Прикрий особа, сестричка!
Дощ не вмочить
І вітру не обвей,
Красунею явився до короля!
Наречена запитала: «Що говорить братик?» - «Ах, - сказала стара, - він каже, щоб ти свій золотий наряд зняла та сестриці віддала».
Наречена скинула з себе вбрання, віддала його сестрі, а сама наділа її паскудне сіре платьішко. Так і поїхали вони далі.
Трохи згодом братик знову той же крикнув:
Прикрий особа, сестричка!
Дощ не вмочить
І вітру не обвей,
Красунею явився до короля!
Наречена запитала: «Що говорить братик?» - «Говорить, щоб ти свій золотий убір з голови зняла і сестричці віддала».
Тоді вона і убір зняла, і сестрі його передала, і залишилася з непокритою головою.
Поїхали далі, і знову брат крикнув:
Прикрий особа, сестричка!
Дощ не вмочить
І вітру не обвей,
Красунею явився до короля!
Наречена запитала: «Що сказав мій братик?» - «А ось, - каже баба, - він сказав, щоб ти разочок з віконця визирнула».
А вони в той час переїжджали по мосту глибоку річку. Коли наречена піднялася з місця і нахилилася у вікно карети, мачуха з дочкою її випхали, і впала вона в воду.
Коли вона поринула в річку, на воді спливла біленька качечка і попливла вниз за течією.
Брат нічого цього не помітив і їхав собі так їхав, поки не приїхав до королівського замку. Тут він і привів до короля чорну наречену замість своєї сестри, а сам думав, що привіз сестру, тому що, будучи тепер підсліпуватий, бачив перед собою жінку в золотому вбранні.
Король, побачивши чорноту і неподобство своєї уявної нареченої, страшно розгнівався і звелів кинути свого кучера в яму, наповнену отруйними зміями. Однак ж стара відьма так зуміла обійти короля своїми чарами і так йому очі відвести, що він її з донькою у себе втримав, і дочка вже не стала йому здаватися такий потворний, як раніше, він навіть вирішив на ній одружитися.
Одного вечора, в той час, як чорна наречена сиділа у короля на колінах, пробралася в кухню біла качечка і каже кухарчука:
Відлупцюю, дружок, вогонь скоріше,
Мене, бідну, зігрій!
Кухарчук розвів вогонь у вогнищі: качечка підійшла, села біля вогню, стала струшуватися і пір'ячко шкарпеток перебирати. Сидить, гріється, а сама запитує:
Десь милий братику мій?
Кухарчук їй відповів:
Брат твій в ямі тій сидить,
Що вся зміями кишить.
А качечка запитала:
Де ж відьма? Що з нею сталося?
Кухарчук відповів їй:
В душу короля забралася.
Каченя тільки промовила:
Боронь його Господь!
- і попливла з кухні по стічні жолоби.
На наступний вечір вона знову повернулася і задавала все ті ж питання, і на третій вечір теж. Тут вже поварчук не витерпів, пішов до короля і розповів йому все.
Король все сам захотів побачити, пішов на наступний вечір в кухню, і як тільки качечка висунула голову з жолоба, він взяв свій меч та й обрубав їй голову. І обернулася качечка дівчиною-красунею, як дві краплі води, на ту картину схожою, яку писав з неї брат.
Король дуже зрадів, а так як красуня стояла перед ним мокрешенька, то він наказав принести чудові одягу і нарядив її в них.
Тоді і розповіла йому красуня, як вона була хитрістю та підступом обманута і як потім в річку скинуто; і перше прохання її була, щоб брат був випущений зі зміїної ями.
Виконавши це прохання красуні, король пішов до своїх покоїв, де сиділа стара відьма, і запитав: «Чого заслуговує та, яка ось так-то надійшла?» - і розповів все, що сталося.
Та була так засліплена, що і не зрозуміла про що мова: «Ту злодійку, - сказала стара відьма, - слід роздягнути догола й посадити в бочку, цвяхами з набитими, і в ту бочку впрягти коня і пустити її, світ за очі».
Так король і наказав вчинити з нею і її чорною дочкою.
Сам же він одружився на білій і прекрасної нареченої і щедро винагородив вірного брата, наділивши його і багатством і знатністю.