За рахунок коштів федерального бюджету в нашій країні реалізується велика кількість програм і проектів. Щоб заощадити кошти, державний замовник вимагає від виконавця участі у фінансуванні. Але виконавцю це часто не вигідно. Чи існує вихід з положення?
При цьому кількість федеральних цільових програм (далі - ФЦП), потреби в їх фінансуванні та зобов'язання бюджету постійно зростають. Виходом може стати залучення сторонніх коштів, коштів бізнесу та реалізація, таким чином, змішаного (бюджетного і позабюджетного) фінансування програм і проектів.
Виконавцями робіт по ФЦП часто виступають комерційні організації (акціонерні товариства, ГУП, МУП), а для них важлива реальна вигода від ведення діяльності. Але порядок обліку залучених власних коштів підприємствами-виконавцями не опрацьований, тому результат їх вкладення може виявитися негативним.
Окремим випадком державного замовлення є державне оборонне замовлення. Відзначимо, що абсолютна більшість його виконавців - представники великого бізнесу. Це відноситься як до галузевих «організаторам» - державним корпораціям, так і до безпосередніх виконавців.
В даний час це положення є однією з основ державного фінансування - в рамках багатьох укладених контрактів передбачається спільне фінансування проекту його виконавцем і державою.
Пропонована змішана структура фінансування проектів дозволяє звести до мінімуму ризики неефективного використання бюджетних коштів в результаті їх наукової або технічної неготовності.
Додамо від себе, що ще один плюс такої структури фінансування - значна економія, адже в ряді контрактів суми залучених коштів складають до 100% від суми бюджетних асигнувань.
Практика спільного (змішаного) фінансування поширена досить широко. Виконавцями же робіт, повторимося, часто виступають комерційні організації
Інтерес держави в залученні коштів бізнесу зрозумілий, але яку користь зможуть отримати ті, хто, «вкладається», софінансіруя проект? Очевидно, саме по собі участь у виконанні держконтрактів, що обіцяє одержання бюджетних коштів на даних умовах і надалі.
При цьому головне питання - як зробити виконання робіт вигідним і рентабельним? - залишається відкритим.
Про залучення коштів бізнесу та скорочення державної участі в тій чи іншій формі говориться в відношенні багатьох напрямків діяльності:
Пропозиції з обліку
Зазвичай в держконтракту вказують приблизно наступне: «..при виконанні робіт Виконавець зобов'язується залучити для виконання робіт і заходів позабюджетні кошти в розмірі ...». А які господарські процеси відбуваються або будуть відбуватися, як правильно їх врахувати? Чітких вказівок, крім вимоги про роздільному обліку бюджетних і власних коштів, немає, рекомендації відсутні.
Найпростіший варіант: виконавець робіт додає до витрат необхідні суми витрат, щоб виконати ту частину роботи, яка віднесена на власне фінансування - умова держзамовника виконано, отримання бюджетних коштів забезпечено. Але ось отримання прибутку виконавцю при цьому аж ніяк не гарантовано. І якщо для виконання робіт за договором витрати понесені реально, відображені в бухгалтерському обліку, це погіршує фінансовий результат компанії, а виконання державного замовлення стає свідомо нерентабельним.
Проте вихід з цієї ситуації є - треба тільки згадати, що практично будь-який вид витрат є не тільки елементом складу витрат на виробництво і реалізацію продукції. Найбільш раціональним, на наш погляд, є відображення залучених власних коштів в якості вкладень у необоротні активи з подальшою капіталізацією.
Пропонуємо наступний порядок обліку (див. Малюнок).
Порядок обліку залучених власних коштів в якості вкладень у необоротні активи з подальшою капіталізацією
Як дані пропозиції можуть бути реалізовані на практиці, розглянемо на прикладі (варіанти на межі правопорушення не розглядаємо).
Підприємство ОПК за договором з держкорпорацією виконує складову частину науково-дослідницької роботи; календарний план виконання етапів (фрагмент) представлений в табл. 1.
Вартість робіт - 30 000 тис. Руб. Структура ціни етапу 1 передбачає прибуток виконавця в розмірі 3 214,29 тис. Руб. (Табл. 2).
Роботи по етапу 1 оплачуються з коштів держбюджету. Також договір має умова про співфінансування робіт і передбачає виконання робіт на суму 21 000 тис. Руб. за рахунок виконавця.
Фрагмент календарного плану виконання робіт
Разом вартість робіт - сума цін етапів згідно з календарним планом і становить 51 000 тис. Руб. З них фінансуванням з боку головного виконавця НДР покриваються тільки роботи етапу 1 вартістю 30 000 тис. Руб.
Результат виконання даного договору в такому варіанті з урахуванням планового прибутку за перший етап - збиток в розмірі 17 785,71 тис. Руб. (21 000 - 3214,29).
Записи на рахунках бухгалтерського обліку (скорочено):
Дебет рахунку 62 «Розрахунки з покупцями і замовниками» Кт 90-1 «Виручка» - 30 000 тис. Руб. - відбитий виторг за виконані роботи етапу 1;
Дебет рахунку 90-2 «Собівартість продажів» Кредит рахунку 43 «Готова продукція» (40 «Випуск продукції (робіт, послуг)», 20 «Основне виробництво») - 26 785,71 тис. Руб. - списана планова собівартість роботи етапу 1 (тонкощі виявлення відхилення фактичної собівартості від планової і його обліку для простоти опускаємо);
Дебет рахунку 90-2 Кредит рахунку 43 (40, 20) - 21 000 тис. Руб. - списані планові витрати виконавця по роботах етапів 2, 3 і 4.
В подальшому в кінці звітного періоду при зіставленні дебетового і кредитового оборотів по рахунку 90 «Продажі» підсумковий оборот буде дебетових, рівним 17 785,71 тис. Руб. - це і є збиток.
Здавалося б, такий держконтракт виконавцю невигідний. Однак контракти з такими умовами виконуються. Чому так? Яким чином вдається реалізовувати свідомо програшні і нерентабельні угоди? Спробуємо розібрати даний приклад з урахуванням висловлених вище пропозицій.
Цим і треба скористатися. Витрати по роботах, що виконуються за рахунок власних коштів, необхідно віднести на створення нематеріальних активів, а по роботах, які фінансуються з держбюджету - на фінансовий результат. Організувавши роздільний облік витрат за етапами, які відрізняються джерелами фінансування, виконавець зможе їх диференціювати на зараховують на фінансовий результат і на вкладення у необоротні активи.
В результаті, з одного боку, фінансовий результат і звітність виконавця демонструють рентабельність і прибуток, а з іншого боку, виконавець отримує актив, який підвищує капіталізацію (вартість) підприємства.
Повернемося до записів на рахунках:
Дебет рахунку 62 Кредит рахунку 90-1 - 30 000 тис. Руб. - відбитий виторг за виконані роботи етапу 1;
Дебет рахунку 90-2 Кредит рахунку 43 - 26 785,71 тис. Руб. - списана планова собівартість роботи етапу 1.
В кінці звітного періоду при зіставленні дебетового і кредитового оборотів по рахунку 90 підсумковий оборот буде кредитовим, рівним 3 214,29 тис. Руб. що, як і заплановано в калькуляції (табл. 2), означає прибуток у зазначеній сумі.
Одночасно у міру формування нематеріального активу будуть проведені такі записи по роботах етапів 2, 3, 4 (детально):
Дебет рахунку 04 «Нематеріальні активи» Кредит рахунку 08 - 21 000 тис. Руб. - сформований нематеріальний актив як результат виконання робіт по етапах 2, 3 і 4.
Використовуючи запропоновану схему, підприємства - виконавці держконтрактів, що містять умову про співфінансування, в результаті залучення власних коштів мають можливість не погіршувати фінансовий результат від діяльності, а збільшувати балансову вартість за рахунок капітальних вкладень. В результаті покращується виробнича база таких підприємств, формується науково-технічні напрацювання, підвищується їх інвестиційна привабливість.
При цьому дотримуються і інтереси держави - держконтракт виконується при меншому обсязі фінансування, підприємства ВПК мають стимул для розвитку виробничої бази та напрацювання науково-технічного доробку.
А. В. Захожий,
викладач кафедри бухгалтерського обліку МФЮА