Вітаю! Мене звуть Марія, мені 20 років. У мене проблема в тому що коли мені було 13 років я разом з подругою дуже жорстоко вбила двох кішок. Першу кішку ми з подругою зловили біля власного будинку. Вона не боялася людей її підгодовували дві літні жінки тому ми її дуже легко заманив за допомогою шматочка ковбаси. Коли вона підійшла. Я і моя подруга Свєтка приготувалися до цього заздалегідь. Свєтка потайки взяла ацетон з дому, сірники і відрізала шматок білизняний веревкі.Когда вона підійшла Свєтка швидко накинула зашморг з білизняний мотузки на шию кошке.Потом ми пішли в найближчу лісопосадку і прівезалі кішку до дереву.После чого Свєтка сказала давай спочатку кішку помучиться я погодилася .Ми стали штовхати кішку ногамі.Білі з усієї сили хвилин 10 може більше не знаю.Потом почули що кішка почала хрипіти і у неї з рота пішла кровь.Ми остановілісь.Потом Свєтка сказала давай її прикінчимо і дістала з пакета пляшку з ацетоном і сірники .Потім на відкрила пляшку і вилила на кішку весь ацетон на напівживу кошку.Взяла чиркнула сірником об коробку і кинула запалений сірник в кошку.Кошка спалахнула як факел і сильно завізжала.Ми відразу зрозуміли що треба бігти інакше хто почує і прідет.Ми побігли і пробігши 200 - 300 метрів зупинилися і пішли пешком.Ми йшли радісні і весело обговорювали те що зробили з кішкою.
Другу кішку ми вбили спонтанно.Как то раз я з Свєтку пішла на базар доглянути собі речі щоб потім прийти і купити їх з родітелямі.Когда ми увійшли на територію базару ми побачили як одна бабуся віддавала в дар кошку.Ми згадали про те що буквально пару тижнів тому зробили з тієї кішкою і нам ще захотілося цього іспитать.Ми підійшли до цієї бабусі і попросили віддати нам цю кошку.Бабушка дуже обрадивалась і віддала нам кошку.Походів трохи по базару і подивившись шмотки ми пішли на найближчий пустирь.Когда ми прийшли на пустир ми ще не з али як ми будемо чинити розправу над кошкой.Но Свєтка не довго думаючи вихопила кішку з моїх рук і швидко поклала кішку на землю і придавила ногою щоб кішка нікуди не убежала.После чого вона другою ногою стала бити ногою кішку, топтать.Через деякий час кішка початку хрипіти і з рота у неї потекла кровь.Тогда Свєтка перестала її бити і прибрала з нею ногу.Кошка трохи підвелася і поповзла з хріпом.Ми підбігли і почали її штовхати як мяч.Піналі з усієї сили поки не усталі.Потом ми ушлі.Ми йшли і обговорювали те що зробили з кішкою.
Потім ми познайомилися з двома хлопчиками кожному по 14 років і природно цим більше не займалися.
Я все думаю чи варто засмучуватися через те, що я так вчинила або стоїть просто забути і не згадувати це?
Прошу ради.
Ідіот ідітe в ой забудтe
Я коли прочитала, аж розплакалася. Так як кішки-це мої найулюбленіші тварини, я до сих пір заспокоїтись не можу. Я не буду зараз тебе матюкати, хоча, звичайно садистка-садистка і є. І13 років-це цілком розумний вік. Я просто не розумію, як можна так, із задоволенням вбивати цих милих тварин, та й взагалі, як може вбивство приносити задоволення. Якщо ти каєшся в цьому жахливому вчинку, то потрібно сходити в церкву і як то спокутувати цю провину. Ну а якщо немає, то Бог тебе покарає. А взагалі, це чисто у тебе на совісті.
P. S.
Навіщо так детально про це розповідати? Це просто жахливо…
Ніякої Бог її не пробачить. Ніколи. Горіти їй і її подрузі в пеклі. Такої ж долі обом. А я б понівечила свою дитину якби узхнала що він мучить, а тим більше вбиває тварин. Ми в 13 років будиночки бездомним котам будували.
Тебе чекає схожа доля. У житті все повертається і вмирати ти і твоя подруга будете дуже довго і болісно. А все тому, що в 13 років ти вже не дитина, ти знаєш, що таке добре, а що таке погано. Тоді ти робила все усвідомлено і з особливою жетсокостью. Щиро бажаю тобі того ж.
ТВАРЬ, ТЕБЕ ВБИТИ ТРЕБА, ЩОБ З ТОБОЮ ТАКОЖ СТАЛОСЯ, мразь, ще не соромились ПРО ЦЕ ГОВОРИТИ І ПИТАТИМЕТЕ ПРАВИЛЬНО ЦЕ ЧИ НІ, ВИ ХВОРІ? ЗНАЛИ Б ВАШІ «ХЛОПЦІ», ЩО ВИ РОБИЛИ, ЯКБИ Я ВАС ЗНАЛА побила, ШКУРИ, Я КОЛИ ПРОЧИТАЛА ЦЕ розплакалася. ЦЕ ЯКИМ ТРЕБА БУТИ шкуродера? Я НЕ РОЗУМІЮ, ЯК МОЖНА ВБИВАТИ КОТІВ, СОБАК, ВОНИ Ж МИЛІ, ТИМ БІЛЬШЕ ЯКИХ ГОДУВАЛИ, ХОТІЛИ ВІДДАТИ ІНШИМ гарним ЛЮДЯМ, А НЕ ЯК ВИ, ВАШ ЗА ЛЮДИНИ ВВАЖАТИ НЕ МОЖНА. ЗНАЛА Б ТА БАБУСЯ, ЩО ВИ ХОТІЛИ ЗРОБИТИ, ВОНА НАПЕВНО ЛЮБИЛА ЦЬОГО КОТА, доглядати, А ВИ. МЕНЕ СЛІВ НЕМАЄ, НАЙДУ ВАС, СОМА рідше, У МОЄМУ ЖИТТІ. ЩОБ ВАМ НЕ ПОВЕЗЛО. ЗНАЛИ БАТЬКИ ВАШІ Б, виріст ДВОХ ДЦПЕШНЕК, ЯКИХ ДО ЛІКАРНІ ПОКЛАСТИ ТРЕБА, А КРАЩЕ ЗАСОДІТЬ, А ТО НЕ ВІДОМО БУДУТЬ ВОНИ ПРОДОВЖУВАТИ ЧИ НІ, РАЗ ПИТАЮТЬ ПРО ЦЕ, зламавши ДІЗНАЮСЯ ХТО ПИСАВ ЦЕ.
Які ми ніжні! Розплакалася вона! А писати таке не розплакалася? Ти, деффачка, хоч знаєш що таке ДЦПшнікі? Ні? Ну а що ж тоді виставляєш себе ідіоткою? А що тобі сом зробив? за що його різати? =)))) Ааа, так це ти неграмотна просто.) Ну буває))) І це, чуєш, собі сама засОді)
Яка різниця що вона знає, а що ні? Людиною потрібно залишатися. Ці нелюди виховають собі подібних дітей. Таким тільки смерті побажати.
Що значить варто засмучуватися? Ключовий момент що ти, схоже, не каєшся щиро.
Ось коли почне мучити совість, можливо пізніше, в дорослому віці накриє, ось тоді піде процес одужання. Тоді тільки одне лекарство- просити вибачення у Бога, і відмовитися від будь-яких подібних планів в майбутньому.
- Нічого не бійся, і ніколи не бійся, і не тужи. Тільки б покаяння не бракує в тобі - і все бог простить. Та й гріха такого немає і не може бути на всій землі, якого б не простив Господь воістину кається. Та й зробити не може, зовсім, такого гріха великого людина, яка б виснажив нескінченну Божу любов. Алі може бути такий гріх, щоб перевищив божу любов? Про покаяння лише піклуйся, невпинному, а боязнь віджени зовсім. Віруй, що бог тебе любить так, як ти і не думав про те, хоча б з гріхом твоїм і під лихе діло своє любить. А про одне, що кається більше радості в небі, ніж про десять праведних, сказано давно. Іди ж і не бійся. На людей не засмучуйся, за образи не сердься. Небіжчикові в серці все прости, ніж тебе образив, примирися з ним воістину. Коли каєшся, так і любиш. А будеш любити, то ти вже божа ... Любов'ю все купується, все рятується. Вже коли я, такий же як і ти грішна людина, над тобою розчулився і пошкодував тебе, скільки ж більш бог. Любов таке безцінний скарб, що на неї весь світ купити можеш, і не тільки свої, але і чужі гріхи ще викупиш. Іди і не бійся.
«Брати Карамазови» Ф М Достоєвський
Звичайно, варто засмучуватися. Ти жорстоко повелася з беззахисним істотою.
Єдине, як ти можеш спокутувати свою провину - підібрати двох кішок \ щенят з вулиці, вилікувати їх і зробити все можливе, щоб вони прожили хороше життя.
Тільки так ти зможеш хоч трохи загладити вчинене.
А якщо ти до сих пір нічого не відчуваєш, ні уколу совісті, ні жалю, то ти вже не людина, а просто сміття.
Вона просто хвора психологічно. Нормальна людина не став би розписувати цей випадок. А хотів в його забути і періодично плакав і шкодував. А їй явно десь в глибині подобається це згадувати і смакувати. Так от якщо усвідомлюєш що що то в тебе не так то пора задуматися про психічне здоров'я. Звернись до фахівця.
Це не просто дитячі пустощі, це насильство.
Завжди ставився до кішок з байдужістю, але так вийшло що вже рік живу в квартирі з двома кішками. За цей рік я став їх просто ненавидіти: Деруть шпалери і штори, срут і смут по всій квартирі, блюють від переїдання. Дуже хочу звернути їм шию ... Цих тварин треба вбивати, всіх.
штоб тебе теж зупинили поклали на Горящі вугілля і обліі бензином і ти спалахнула синім вогнем.