Я б ветеранів попросив.
Як мало вас залишилося ветерани,
Забирає час тих, хто переміг,
Хто носить на собі війни тієї рани,
І пам'ятає тих друзів, хто не дожив.
Вам пишуть пісні, і вірші і прозу,
Вам дарують все, що можна подарувати.
Але жах смерті, що бродив в окопах,
І не стерти, і горілкою не залити.
Сльозу скупу, рукавом стираючи,
Стоїте мовчки у могильних плит,
І погляд, піднявши на онуків покоління,
У вас за Батьківщину душа болить.
При вас країна була великою,
І повага і гордість викликала,
Даруючи іншим народу шлях до свободи,
Європу вашою кров'ю поливала.
І тому в знак пам'яті серцевої,
Перед Вами голови хочемо схилити,
За подвиг, що здійснили перед Вітчизною,
Від щирого серця хочемо подякувати.
Як мало вас залишилося ветерани,
Хто носить на собі колишні рани.
Ще хочемо вас тільки попросити,
Не поспішайте в небо йти ....
[Приховати] Реєстраційний номер 0136367 виданий для твору:
Я б ветеранів попросив.
Як мало вас залишилося ветерани,
Забирає час тих, хто перемогли,
Хто носить на собі війни тієї рани,
І пам'ятає тих друзів, хто не дожили.
Вам пишуть пісні, і вірші і прозу,
Вам дарують все, що можна подарувати.
Але жах смерті, що бродив в окопах,
І не стерти, і горілкою не залити.
Сльозу скупу, рукавом стираючи,
Стоїте мовчки у могильних плит,
І погляд, піднявши на онуків покоління,
У вас за Батьківщину душа болить.
При вас країна була великою,
І страх і уваженье викликала,
Даруючи іншим народу шлях до свободи,
Європу вашою кров'ю поливала.
І тому в знак пам'яті серцевої,
Перед Вами голови хочемо схилити,
За подвиг, що здійснили перед Вітчизною,
Від щирого серця хочемо подякувати.
Як мало вас залишилося ветерани,
Хто носить на собі колишні рани.
Ще хочемо вас тільки попросити,
Не поспішайте в небо йти ....