Якось одна з моїх учениць зібралася у відпустку за кордон, і я організувала їй спеціальний експрес-курс для подорожі. Ми розібрали ситуації, в яких вона мала опинитися: оренда машини, замовлення в ресторані, заселення в готель, орієнтація в місті без гіда. В результаті поїздка пройшла легко, і вона була в захваті від самої себе і того, як впевнено у неї виходило вирішувати всі "туристичні" питання. Але ось вона зробила паузу в заняттях на пару років.
І тут на днях вони з сім'єю поїхали відпочивати, і їй довелося перевіряти свою англійську не в магазині сувенірів, а в лікарні з дитиною! Уявляєте, у людини тож стрес, а тут ще треба порозумітися на іншій мові. Тим не менш, вона зібралася і не тільки зуміла пояснити ситуацію лікаря, а й отримати всі відповіді, а також допомогти іншим туристам! Крім неї, покластися не було на кого.
Який висновок? У стресовій ситуації можна не лише згадати все, що колись вчили, а й навпаки розгубитися. Чи не краще заздалегідь і постійно підтримувати мову, щоб уникнути зайвого хвилювання і бути у всеозброєнні в будь-якій ситуації? Вміти вирішувати прості питання, будь то зміна білизни в номері, вихід на потрібній зупинці в незнайомому місті або підключення до wi-fi в готелі?