Кавказ: початок поширення ісламу на території Росії
Історія ісламу на території Росії починається в Дагестані. Поширення ісламу проходило тут у два етапи - в VII-X ст. і X-XV ст. Перший етап припав на запеклі арабо-хозарські війни, в ході яких правителі Арабського халіфату робили численні походи на територію Дагестану, але міцно закріпитися вони змогли лише в південній частині Країни гір. Найбільш ранні походи арабів в Дагестан відносяться до першої половини VII ст. коли вони в 642-643 рр. завоювали Дербент. В подальшому місто переходило з рук в руки, підкоряючись то арабам, то хазарам, поки на початку VIII ст. тут остаточно не закріпилися араби.
Починаючи з цього ча-мени, Дербент перетворюється в найбільший на Кавказі центр ісламу, опорний пункт для поширення ісламу і арабо-мусульманської культури на всьому Північному Кавказі. Перша половина VIII ст. - це час безперервних вторгнень арабів на територію Дагестану. Ці походи призвели до витіснення хазар в райони Нижнього Поволжя. Завоювання арабів опору-тися насадженням ісламу серед підкорених народів. Однак, незважаючи на спустошливі набіги, масового рас-рення ісламу в цей період не відбулося. Лише район Дербента довгий час був арабським форпостом на дагестанської землі, який став до середини X ст. мусульманським містом, яким керувала місцева мусульманська династія.
З другої половини X ст. починається новий етап в ісламізації Дагестану. У цей період відбувається зміцнення торговельних та культурних контактів з країнами Близького Сходу: домоглися фактичної самостійності місцеві правителі починають сприяти поширенню ісламу в своїх володіннях для посилення власної влади.
З середини X по XV ст. настає новий етап в історії поширення ісламу в Дагестані, який остаточно утвердився в регіоні в цей період. Сюди активно проникає суфізм, що став духовною опорою поширення ісламу. Дербент стає великим духовним центром, в якому склалися стійкі традиції мусульманського права, су-фійской та історичної літератури. У XIII в. тут вже було кілька медресе. Значну роль в поширенні ісламу зіграли тюркські племена (турки-сельджуки, монголи, війська Тимура).
Після прийняття верхівкою Золотої Орди ісламу Дагестан виявився включеним до складу об¬шірного ісламської держави, що об'єднує не тільки весь Північний Кавказ, а й Поволжя, і Центральну Азію. У XII-XIV ст. іслам закріплюється серед даргинцев в Кубачи. У Аварії поширення ісламу зіткнулося не тільки з до-монотеїстичними релігійними віруваннями, але і з християнством, що мали в ряді місць міцні позиції.
До XV ст. в Дагестані іслам практично витіснив інші релігійні вірування, що свідчило про завершення процесу поширення цієї релігії в регіоні. Однак ісламу не вдалося повністю витіснити місцеві звичаї. На Північному Кавказі аж до початку XX ст. паралельно існував суд по адат і шаріату. За шаріатом вирішувалися всі справи, що стосуються релігії, сімейних відносин, спадкування та деяких цивільних позовів. Кримінальні справи, громадські постанови і справи зі зміни власності продовжували вирішуватися по адатами.
Починаючи з XVI ст. переважний вплив на розвиток ісламу на Кавказі починають надавати Османська імперія і Персія. Воно позначалося не тільки в прагненні включення цього регіону до складу цих держав, а й призвело до поширення суфійського тариката накшбандийа. Тарікат - це метод містичного пізнання, що зародився в Х-ХI ст. на Близькому Сході. Організаційно це рух спиралося на інститут «учитель-учень». Центральною фігурою був наставник, якому учень (мюрид) беззаперечно підкорявся як єдиному провіднику по шляху пізнання ис-твані. На базі цих відносин поступово сформувалася ієрархічна система релігійних шкіл, яка отримала назву суфійських орденів. До ХVI-ХVII ст. відносини «наставник-учень» змінилися зв'язком «святий-послушники».
На відміну від Дагестану, в інших районах Північного Кавказу, зокрема, в Чечні і Інгушетії, поширення ісламу починається порівняно пізно. Тільки з XVI ст. завдяки діяльності мусульманських місіонерів з Дагестану поступово починається поширення ісламу в Чечню. У Кабарду іслам проник також в XVI в. У пізньому середньовіччі кабардинці представляли собою основну групу мусульманського населення в центральній частині Кавказу. Ісламізація місцевої знаті, а згодом і більшості населення цієї країни, була прямим наслідком панування над ними кримських ханів.
• У XVIII ст. поширенню ісламу в Осетії сприяло вплив сусідньої Кабарди, Дагестану і Чечні. Але іслам все-таки не став панівною релігією в Осетії. Досить велика частина осетин визнавала православ'я.
• На територію сучасної Карачаєво-Черкесії іслам проник ще в XIV-XV ст. Його реальне поширення серед місцевих черкеських і адигейських племен, як і серед інших адигейці північно-західного Кавказу, починається тільки з XVII століття. Ісламу допомогло ослаблення Россіійской-черкеських взаємозв'язків і посилення впливу в цьому регіоні Кримського ханства. Серед тюркомовних карачаївців (нащадків древніх половців) іслам став поширюватися тільки в XVIII в. і то під впливом Кримського ханства, а остаточно в Кабарде іслам утвердився тільки в XIX в.
Рафік Мухаметшин. "Історія Ісламу в Росії"