Початок - «Як правильно виховувати доньку-підлітка»
Через тиждень йдемо на похорон. Померла Дашина однокласниця. Лейкоз. Ще півроку тому дівчата розповідали, як у Маші після лікарні почали відростати бровки, вії і волосся. Що вони вечорами сидять з Машею на лавочці в парку. Що поки її перевели на домашнє навчання, але, як тільки вона остаточно видужає знову прийде в клас. Чи не одужала.
Стоїмо на відспівуванні в церкві. Наші засмучені діти зі свічками в руках, раптом наяву усвідомили, що людина смертна. Чи не старий, не сусід, а твій однокласник, з яким тільки нещодавно носилися по коридорах школи.
Ми, батьки, в глибокій скорботі, але з однією таємною думкою: «Нехай мине мене чаша сія». Тому що немає на світі нічого страшнішого, ніж ховати свою дитину. Машина мама заклякла. Татусеві ридання переходять в крик.
Дашка мені: «Вибач мене за таблетки».
Іринка благає: «Будь ласка, не ходіть, якщо дізнається мій тато, він мене вб'є». Я дивуюся: «За що вбивати-то, ти ж ні в чому не винна?» Іринка: «Він сказав, що я йому набридла зі своїми проблемами». Зрозуміло, значить, громадськість залучати не можна.
Увечері приходить з роботи чоловік, вводимо в курс справи. Дізнавшись від Дашки, де тусуються ці дівиці, йде на розбирання. Повернувшись, запевняє: «До вас вони більше не підійдуть». Папа у нас за останній час вже собаку з'їв на врегулюванні відносин з місцевою шпаною, тому ми заспокоюємось.
Дзвонить класний керівник: «Що з Дашею? Вона четвертий дня не відвідує школу ». Але, дозвольте, як же? Щоранку з грошима на обід і поцілунками «на доріжку» наша дочка вирушає на уроки. Влаштовуємо Дашко допит. Виявляється, замість школи вона цілими днями бовталася по місту. Нехтуючи рекомендаціями, орём на дочку і обіцяємо все кари. Увечері вона йде винести сміття і пропадає. Стільниковий не відповідає.
Миримося, на інше вже немає сил. Їдемо в міліцію, даємо відбій. Потім протягом місяця за викликами ходимо до дільничного (на профілактичну бесіду), в прокуратуру (з'ясовувати, чи було тієї ночі сексуальне насильство на квартирі подруги), в інспекцію у справах неповнолітніх (штраф за неналежне виконання батьківських обов'язків), в міліцію (для постановки на облік). Під все це є і хороша сторона - Дашка усвідомлює, що образа на батьків обходиться занадто дорого.
Після цього випадку міняю графік роботи, щоб проводжати дочка в школу, а потім зустрічати.
Дивимося фільм «20 років потому». Там у мами сімнадцять розумних, красивих, слухняних дітей. Дашка мені: «Ось бачиш, у неї сімнадцять, а ви з одного впоратися не можете». Зітхаю.
Хаміт і огризається. На будь-яке прохання, звернення, спробу до контролю отримуємо у відповідь: «Відчепіться від мене. Що ви весь час лізете до мене. Сама знаю. Вас не запитала, роблю, що хочу ». І навіть таке: «Хто ви мені такі, щоб вказувати?». Папі дістається рідше - його все-таки побоюється.
Дитина записаний в табір на два тижні. Табір розташований десь за містом, на галявині біля лісу. Жити будуть в наметах. Харчування вогнищеве. Вмиватися в струмку. Дисципліна залізна: в день приїзду огляд особистих речей, якщо знайшли хоч одну сигарету - на автобус і додому. Якщо помітили парочку, схильну до усамітнення, - додому. Дочка пообіцяла: «Я все одно звідти втечу».
У перший день Дашка зателефонувала з табору вісім разів, і, в сльозах благала забрати її: в наметі повзають якісь жуки і ніде вимити голову. У другий день я зателефонувала сама. Дочка сонним голосом сказала, що спить, оскільки займалася стройовою підготовкою до другої години ночі за несанкціоноване ходіння по табору після відбою, але, в негайному від'їзді додому вже сумнівається. Мабуть, ще один день тут поживе.
Забрали її після закінчення зміни перебуває в дикому захваті і в сльозах від розставання з табором. З'ясувалося, що найсмачніший сніданок - це манна каша на воді зверху залита згущеним молоком, навіть якщо кілька жуків в миску попало, то не страшно, а навіть ще смачніше.
Дуже цікаво мити котли після обіду в струмку, а потім там же митися самим. Дуже класно лазити через яри в альпіністському спорядженні і ходити купатися за сім кілометрів. Вечорами розповідали, що потрібно поважати батьків, про відносини між хлопчиками і дівчатками. Співали пісні під гітару про Росію, про дружбу.
Після цих захоплених розповідей мені подумалося, що, справді, ми створюємо проблеми своїм дітям самі. Виявляється, як мало їм потрібно для щастя.
Бути батьком підлітка складно. Але, найважче самій дитині. Ось і збираються вони в зграї, щоб відгородитися від світу. Їм, здається, що все знають про життя, тільки дурні дорослі заважають їм стати щасливими. А зіткнувшись з дійсністю, кричать: «Мама!» - і знову стають беззахисними малюками.
Дашка лягає спати. Я сідаю поруч. Дашка: «Мама, заспівай мені пісеньку, як ніби я маленька». Співаю: «люленьки-люленьки, прилетіли гуленьки, сіли гулі на ліжко, стали Дашеньку качати».
Дочка засинає. Розпрямляються вічно стиснуті кулаки. Як же тобі важко, моя мила, потерпи, це скоро пройде.
72 mos, 3 wks ago
У чому то дізнаюся себе в підлітковому віці.
Не минало ще дуже довго. Так і не було відповіді - що ж взагалі навколо відбувається? На що орієнтуватися в цьому житті? Моторошний стан діпрессіі і отсуствіє відповіді.
Щоб змінилося - треба змінити оріентри, оточення дітей, вплив на дитину з усіх боків.
Потрібно просто зросла почати змінювати ЗМІ. Всім разом, дружно.
Змінити своє життя. Ми всі впливаємо один на одного - думками, поведінкою, ставленням. Ми нещасливі - діти нещасливі. Ми щасливі - діти щасливі. І не важливо в якому віці.
72 mos, 3 wks ago
якщо чесно, то я плакала. тільки разом ми, дорослі тітки і дядьки зможемо допомогти НАШИМ дітям. об'єднатися в любові.
47 mos, 1 wk ago
Чим гостріше проходить підлітковий вік, тим більше питань вона з'ясує за цей період, швидше подорослішає і менше зробить помилок в наступні роки. А нам треба пам'ятати себе в цьому віці - і тоді зрозумієш. Виправдовувати будь-які дурниці - і дитина буде вдячний за розуміння.
46 mos, 3 wks ago
складна ситуація, що ще сказати, одним радою тут не обійтися, у мене були схожі ситуації з сином, правда він більше знаходив спільну мову з чоловіком ніж зі мною, але я і не ображаюся, тут все зрозуміло, вити вони хлопці.
звичайно були ситуації коли він за будь-рекомендацією біг до батька, мене наче не було, мене це до сліз доводило ...
іноді допомагали книги знайти підхід, але не завжди, раджу і вам прочитати одну з книг, яка допомогла і мені
30 mos, 2 wks ago