекою, прагненням брати участь в небезпечних операціях і т.д. Поведінка таких осіб полімотівно: корисливі мотиви діють поряд з «ігровими», тому що для них однаково значущі як матеріальні вигоди в результаті вчинення злочину, так і ті емоційні переживання, які випробовуються в процесі вчинення злочину.