Ввійти Не вірний логін чи пароль.
Завантаження. Будь ласка зачекайте.
Багато народів, в тому числі і ми, захоплюються японською культурою, їх традиціями і звичаями. Але як, в свою чергу, японці ставляться до українських тонкощам буття?
Класична література завжди привертала багато уваги. Вона відображає внутрішній світ, поведінку і закони того чи іншого народу. Згодом краху системи сьогунату Токугава, в Японії утворилася «прошарок» інтелігенції, цікавилася літературою і журналістикою. Незабаром, під впливом американського протестантизму з'явилися деякі релігійні діячі, журналісти, літератори, яким були небайдужі ідеї Льва Толстого або Івана Тургенєва. У той час інформація оУкаіни проникала в Японію, головним чином, з Лондона, в перекладі з англійської. Після Другої світової війни неймовірний інтерес привернув Достоєвський зі своїми ідеями творчого «Я». Для японців чесність, почуття справедливості і любов до праці відіграють важливу роль. Всі ці якості були притаманні даному письменникові. І в наш час, якщо в Японії чоловік прочитав хоч один твір Федора Михайловича, наприклад, «Братів Карамазових», то вважається, що він розумний і може підтримати цікаву бесіду. Але не тільки література так приваблює народ країни висхідного сонця.
Японці, незважаючи на настільки важливу роль традицій в їх житті, нація дуже цікава, особливо в кулінарному сенсі. Кухні всіх народів світу прекрасно приживаються на території Японії. Дуже шанована кулінарія таких країн, як: В'єтнам, Корея, Індія і Тайвань. Але, зрозуміло, не обділена увагою і російська кухня. Слід зауважити, що наші традиційні страви, в цілому, чужі японській культурі, тому без українського кухаря на кухні це може виглядати для нас дивним і трохи смішним.
Наприклад, пиріжки більше схожі на пончики з каррі. Японцям насилу вдається повірити в те, що їх потрібно запікати в печі і вже поготів використовувати інші інгредієнти.
Чай японці готують, додаючи велику кількість полуничного варення, а подають в металевому підстаканнику, що викликає асоціації з компотом.
Борщ більше схожий на холодець: варені овочі з м'ясом, залиті густим соусом. А щоб надати йому червоний колір - використовують томати, оскільки буряк вважається екзотичним овочем і до цього дня.
Звичайно ж, в більш досвідчених ресторанах, де побувала російська рука ^^, все йде по-іншому: справжній чай, борщ і пиріжки, порції хоч і маленькі, зате схожі на істину.
ВУкаіни існують звички, які викликають сумнів у японців, адже про наше життя їм майже нічого невідомо. В основному, у нас досить різні погляди, наприклад, на обслуговування. Найчастіше японці дивуються з того, як персонал ставиться до клієнта. За словами одного українського студента, який народився в Японії. Був випадок, що він зайняв місце кондуктора, а вона, в свою чергу, підійшла і сказала: «Це моє місце». Насправді, було написано попередження: «Місце кондуктора, не позичати!» Як говорив студент, з точки зору логіки, вона має рацію, але йому, як японцеві, було неприємно таке зневажливе ставлення. Хлопець вважав, що або кондуктор повинна була дозволити йому сидіти далі, або, по крайней мере, попросити більш ввічливо, щоб показати повагу до пасажира. Також є речі вУкаіни, які дивують японців, наприклад, наше ставлення до гостей. Ми часто готуємо і пригощаємо запрошених людей домашньою їжею, що дуже подобається і вражає японців. У них такі трапези і зустрічі відбуваються набагато рідше, і, в основному, вони купують готові страви в магазині або йдуть з гостями в ресторан. Але, звичайно ж, це не єдина звичка українських, яка так подобається японцям. За словами все того ж українського студента, його шалено тішить наша здатність заговорювати з незнайомцями. В Японії, а особливо в великому місті, з легкістю заговорити з невідомим тобі людиною не може майже ніхто. Тому що вони набагато сильніше, ніж українські, відчувають невидиму стіну між собою і незнайомцем. У давні часи в Японії було прийнято пригощати гостей їжею домашнього приготування, і заговорювати з людьми, яких не знаєш. Але, в результаті швидкого економічного розвитку, вони стали частіше обідати в ресторанах і обходитися без випадкових розмов з незнайомцями, ніж японці не дуже-то пишаються. Їх вражає настільки велика душа українських і подобається ця невимушеність і природність у спілкуванні з іншими. Приїхавши в Україну, японці спочатку губляться і всього бояться, але з часом не можуть уявити своє життя без чарівних людей, які говорять по-російськи.
Таким чином, поступово, крок за кроком, ми підійшли до найцікавішого і, думаю, найважливішого пункту для будь-якого анимешника. Японія прославилася на весь світ своєю оригінальністю і самобутністю. Одним з таких феноменів стала вулична мода, а точніше - косплей. Щоб якісно скопіювати і зіграти того чи іншого героя, японці дуже довго вибирають схожого на себе персонажа, шиють костюми і вже в кінці створюють чудові фотографії. Японські косплеєри, в основному, відрізняються від українських тем, що основну увагу приділяють власне костюму, а українські найчастіше намагаються просто зіграти того чи іншого персонажа. Звичайно ж, як і все інше творчість, бувають якісні і неякісні, правильні і неправильні роботи; як Ви здогадалися, останніх, звичайно, більше. ^^
Як бачите, існує дві точки зору, я постаралася ознайомити Вас з обома і все ж сподіваюся, що хороших сторін у нас буде більше, ніж поганих. ^^
P.S. До речі, невеликий ліричний відступ: японці називають Україну двома варіантами: Roshia (ну, з цим варіантом все зрозуміло) і Rokoku, що перекладається як "Країна Роси".