Вступ. 2
1. Характер і специфіка імперіалістичних
блоків, утворених після Другої світової війни. 4
2. Північноатлантичного договору і його стратегічні
концепції. 9
Висновок. 19
Список використаної літератури. 20
Курс на освіту агресивних військових блоків, проводі¬мий капіталістичними державами після Другої світової війни, - пряме продовження їх «традиційної» політики. Це стосується, перш за все, їх агресивних, загарбницьких цілей, а також умов участі окремих держав в цих блоках. Умови ці визначалися і визначаються силою кожного участ¬ніка агресивного блоку, міццю його капіталу, його військової ма-шини. Разом з тим післявоєнний курс має і ряд суттєвих особливостей. Найбільш характерним яв¬ляется те, що в рамках військових блоків, створених після Другої світової війни, відбулося не розмежує-вання держав на протистоять груп¬піровкі, а, навпаки, об'єднання всіх основних держав, включаючи США, Англію, Францію, Італію, а в подальшому Західну Німеччину і Японію. Виник військовий табір, який об'єднав усі основні імперіалістичні країни і спрямований проти Радянського Союзу та інших соціалісті¬ческіх держав.
Військові блоки НАТО, СЕНТО, СЕАТО, як і двосторонні військові союзи на кшталт американо-японського або американо-іспанського, створювалися не на противагу один одному, а, наобо¬рот, в порядку взаємного стратегічного доповнення. Вони со¬ставілі систему імперіалістичних військових блоків. Взаімо¬связь всіх ланок цієї системи визначалася тим, що провідна роль у них з самого початку належала одній і тій же дер-жаве- США.
Поза ж системи блоків виявилися, насамперед, майже всі молоді держави Азії і Африки, що добилися незалежності після другої світової війни. Ці держави в міжнародно-політичному відношенні пішли по іншому, ніж старі капіталістичні країни, шляхи. Вони відмови-лися від участі в імперіалістичних блоках і вступили на шлях нейтралізма. Деякі старі капіталістичні госу¬дарства - Швеція, Австрія, Швейцарія, Фінляндія також залишилися на позиціях нейтралітету і не були залучені в сі¬стему імперіалістичних блоків.
Створення системи військових блоків не означало, звичайно, усунення імперіалістичних протиріч між їх участ¬нікамі. Однак якщо в минулому ці протиріччя призводили до виникнення протистоять військових блоків, то тепер межимпериалистические протиріччя, розвиваючись в рамках військових блоків, обмежувалися до певної міри спільністю інтересів основних капіталістичних держав. Прагнення згуртувати сили монополістичного капіталу в якийсь «єдиний» військово-політичний механізм-ось вихідна причина виникнення системи імперіалістичних військових блоків під егідою США.
Імперіалістичні держави приступили до утворення своїх військових блоків тоді, коли між соціалістичними країнами не було укладено жодних військових угод, за винятком договорів про взаємодопомогу проти можливого відродження загрози агресії з боку Німеччини і Японії.
3. Характер і специфіка імперіалістичних блоків, утворених після Другої світової війни.
Провідну роль в утворенні і керівництві імперіалісті¬ческімі військовими блоками в післявоєнні роки грали правлячі кола Сполучених Штатів Аме¬рікі, найбільш потужною капіталістичної країни, головного центру імперіалізму. Однак у формуванні блоків чималому була і роль Англії і Франції, а в подальшому і Західної Німеччини. У ряді випадків правлячі кола цих країн прояв¬лялі власну ініціативу.
У головному - боротьбі проти тодішнього соціалізму і національно-осво¬бодітельного руху-зацікавленість западноевропей¬ской великої буржуазії в створенні системи військових блоків со¬впадала з інтересами правлячих кіл США. Разом з тим Західна Європа намагалася домогтися за допомогою військових блоків і в їх рамках своїх особливих, спе-цифические цілей, не завжди збігалися з інтересами амері¬канскіх монополій.
Це відноситься, перш за все, до Англії. Керівні англій¬скіе кола прагнули використовувати союз з більш потужними Сполученими Штатами для того, щоб відновити свої по¬зіціі і вплив в Західній Європі, брати участь в контролі над нею, зміцнити свої позиції в інших районах світу і таким шляхом знову підняти роль Англії в системі капіталістичних держав. Англійська монополістична буржуазія дела¬ла ставку на те, що військові блоки допоможуть їй домогтися того, щоб в світі було встановлене не американське, а американо-англійське панування. При набутті військових блоків між правлячими колами Англії і США виникали деякі, часом досить серйозні, розбіжності, що стосуються, звичайно, не загальної спрямованості блоків, а конкретних питань орга¬нізаціі і умов участі в них окремих держав.
1. Північноатлантичного договору і його стратегічні
концепції.
висновок
В рамках військових блоків, створених після Другої світової війни, відбулося об'єднання всіх основних держав, включаючи США, Англію, Францію, Італію, а в подальшому Західну Німеччину і Японію. Виник військовий табір, який об'єднав усі основні імперіалістичні країни і спрямований проти Радянського Союзу та інших соціалісті¬ческіх держав.
Таким чином, надаючи своїм партнерам по НАТО во¬енную допомогу, США створювали ще одну систему контролю за ними, паралельну системі «плану Маршалла». Разом з тим це була система, в рамках якої здійснювалися гонка во¬оруженій і перетворення Західної Європи в головний плацдарм підготовки агресивної війни проти соціалістичних госу¬дарств.
Зі створенням до початку 1950 р військово-політичного ме¬ханізма НАТО і розробкою його основний стратегічної доктрини завершився перший етап в політиці збивання агресивних військових блоків, розпочатої США та іншими імперіа¬лістіческімі державами незабаром після закінчення другої світової війни. У наступні роки правлячі кола імперії-лістіческіх держав наполегливо проводили курс на зміцнення створеної системи та поширення її на інші континенти і райони. Це вело до все більшого загострення международ¬ной напруженості і посилення «холодної війни».
Список використаної літератури