В даний час при вступі до школи
близько 28% дітей імеютхроніческіе захворювання »
45% - функціональні відхилення у фізичному і нервово-психічному здоров'ї.
Всі ці діти, не маючи відхилень у розвитку, на етапі по-дження в школу:
характеризуються низьким рівнем шкільної зрілості,
відчувають труднощі в навчанні і в освоєнні социаль-ной ролі учня,
мають підвищений ризик шкільної дезадаптації.
Це дає підставу розглядати їх какгруппу педагогічний-ського ризику.
Результати досліджень шкільної успішності показують, що сьогодні кожен четвертий учень відчуває труднощі в навчанні:
42, 5% навчаючи-трудящих не можуть без помилок написати передбачений государ-ственной програмою диктант;
36, 7% не опановують навиком вільного читання;
25, 1% відчувають труднощі в рахунку і реше-ванні завдань;
30% учнів початкової школи відчувають страх і огиду до навчання.
Традиційно в масовій загальноосвітній школі навч-ний процес будувався з розрахунком на «середньостатистичного» ре-бенка.
Клас може бути сформований з першого року навчання за результатами предшкольного обстеження вступників до школи дітей.
рішення про направлення дитини в клас педагогічної підтримки приймає шкільна педагогічна комісія, в со-ставши якій обов'язково входять:
завуч з початкового освітньої-ня,
спеціальний педагог (педагог-дефектолог) - логопед або олигофренопедагог.
Практика роботи таких класів протягом 90-х рр. показала, що лавиноподібне їх відкриття по всій країні відбувалося в багатьох випадках без необхідного організаційного, методич-ського і кадрового забезпечення, часто тільки на основі педагоги-чеський характеристики вчителя класу або класного керуєте-ля.
Шкільні педагогічні комісії в більшості випадків не мали в складі необхідних фахівців.
Це призвело до того, що через непрофесійний підхід до визначення сутності проблем і труднощів кожної дитини, невірного вибору для дитини адекватної освітнього середовища (звичайний клас, клас компенсуючого навчання або корекційний клас) в одному класі, призначеному для реалізації компенсуючого навчання, виявляються діти з різними відхиленнями у розвитку, в тому числі розумово відсталі, детіс ЗПР, з важкими порушеннями мови та ін.
Очевидна, таким чином, помилкових-ність дозволу формувати класи компенсуючого навчений-ня (педагогічної підтримки) на розсуд школи в умов-ях, коли кадрові можливості школи не задовольняють необ-ходимо вимогам, що пред'являються до діагностичної діяль-ності і до комплектування класів для дітей з проблемним розвитком.
Відсутність чітких і об'єктивних критеріїв диференціальних-ний діагностики призводить до проблем, пов'язаних з вибором адекватного навчального плану, ефективних форм і методів педа-гогіческого впливу.
При відсутності належного психологічний-ського супроводу масова загальноосвітня школа ис-випробовують значні труднощі з правильним Комплектова-ням класів компенсуючого навчання (педагогічної під-тримки) і корекційних класів.
Класи компенсуючого навчання (педагогічної постач-ки) рекомендується створювати в основному на етапі отримання на-чільного загальної освіти. При отриманні основного загальної освіти класи компенсуючого навчання можуть збереженні-тися або створюватися знову лише в особливих випадках (наприклад, при надходженні дітей біженців або тимчасових переселенців і т.п.).
Відкриття класів компенсуючого навчання в основній середній школі не завжди доцільно з кількох причин.
По-перше, якщо налагоджені своєчасне раннє виявлення і рання медико-психолого-педагогічна діагностика, то вже в дитячому саду і в початковій школі можливе надання ефективної-ної допомоги. В цьому випадку до моменту переходу в основну середовищ-ню школу труднощі навчання і шкільної адаптації або пре-долаються (якщо це тимчасові труднощі) або мова повинна йти про навчання в корекційної класі (якщо це стійкі за-трудненія).
По-друге, раптовий для підлітка переклад зі звичайного класу в клас компенсуючого навчання нерідко є тя желой психологічною травмою, як для нього самого, так і для його родини.
Світова практика інтеграції, однак, показує, що діти, з раннього віку навчившись доброзичливого взаимодейст-вию і співпраці з однолітками, «не такими, як усі», що мають відхилення в розвитку, не страждають «психологією ра-СИЗМ» і в підлітковому, і в більш старшому віці.
Міграція населення, проблема біженців і тимчасових переселенцев.Однако залишається проблема дефіциту кваліфікованих психолого-педагогічних кадрів для роботи з дітьми, що зазнають труднощі в навчанні.