Йшов солдат з військової служби
Ать-два, ать-два!
Ніч його в шляху застала
Стій на місці, ать-два!
Наш служивий, озирнувшись,
Вогник далеко узрел-
Це хатина біля річки ...
Вчасно солдат встиг.
Ось до ганочка поспішив він.
-Попрошуся-ка на нічліг.
Наберуся я тут водичкою,
Може подадуть і хліб?
І, мріючи про хороше,
Заглянув у віконце він
І побачив там старуху-
Частувань сповнений стіл.
Ось так думає ... везіння!
Бог удачу мені послав ...
І, заковтнувши слину суху,
У двері хатинки постукав.
«Хто там?» - чулося за дверима.
-Це я - солдат служивий,
Ніч мене в дорозі застала,
Відкривай, господиня, ... жжжіво!
Двері тихенько відчинилися.
-Заходи, гість дорогий!
Місце є, переночуєш,
Потіснивши я з тобою.
Постелила йому лавку
Старим, драненькім сукном.
-Ось, солдат, ліжко готова ...
Можеш спати спокійним сном!
А служивий каже їй:
-Ти, господиня, не лай ...
Так з дороги є охота ...
Зроби милість ... нагодуй!
-Так в своєму розумі ль ти будеш?
Про яку їжу твій толк?
Моя хата НЕ харчевня!
Сама голодна, як вовк!
Він дивиться, очам не вірить ...
Стіл порожній, їжа зникла,
А стара, задом задкуючи,
На скриню швидше залізла.
-Ти, давай, вгамувався,
Міл солдат, і спати ложіся!
Мені скандал з тобою не потрібен!
Ні їжі! Забудь про вечерю!
Здогадався наш служивий,
Що потрібна йому кмітливість ...
Потрібно бабку обхитрити,
Коли їй їжі так шкода!
Тут він випалив господині:
-Ти ж, бабуля, не права!
Бачив я сокиру біля печі ...
Хочеш кашу з сокири?
Чугунок неси швидше!
Так води в нього налий!
Я ж дров підкине в печку-
Каша звариться швидше.
Бабка давиться слиною,
Дивлячись на чавун киплячий,
А солдат їй каже:
-Щоб бульйон був справжній ...
Ти б дала мені трохи солі,
Ложки дві иль три ... не більш ...
Скриня баба відкривала,
Сіль звідти діставала,
Цікавості не приховуючи,
Все солдата дошкуляла:
-Ну, солдат, готова ль каша?
Ти мені душу не томи!
Не тягни, милою, волинку!
Швидше мене годуй!
Їй служивий відповідає:
-Доброї каша бути винна!
Твій сокиру, він так наваристий!
От би жменьку пшона ...
Може ти в скриню заглянеш
І поділишся крупою.
Я ж дуже постараюся
Чи не бути в боргу перед тобою.
Після слів таких стара
Щедро з ним крупою ділилася,
Перед божнічной на колінах
За служивого молилася.
Ну, а він, пшона засипавши,
Кашу майстерно заважає
І, трохи згодом,
Перед господинею виголошує:
-От і все! Давай-ка, бабка,
Стіл швидше накривай!
Тільки б маслечка шматочок ...
Якщо є, то діставай!
Бабка свою скриню відкрила,
Глечик з маслом подала ...
-На! Бери, солдат, ... не шкода!
Про всяк випадок берегла ...
Кашу маслом помастіть,
Вийнявши з неї сокиру,
Підхопивши чавун рогачем,
Ставить він його на стіл.
-Угощайся ж, господиня!
Еко каша вдалася!
Подавай швидше ложки!
Бачу, як ти перевелася!
-Дуже каша хороша! -
Баба, коли їмо, хвалила
І від жадібності своєї
На сокиру свій погляд косила.
-Міл солдат, коли ж сокиру
Тобто ми будемо? Той підбадьорився:
-Що ти, бабо! Занадто рано!
Він ще ж не доварився!
Ти його доварити завтра
І не варто сумувати!
А зараз, будь ласкавий, господиня,
Вирушай спочивати.
Спати пора ... вже ранок близько,
Мені ранёхонько вставати.
Черево сито. Всім задоволений.
Далеко ще крокувати.
... Прокинувшись спозаранку,
За поріг солдат ступив,
А господині наостанок
Хитро оком підморгнув.
... Йшов солдат з військової служби
Ать-два ... ать-два.
Йшов і пісню наспівував він.
Лівою-правою, ать-два ...
-Мені солдату дарма
Різні науки.
У мене з собою завжди
Голова і руки.
Все можу подолати
Лукавством своїм.
Перемагати в усіх справах,
Запросто вмію!
Невдачі згинуть геть
З доброю кмітливістю!
Я солдат ... і не простий-
З хитрою загартуванням!
Дякую Ольго! Писав для лялькового спектаклю.
На цей твір написано 2 рецензії. тут відображається остання, інші - в повному списку.