Моя історія знайомства з моїм чоловіком спочатку була дуже невесела, перша моя зустріч так би мовити з ним сталася в автоаварії, в яку ми потрапили з вини п'яного підлітка, який викрав машину у тата. В той день я везла маму в магазин, ми готувалися до її дня народження і хотіли закупити підлогу магазину, щоб накрити шикарний стіл, їхали ми і нічого не віщувало біди, я навіть з орієнтуватися не встигла, як все це сталося в одну мить, хлопчина , зовсім ще молодий і в устілку п'яний не впорався з керуванням і виїхав на зустрічну, протаранивши кілька машин, перша була наша, а за нею машина мого вже тепер чоловіка. Знайомство наше перше відбулося в лікарні в якій ми разом лежали. Коли нас з ним виписали ми разом ходили до моєї матусі, яка лежала в реанімації і слава богу видерлась в чому до речі їй дуже допоміг мій вже чоловік, ось така ось історія і в принципі якби не ця аварія то зараз можливо у мене б не було моїх улюблених чоловіка і двох синочків!
А ми з чоловіком познайомилися на грі в Пейнтбол. Наша профспілка влаштував нам такий корпоратив в спеціальному обладнаному парку для гри в Пейнтбол. Пам'ятаю, що тоді я дуже не хотіла туди йти і всіляко впиралася, але голова профспілки наполягла. Організація у нас дуже велика, тому чоловіка до цього заходу я ні разу не бачила. Так вийшло, що потрапили ми з ним в одну команду і разом відстрілювалися від ворогів. Він мене навіть захищав від кулі снайпера, як у справжньому бойовику. Далі сюжет розгортався не гірше, адже я відразу перейнялася симпатією до свого героя і наш бойовик закінчився хепі ендом. Після бою ми сиділи весь вечір разом і розмовляли за "бойовими" 100 гр. апельсинового соку (так як він був за кермом), потім він відвіз мене додому, я дала йому номер стільникового, так і закрутилося. Через півроку ми одружилися.
Дуже банально. Мій чоловік бачив мене пару раз в місті і я йому сподобалася. Один раз він випадково їхав в автобусі і побачив мене на перехресті. Вийшов з автобуса і побіг мене наздоганяти. Тепер я завжди. проходячи той самий перехрестя. згадую наше знайомство. А пройшло вже 9 років.
Тоді. при знайомстві. я представилася іншим ім'ям. Я так зазвичай робила на випадок. якщо треба буде позбавлятися від наполегливого залицяльника. А ось потім, всерівно довелося зізнаватися
Ми познайомилися в інтернеті, тепер цей вид знайомства не рідкість. Він все наполягав на зустрічі, я ж тягнула. Коли зустрілися то були думки - боже, ну що за дурень?
спочатку спілкувалися просто як друзі, мені він не подобався, навіть парфуми його відштовхував.
але він почав робити натяки.
все як то закрутилося, що навіть самі не зрозуміли як.
думали спочатку просто подружимо, те та се, включаючи статеві стосунки. (Це не з перших днів знайомства, а набагато пізніше).
а потім продружів два роки стався один випадок, після якого ми почали жити цивільним шлюбом.
ось така от історія)