Як готувати фармацевтів?
В даний час на терріторііУкаіни функціонують три фармацевтичні академії (П'ятигорська, Пермська, Харківська), 37 фармацевтичних факультетів при медичних інститутах, а також три факультети при університетах в Черкасах, Москві (український університет дружби народів), Північної Осетії. Щорічно до вузів для отримання фармосвіти отримує 2,5 тисячі студентів, і близько 2,7 тисячі (включаючи студентів, що навчаються на комерційній основі) закінчують навчальні заклади.
На нараді виступили гості - керівник розвитку освітніх програм, Школи фармацевтики Лондонського університету Ян Бейтс, президент Мальтійського коледжу фармацевтичної практики Марія Кордіна і виконавчий директор компанії Pharmakon (Данія) Курт Расмуссен.
В ході засідань обговорювалися загальні тенденції фармацевтичної освіти і надання фармацевтичних послуг, введення бакалаврату та магістратури в фармацевтичну освіту, взаємовідношення понять «провізор - фармацевт» вУкаіни і Європі. Крім того, торкнулися питання післядипломної та постійного професійного розвитку в фармації, контролю за ліцензуванням фармацевтичної діяльності, а також питання акредитації фармвузов. Треба пам'ятати, що розвиток охорони здоров'я вУкаіни значною мірою залежить від професійного рівня та якості підготовки фармацевтів, розвитку нових педагогічних технологій, акценту на активність студента і провізора протягом усієї трудової діяльності.
За словами ректора Московської медичної академії імені І.М. Сеченова, академіку наукових досліджень в області кадрових ресурсів. У своїй доповіді Перфільева зупинилася на термінологічної сумісності понять «провізор» і «фармацевт» і виділила такі тенденції освіти, як глобалізація, інтернаціоналізація, впровадження інформаційних технологій, віртуалізація і інші.
На нараді виступили гості - керівник розвитку освітніх програм, Школи фармацевтики Лондонського університету Ян Бейтс, президент Мальтійського коледжу фармацевтичної практики Марія Кордіна і виконавчий директор компанії Pharmakon (Данія) Курт Расмуссен.
В ході засідань обговорювалися загальні тенденції фармацевтичної освіти і надання фармацевтичних послуг, введення бакалаврату та магістратури в фармацевтичну освіту, взаємовідношення понять «провізор - фармацевт» вУкаіни і Європі. Крім того, торкнулися питання післядипломної та постійного професійного розвитку в фармації, контролю за ліцензуванням фармацевтичної діяльності, а також питання акредитації фармвузов. Треба пам'ятати, що розвиток охорони здоров'я вУкаіни значною мірою залежить від професійного рівня та якості підготовки фармацевтів, розвитку нових педагогічних технологій, акценту на активність студента і провізора протягом усієї трудової діяльності.
За словами ректора Московської медичної академії імені І.М. Сеченова, академіка РАН і РАМН, професора Михайла Пальцева, існуюча сьогодні вУкаіни система вищої фармацевтичної освіти та післядипломної підготовки фахівців в області фармації в значній мірі відповідає вимогам Болонського процесу. Разом з тим, за його словами, в українській системі фармацевтичної освіти існує ряд проблем.
На нараді йшлося про створення єдиної для всейУкаіни системи комплексно-тестових програм навчання і підсумкового контролю для фармацевтичних академій і факультетів, що має державний стандарт і рівень акредитації.
На думку присутніх, повинна бути вироблена єдина стратегія, спрямована на вдосконалення всієї системи післядипломної освіти, так як сьогодні немає належної взаємодії між факультетами професійного післядипломної освіти вищих навчальних закладів та інститутами удосконалення лікарів, в яких викладання повинно проводитися за єдиними вимогами державних освітніх стандартів.
Необхідно розробити нове покоління кваліфікаційних характеристик фахівців, визначитися щодо стандартів, включивши в них кількісні критерії якості навчання, які повинні визначити фахівці і професійні асоціації. Крім того, потрібна розробка нової моделі взаємовідносин, що регламентують раціональне використання фармацевтичних кадрів галузі, підготовлених як за рахунок коштів федерального і регіонального бюджету, так і на контрактній основі. Необхідно негайно приступити до розробки Концепції безперервного професійного розвитку провізорів і викладачів для структурної перебудови фармацевтичної освіти на основі його безперервності протягом трудової діяльності фахівця шляхом поєднання різних форм і методів навчання, впровадження сучасних технологій і матеріальних стимулів.
Напередодні наради ректор Московської медичної академії імені І.М. Сеченова, академік РАН і РАМН, професор Михайло Пальців висловив свою думку про перехід вищої медичної та фармацевтичної освіти вУкаіни на принципи, проголошені Болонською декларацією:
- Сьогодні ми повинні зберегти систему підготовки фахівців за напрямом підготовки «лікувальна справа» та «стоматологія» (так як при нинішньому положенні справ перехід на модель «бакалавр-магістр» не відповідає реальним можливостям і охорони здоров'я і вищої медичної школи). А такі напрямки як «організація охорони здоров'я», «фармація» та «сестринська справа», цілком можуть бути переведені на передбачену Болонською конвенцією двоциклову систему навчання.
Варто згадати, що на сьогоднішній день в українських медичних вузах студенти здобувають освіту за сімома базовими спеціальностями. В Європі - за трьома. При цьому фармація там найчастіше взагалі відноситься не до медичної освіти, а до хімічного або технічного. Безумовно, в буквальному вигляді нам такий підхід копіювати не варто, оскільки і з юридичної, і з організаційної точок зору в нашій країні вже склалася певна модель підготовки фахівців в області фармації. Все можна зробити і в рамках вже сформованої системи.
Хоча принципових «протипоказань» до переходу фармацевтичної освіти на підготовку бакалаврів і магістрів сьогодні практично немає, але існує все ж ряд складнощів організаційного плану.
Перш за все, необхідно навести порядок з термінологією, оскільки розуміння таких понять як «провізор» і «фармацевт» в корені відрізняються вУкаіни і в Європі. Як відомо, в Європі поняття «провізор» в більшості випадків взагалі немає - або якщо є, то під ним мається на увазі щось на зразок «помічника фармацевта», «лаборанта фармацевтичного виробництва» і т. П. І освітній рівень у такого фахівця - бакалавр . Фармацевт ж має магістерський ступінь, причому в подальшому може отримати вже вчене звання «доктор філософії», або PhD.
У нас же все навпаки: вищі навчальні заклади випускають - за назвою - провізорів, а середні спеціальні (тобто фармучіліща і коледжі) - фармацевтів. В принципі, де факто у нас двоциклову система підготовки фахівців фармації вже існує. І з формальної точки зору випускники, скажімо, Московської медичної академії імені Сеченова з дипломом провізора в Європі і деяких інших країнах визнаються як фахівці, які отримали магістерський ступінь з фармації. (В дипломах іноземних студентів ми так і пишемо - «Магістр фармації».) Однак де юре проблема залишається.
Процес визнання дипломів і впровадження єдиної системи заліку професійних знань, що передбачаються Болонською декларацією, зовсім не націлений на те, щоб якимось чином ламати сформовані в тій чи іншій країні стереотипи. Суть в тому, щоб фахівець при бажанні зміг би підтвердити рівень отриманих ним знань в будь-якій країні, що входить в Болонський процес. За нинішньої термінологічної плутанини зробити це складно, тому той, хто захоче поїхати працювати або жити в одну з цих країн, чи буде сильно заперечувати проти свого «перейменування».
Та й взагалі відмовлятися від такого поняття, як провізор, не варто - в кінці кінців, люди до нього звикли. Інша справа, що процес отримання відповідних спеціальностей треба поставити з голови на ноги: провізорів (бакалаврів) повинні випускати коледжі та училища, а фармацевтів (магістрів) - фармвузи. Така моя позиція. І хоча я передбачаю вкрай різку реакцію на такого роду пропозиції з боку найбільш консервативно налаштованої фармацевтичної громадськості, саме цю позицію я маю намір пропонувати і відстоювати на майбутній нараді.
Другий вкрай важливе питання пов'язаний зі спеціалізацією випускників фармацевтичних вузів. Зараз ми готуємо якихось абстрактних провізорів, які потім починають освоювати необхідні навички вже в залежності від свого місця роботи - аптеки, фармацевтичного виробництва або наукової лабораторії. Такий поділ існує у всьому світі, і, як нам представляється, саме за цими напрямками повинна бути побудована підготовка магістрів фармації вже на рівні вузу.
Наприклад, на фармфакультете ММА є кафедри аптечної технології, заводський технології, а також організації та економіки фармації. Всі ці кафедри повинні стати випускають - готувати магістрів фармації ( «фармацевтів» за новою термінологією) саме за цими вузькими спеціальностями.
Дуже складне питання - постдипломное освіту, яке має відбуватися безперервно і регулярно. Сьогодні ми проводимо його за трьома вищеназваним напрямкам, однак, на мій погляд, перелік спеціальностей, що отримуються в рамках післядипломної підготовки і перепідготовки, повинен бути істотно розширено.