Депутата, відповідального за збір підписів, запрошують на телеефіри; інформпростір рясніє знімками підписних листів; новинні стрічки повідомляють читача про кількість зібраних підписів
Фото: ЕРА
Зібрані депутатські підписи н ікого і ні до чого не зобов'язують, однак про них активно говорять по телевізору, пишуть у газетах, пліткують в інтернеті
У світі української політики можна вічно дивитися на три речі: риторику Віталія Кличка, цинізм Олега Ляшко, і на те, як збирають підписи народні депутати України.
Збір підписів - популярний депутатський вид спорту. Успішні виступи в цій олімпійській дисципліні вимагають терпіння, витривалості, добре підвішеного язика і, як з'ясувалося зовсім недавно, пильності запеклого контррозвідника.
Починається все так: якийсь депутат (політична сила) вирішує вбити двох зайців одним ініціативою. З одного боку, перенести потрібну йому тему в публічну площину; з іншого - забезпечити собі якісний піар на багато днів вперед.
Теми можуть бути абсолютно різні: від зняття генпрокурора до призначення генпрокурора. А також відозви в чиюсь захист, вимоги чийогось арешту, відозви до спікера Верховної Ради з проханням чогось зробити або, навпаки, чогось не робити.
Нікого і ні до чого ці підписи, як правило, не зобов'язують, однак про них активно говорять по телевізору, пишуть у газетах, пліткують в інтернеті. Депутата, відповідального за збір підписів, запрошують на телеефіри; інформпростір рясніє знімками підписних листів; новинні стрічки вранці вважають своїм обов'язком повідомити читача: за петицію про відставку міністра внутрішніх справ зібрано 64 підписи! А за ініціативу заборонити насвістиваніе в парламентському буфеті і того більше - цілих 103!
Рекордсмен за тривалістю підписаного процесу - це, звичайно, збір підписів за відставку генерального прокурора Віктора Шокіна. Вже скільки Єгор Соболєв з "Самопомочі" снував серед колег, скільки зусиль доклав! Тільки варто було в один прекрасний день Соболєву зазіватися - і папочку з підписами сперли прямо з-під носа нардепа. (Що, до речі, дозволило деяким дотепники познущатися над шансами Єгора Вікторовича самому зайняти крісло шефа ГПУ: мовляв, що це за генпрокурор, у якого крадуть цінні документи ?!).
Але ця трагікомедія, як не парадоксально, - відносно вдалий спосіб збору підписів: адже якщо хтось на них зазіхнув - значить, для цього когось підписні листи становили небезпеку! Так що Єгор Соболєв з повним правом говорить тепер в інтерв'ю, що, мовляв, для президента Соболєв в кріслі генпрокурора - це страшний сон, а тому він, Єгор, і не сподівається на те, що з ним може трапитися такий поворот у долі ...
Радянський союз давно розпався, а звичка розраховувати, що потрібних дядечок і тітоньок за тебе вибере держава - живе і перемагає! Наваять за півгодини петицію для нас куди простіше, ніж подати в суд або вийти на мітинг
Все пояснюється просто: народний депутат Руслан Сольвар вирішив технічно прогнутися перед главою своєї фракції. Свій підпис гордо поставив на самому початку списку, після чого кабанчиком метнувся з підписними листами до колег. І процес пішов настільки жваво, що їй-богу, стали виникати сумніви: це все для того, щоб зміцнити знавцем ключову госструктуру, або щоб сплавити в ГПУ обридлого начальника?
У тому, що Віктор Володимирович Медведчук - та ще багаторічна виразка на тілі України, в цій країні сумнівається хіба що Нестор Шуфрич. Але припускати, що кум Володимира Путіна і представник України (!) В Мінської переговорній групі не сидить ще за гратами тільки тому, що депутати ще не зібрали за це необхідну кількість підписів - це, хлопці, або ідеалізм навпіл з ідіотизмом, або махрова маніпуляція в публічній площині.
І адже дивна річ: в цьому році буде вже 25 років, як розпався Радянський союз, а ця звичка - розраховувати на те, що потрібних дядечок і тітоньок за тебе вибере держава - живе і перемагає! Бо наваять за півгодини чергову петицію для нас куди простіше, ніж зібрати потрібні документи і подати в суд або вийти на мітинг. Адже це так клопітно і енергозатратно. Краще закинути "наверх" потрібну "віз". І з почуттям виконаного обов'язку продовжувати гундосить: "А чому ми так погано живемо? Чого це наша держава так погано про нас піклується?".
Одним словом, пишіть листи, дорогі співвітчизники. Пишіть листи.