Сьогодні Щурово - це промислова частина Коломни. Але так було не завжди. Багато що з того, що ми сьогодні знаємо про історію Щурова - це спогади корінних жителів селища. Так наш кореспондент зустрівся з Лапушкін Надією Михайлівною, батьки якої переїхали сюди в 1893 році.
Управління цемзавод.
За Дошкою пошани заводу, яка сьогодні вже є скоріше парканом, ніж пам'ятної стіною, знаходився двоповерховий клуб. Там йшли постановки вистав, показували фільми, проходили танці, внизу був буфет. Кращі новорічні ялинки проводилися саме тут, згадує Надія Михайлівна.
Тут же розташовувалося і будівля пожежної дружини, на верху якого постійно чергував вартовий. У щурів був навіть свій пологовий будинок, який знаходився навпроти сьогоднішньої ощадкаси, лише в 1961 році він був перенесений в Щуровський лікарню на 2 поверх.
Школа № 5
У щурів було 5 шкіл. Середня школа № 1 знаходилася біля залізничної лінії, поруч з Троїцьким храмом і існувала до тих пір, поки не була перенесена в 60-і роки в дубовий гай (школа № 29). Під час війни в будівлі колишньої школи № 1 була лікарня.
Школа № 2 знаходилася на території КДСК (на місці садів), пізніше тут розмістився меблевий магазин.
Школа № 3 перебувала в Полянах, № 4 - на полігоні (№ 28), № 5 - сьогоднішня школа № 30.
(Під час війни - госпіталь).
Сьогоднішній санаторій для туберкульозних хворих - колишня садиба підприємця Морозова (під час війни - госпіталь). Зовсім поруч, біля берега річки, знаходилося кладовище. До сих пір можна бачити старовинні кам'яні надгробні плити з вигравіруваними на них іменами померлих.
Ближче до залізниці перебувала пристань катерів.
Там, де сьогодні кожен день зустрічає своїх учнів 29-а школа, стояли довгі столи і лавки, за якими перед довгою дорогою з солдатських казанків їли похідну кашу призовники. Саме тут формувалися і відправлялися війська на фронт.
Школа (лікарня в війну) Взимку 1945 року пригнали на Щуровський станцію вагони з полоненими німцями (були навіть жінки - близько половини вагона). У вагонах багато було вже мертвих, їх вантажили на машини і вивозили на Щуровський кладовищі. Військовополонені були розміщені в бараках на «кривий» - місце сьогоднішнього Синьої хусточки до Чорної. Німці будували міст через Оку, другу вул. Перемоги (біля парку), вул. Громадянську, обгороджували завод, місцеві жителі також вдавалися до допомоги військовополонених для будівництва приватних будинків, погребів та інших робіт.
Звичайно, шкода, що так мало відомостей збереглося сьогодні. Але історія Щурова на цьому не закінчується, і, сподіваємося, що ми будемо не тільки свідками подій, а й постараємося брати участь у долі нашого району.