ЩО СКАЗАВ ДРОЗД
Ти, чиє обличчя палила зимової ночі холоднеча,
Хто розрізняв в імлі на небосхилі
Верхівки в'язів між зірок замерзлих,
¬Ти в травні урожай сберёшь багатий.
Ти, чиї очі по темній книзі ночі
Допитливо і невтомно читали
За рядком рядок в чеканні Феба -
Ти в травні зустрінеш свій світанок щасливий.
Забудь про знанье! Трель моя проста,
Але про весну вона розносить вести.
Забудь про знанье! Трель моя проста,
Але їй слухає вечір. Ні не може
Бути пустим той, кого засмучує неробство,
І той не спить, хто думає, що спить.
(Сергій Сухарєв)
1972/1973
- В кн. Кітс Дж. Вірші. Ламія,
Ізабелла, Переддень святий Агнеси і інші вірші.
Л. Наука, 1986 (Літ. Пам'ятки). С.165.
* * *
O thou whose face hath felt the Winter's wind,
Whose eye has seen the snow-clouds
hung in mist,
And the black elm tops, 'mong the freezing stars,
To thee the spring will be a harvest time.
O thou, whose only book has been the light
Of supreme darkness which thou feddest on
Night after night when Phoebus was away,
To thee the Spring shall be a triple morn.
O fret not after knowledge - I have none,
And yet my song comes native with the warmth.
O fret not after knowledge - I have none,
And yet the Evening listens. He who saddens
At thought of idleness can not be idle,
And he's awake who thinks himself asleep.