Жили колись два людини: один Маруйосі, чесний, а другий, Кадохіра, шахрай.
Одного разу, коли йому не вистачило грошей, Кадохіра відвідав Маруйосі і каже:
- Може, ти дав би мені на короткий час десять ріо? Інакше я поплачуся життям. Я так тебе сподіваюся і про твою доброту не забуду до кінця своїх днів.
Маруйосі не раз чув про неподобства, які здійснював Кадохіра, але на цей раз пошкодував його - таке розгублене обличчя було в Кадохіри, так жалібно він просив.
- Як би ти не просив - зараз я не можу позичити тобі грошей - у мене немає їх при собі, - сказав Маруйосі. - Почекай до завтра. Прийдеш опівдні до придорожнього стовпа. Тільки я тебе попереджаю: борг ти повинен повернути до кінця місяця, тому що гроші будуть мені дуже потрібні, - застеріг він наостанок.
Кадохіра майже застрибав від радості.
- Даю голову на відруб, що дотримаю обіцянки, поверну борг без запізнення! - Сказав він.
На наступний ранок під придорожнім стовпом Маруйосі зайняв Кадохірі десять ріо і навіть не взяв розписки - повірив обіцянці - І даремно, тому що з цього і почалися великі проблеми.
Коли прийшов час повертати борг, Кадохіра і пальцем не поворухнув. Коли Маруйосі нагадав йому про гроші, відповів:
- Що ти до мене чіпляєшся? Хіба я займав у тебе гроші? Не пам'ятаю.
Маруйосі, не стерпівши такого нахабства, звернувся за допомогою до сільського старости.
Той викликав обох до себе, почав допитувати, але боргового зобов'язання не було, тому розмова ні до чого не привів. Маруйосі говорив: «Я позичив йому гроші», а Кадохіра повторював: «Я не пам'ятаю»,
Тоді староста почав шукати інший вихід.
- Маруйосі, а чи не було кого-то рядом, коли ти давав Кадохірі гроші? - Запитав він.
- Тільки придорожній стовп. Людей не було, - відповів Маруйосі.
- Так дай його візьмемо свідком! - Наказав староста.
Маруйосі розумів, що привести стовп свідком не можна, але перечити не посмів.
«Маруйосі не приведе стовп, і на суді моя візьме», - радів Кадохіра.
Минув деякий час, і староста запитав Кадохіру:
- Як ти думаєш, Маруйосі вже добрався до придорожнього стовпа? Туди далеко?
Кадохіра йому у відповідь:
- Ні, близько. Рукою подати.
- Як же це так? Раніше ти говорив, що не чув про придорожньому стовпі. А тепер я бачу, що ти добре пам'ятаєш, де брав гроші.
Кадохіра почервонів і затремтів. Хочеш не хочеш, а довелося у всьому зізнатися.
Тим часом повернувся Маруйосі і сказав, що даремно ходив - привести сюди стовп не можна.
- Спасибі тобі, Маруйосі! Придорожній стовп і на відстані виявився чудовим свідком. Кадохіра - брехун, - сказав староста.
Кадохіра повернув борг Маруйосі, а той не раз хвалив перед людьми винахідливого старосту.