Керуючі революції
У своєму розвитку управлінська думка зазнавала істотних змін, що дозволяє виділити певні етапи. На думку А.І. Кравченко, на цих етапах управління змінювалося настільки радикально, що можна говорити про управлінські революції. Першу з них він називає релігійно-комерційною і пов'язує з шумерської і єгипетською цивілізацією (приблизно 3000 до н.е.), коли каста жерців трансформувалася в касту релігійних функціонерів-менеджерів [7, с.17]. Цьому передувала заміна священного звичаю приносити людські жертви на ритуальні жертви у вигляді дарів - грошей, коштовностей, продуктів сільськогосподарської, домашньої, ремісничої праці. Поступово церква, яка по суті була невіддільна від держави, стала контролювати величезне майно і цінності, що вимагало системного здійснення функцій обліку, контролю, розподілу і обміну. При будівництві, наприклад, споруджень Древнього Єгипту в усій красі було проявлено управлінське мистецтво й уміння планувати і організовувати довгострокові роботи, мобілізовувати і використовувати матеріальні і людські ресурси. В результаті відбулося перетворення управління в інструмент комерційної і релігійної діяльності. На цьому ж етапі відбувається відмирання збірного типу життєзабезпечення (полювання, рибальство, збір природних плодів) і перехід до організації їх виробництва продуктів харчування (землеробства, тваринництва), що стало імпульсом у розвитку господарського управління.
Четверта управлінська революція за часом збіглася з промисловою революцією XVII-XIX століть і по суті стала її результатом. Перехід від мануфактури (ручного виробництва) до фабричного (великого машинного) виробництва призвів до поділу праці з закріпленням за працівниками і виробничими підрозділами приватних функцій, що не могло не викликати появи працівників, чиєю єдиною функцією стало "зведення" воєдино діяльності людей, зайнятих на певному ділянці, з метою зробити продукт при найменших витратах. Власник знарядь виробництва в міру укрупнення фабрики перестає безпосередньо брати участь не тільки в виробничому процесі, але і в процесі управління виробництвом товарів і відтворенням капіталу, перекладаючи і доручаючи цю функцію найманим керуючим. Контрольна функція при цьому залишається за власником. Адміністрування і менеджмент виділяються в самостійний вид діяльності, а керуючі стають найважливішими учасниками господарсько-економічних процесів. Управління поступово стало перетворюватися в специфічну галузь знань і умінь, які необхідно накопичувати, примножувати і передавати їх потребують працівникам.
Щоб краще зрозуміти еволюцію управлінської думки і її внутрішні важелі, слід розрізняти державне управління (макрокерування) і управління корпорацією або підприємством (мікрокерування). До XIX-XX століть управлінська думка в основному розвивалася і вдосконалювалася навколо державного управління. Будь-яка держава зароджувалася, розвивалося і міцніло, маючи струнку систему управління, засновану на цілком певних управлінських установках, пріоритетах, методах. І чим більше було держава, тим складніше була система управління ім. Багато правителів і кращих мислителів свого часу спрямовували свої думки в розвиток і підвищення ефективності державного управління.