Через кілька годин в Мережі з'явився запис камери спостереження «Каравану», на якій видно, як чоловік тридцяти п'яти - сорока років з батоном під пахвою бере з полиці якусь річ - флешку або зарядний пристрій, з остаточною версією слідство так і не визначилося, - підходить до каси, розплачується за батон, а потім його зупиняє і веде охорона. Слідом за цим нам показують цього ж чоловіка, швидко йде до виходу. «В сторону промзони», - писали тоді в міліцейських зведеннях.
Обшук показав, що Ярослав Мазурок займався «чорною археологією»: їздив на місця боїв, підбирав там зброю і переробляв його на власний розсуд. В останні час він ніде не працював - страждав чи то від хвороби хребта, чи то від артриту, чи то від того й іншого одночасно. Та й до того, як його здоров'я похитнулося, довго не затримувався ні на одній роботі через схильність до конфліктів.
Дружина Мазурка розповіла, що він був непоганим, хоча і замкнутою людиною, любив дочку, обтяжувався безробіттям, через яку змушений був жити за її рахунок, а час проводив за комп'ютерними стрелялками.
Сім'я Ярослава Мазурка була типовою для колишніх робочих районів Києва, за роки незалежності перетворилися в райони для таких ось сімей: мало, але регулярно заробляє дружина, чоловік, який то працює, хоча отримує теж зовсім невеликі за столичними мірками гроші, то лежить перед телевізором або комп'ютером, підростаючий дитина і ніяких взагалі-то надій на поліпшення життя ні в ближній, ні в далекій перспективах. І якщо жінки пристосувалися до такого життя і навчилися зводити кінці з кінцями, думаючи тільки про те, щоб не стало гірше, то чоловіки так і не змогли позбутися від мрії дев'яностих про швидкий і легкий збагаченні.
Кияни тим часом обговорювали свавілля охоронців в супермаркетах і порівнювали стоп-кадр з камери спостереження в «Каравані» з іншими поширеними в ЗМІ фотографіями Ярослава Мазурка. Власники супермаркету пообіцяли за інформацію, яка допоможе у розшуку Мазурка, винагороду - 100 тисяч гривень ($ 12,5 тисячі за тодішнім курсом).
Журналісти затіяли кілька розслідувань діяльності охорони супермаркету «Караван» і з'ясували, що охоронці часто затримували дрібних злодюжок і вимагали від них десятиразової компенсації вкраденого товару, яку забирали собі, а зовсім не віддавали магазину. У зв'язку з цим з'явилася версія, що розстріл в «Каравані» ні спонтанним, що Мазурок нібито вже стикався з співробітниками охорони і прийшов їм помститися. Втім, версія ця ніякого підтвердження не отримала.
Недовіри до офіційної версії про вбивство в «Каравані» і його виконавця додало також те, що єдиний вижив охоронець не зміг впізнати того, хто стріляв в самогубцю з Сирецького парку. Родичі Ярослава Мазурка теж натякали журналістам, що ховають зовсім не його, але з офіційними запитами і спростуваннями нікуди не зверталися, а просто поховали його на Північному кладовищі в двадцяти трьох кілометрах від Києва. У жовтій пресі промайнула інформація, нічим, втім, не підтверджена, але і не спростована, що ховати Ярослава Мазурка на батьківщині, в Кам'янці-Бузькій Львівської області, заборонили односельці.
Українські ЗМІ провели багато розслідувань, присвячених «Караванський стрілку». Навіть викликали екстрасенсів. Але домогтися якихось результатів, що відрізняються від офіційної версії, не вдалося. Через півроку після самогубства Ярослава Мазурка справа була закрита в зв'язку зі смертю підозрюваного. Підтвердити його причетність до інших злочинів слідчим теж не вдалося.
Справа «Караванського стрілка» спробували використовувати в своєму піарі представники партії «Братство» Дмитра Корчинського. Вони встановили на колоні біля входу в торговий центр «Караван» саморобну меморіальну дошку, на якій золотими літерами було написано «Тут купував товар український неогайдамака Ярослав Мазурок». Провисіла ця дошка не більше хвилини. Учасників меморіальної акції розігнали охоронці торгового центру і міліція.
Через деякий час стало відомо про ще одну неприємну історію, пов'язану зі справою «Караванського стрілка». Власник собаки, який знайшов труп Ярослава Мазурка, подав позов до керівництва ТЦ «Караван», яке відмовилося виплачувати йому обіцяне за допомогу в затриманні злочинця винагороду в розмірі 100 тисяч гривень. Чим закінчилося це судовий розгляд і закінчилося воно, невідомо.
Поділіться на сторінці