я згадую себе маленькою, від одного чола виходила доброта, з ним було безпечно спілкуватися, від кого-то виходила фальш, мама говорила-підійди до тітки, яка з широко посміхаючись на мене дивилася, але їй було абсолютно на мене наплювати, а навіщо тоді до неї підходити? Зараз я можу легко в людях бути обдуреними, а дитина відчуває незнайомців безпомилково. він легко визначає добрих, ті безпечних для себе, і злих-які можуть образити навіть при його мамі, тому безпечніше тулитися до мами, ніж підходити до такого навіть за цукеркою, шкода, що з роками ця чуйка потихеньку зникає, видно, природа дала таке гостре чуття дітям бо вони не можуть фізично захистити себе, це своєрідна підстраховка дитини від потенційної небезпеки
У кожної людини є своє енергетичне поле через нього нам не зручно розмовляти з іншою людиною стоячи в щільну. Зверніть увагу при розмові з будь-якою людиною існує дистанція в середньому близько метра. Так ось багато дітей не тільки відчувають цю енергію погана вона чи хороша, але навіть бачать її в кольорі. І в залежності від побаченого реагують на людину. Багатьом маленьким дітям вистачає погляду метрів з десяти, щоб визначити яка це людина. З віком діти втрачають таку здатність. І все одно у жінок чутливість сприйняття енергетичного поля набагато більше ніж у чоловіків, тому що у них краще розвинена та частина мозку яка відповідає за інтуїцію.