Я до вас пишу - чи не доволі?
Що я можу ще сказати?
Тепер, я знаю, в вашій волі
Мене погордою покарати.
Але ви, до моєї нещасної долі
Хоч краплю жалю зберігаючи,
Ви не залишите мене.
Спочатку я мовчати хотіла;
Повірте: мого сорому
Ви не впізнали б ніколи,
Коли б надію я мала
Хоч рідко, хоч на тиждень раз
У селі нашої бачити вас,
Щоб тільки чути ваші промови,
Вам слово мовити, і потім
Все думати, думати про одне
І день і ніч до нової зустрічі.
Але, кажуть, ви відлюдник;
А ми. нічим не блищить,
Хоч раді вам і раді простодушно.
А.С. Пушкін.
* * *
Я к Вам пишу, моя любов
Моя незнатна Людмила,
З страждань прожито, бути знову
В душі залишуся з Вами мило.
Року, року, біжать без страху
Через минуло багато років,
І час полегле з розмаху,
Своє творить, - адже я поет.
Я є поет нещасної волі
Залишку прожитого так,
В душі моїй, залишилися болю
По суті тієї, один лише морок.
Я Вас люблю моя Людмила,
Я часто бачу Вас уві сні,
Хочу сказати, Ви як світила
Залишилися почуття все при мені.
Пора, пора, прийди, повернися!
До мене тихенько підійди,
Обличчям иль поглядом озирнися,
З ступені мороку ти зійди.
Я к Вам пишу, я звертаюся
Зима стоїть і холод б'є,
Від ваших голос я не ховаюся,
Зберігаю я в серці. там шкребе.
Навіщо, навіщо так відбувається?
Винуватець я всьому тоді, -
Але щастя світ нам не знаходить,
Щоб зустріти Вас хоч іноді.
Року, року, змирилося час.
Розум волі переді мною,
Я чекаю часом, коли то насіння
Зійде знову з землі рідної.
Я тут сиджу, і чекаю без волі
Я пам'ятаю погляд, обличчя і сміх,
І крок за кроком, ні від болю
З скандалів полеглих, ось так гріх.
Ось так любов, моя Людмила
Що я хочу Вам знову сказати,
Ваш образ вічності змінила,
Забула я Вам довести.
Я перейняти хочу тривоги,
Я вказати хочу на шлях,
І зустріти щастя по дорозі,
Бажаю Я, там, де є суть.
Писати кінчаю я сьогодні,
Дивлюся у вікно, заметіль січе.
Я побажати хочу з завгодно,
Сяйво з неба, життя тече.
Я Вас люблю, я знову сумую
Від снів своїх я березі,
Ваш строгий погляд, я не приховую
Зберігаю я в серці, стережу.
Пора, пора, туга все манить!
І серце вимагає спокій,
Про життя. - я вірю завжди каже правду
Я зустрінуся знову, з твоєю душею.
Дорога Людмила, прощайте!
Я сподіваюся і чекаю Вас уві сні,
Погляд рідний, я прошу, не міняйте
Вас знайду. Ви прийдете до мене?
Ось так час часом без хвилювань,
Без тривог і без жалю знову,
Я кінчаю писати без мук,
Бути до зустрічі, до швидкої, любов.