На Русі до X ст. не існувало професійних сестер милосердя. Догляд за хворими людьми, породіллями, дітьми здійснювали жінки, найчастіше черниці. В основному він полягав у виконанні гігієнічних заходів. У X ст. княгиня Ольга вперше організувала на Русі лікарні, де догляд за хворими здійснювали спеціально набрані для цього жінки, здійснювали допомогу безкоштовно. І тільки на початку XVII ст. в Росії на території Троїцько-Сергіївського монастиря був організований перший госпіталь, а в 1618 році тут же виникла перша лікарня. Друга з'явилася на території Андріївського монастиря в 1650 р У цих лікарнях застосовували жіночу працю в догляді за нужденними і хворими людьми. Жінки знову-таки не мали спеціальних навичок. У 1715 за указом Петра I були створені виховні будинки, де основну роль по догляду за хворими повинні були також виконувати жінки. Найчастіше в догляді потребували поранені солдати, жінці було важко справлятися з фізичним навантаженням, тому роль сестер милосердя стали виконувати відставні солдати.
Жіноча праця в лікарнях знову почали використовувати в середині XVIII ст. Догляд здійснювали так звані баби-Сідельніци - вдови і дружини солдатів. Сестринська справа в Росії виникло в 1803 р так як саме з цього часу сестер милосердя почали навчати спеціально. У 1818 р був утворений Інститут жалісливих вдів. У лікарнях відкривалися спеціальні курси для підготовки сестер-доглядальниць.
Першим навчальним посібником для сестер милосердя став підручник Опеля, надрукований в 1822 р Перша громада сестер милосердя була організована в 1844 р при Свято-Троїцькому монастирі, і в 1847 р відбувся перший випуск. Звання сестер милосердя отримали 10 жінок. Коли в 1853 р почалася Кримська війна, Росія отримала необхідність у великій кількості сестер милосердя для догляду за пораненими солдатами. Тоді Велика княгиня Олена Павлівна організувала Хрестовоздвиженську громаду сестер милосердя. Разом з великим хірургом Пироговим вона забезпечувала догляд за пораненими безпосередньо на полі битви. Для роботи сестер милосердя Хрестовоздвиженської громади Пирогов створив інструкцію.
У Кримській війні прославилася медична сестра Катерина Бакуніна. Вона народилася в багатій аристократичній родині, але своє життя віддала хворим і потребуючим: працювала в госпіталях як доглядальниця, брала участь нарівні з Пироговим в складних хірургічних операціях. Бакуніна особисто супроводжувала поранених під час перевезення в госпіталі. Ця жінка виявилася талановитим організатором. При транспортуванні хворих завдяки ініціативі Бакуніної стали організовувати нічліг, годувати поранених гарячою їжею. Після війни Бакуніна створила в Тверській губернії лікарню для селян. Вона вважається основоположником сільської медицини.
У Кримській війні брали участь 160 сестер милосердя, 17 з них загинули на полі бою. Пирогов позитивно оцінив діяльність сестер милосердя в кампанії: «Сестри - не сліпі виконавиці наказів особи, щойно вступив на лікарське терені».
Основоположницею сестринської справи в усьому світі вважається англійська медична сестра Флоренс Найтінгейл. Її послідовницею є Вірджинія Хендерсон. В. Хендерсон - перша медична сестра, яка сформулювала теорії сестринської справи, де виклала основні принципи догляду за хворими, в тому числі і хірургічними. Слідом за теорією В. Хендерсон створювалося багато теорій по сестринській справі, але всі вони грунтувалися на її практичної діяльності та теоретичних узагальненнях.
У 1876 р в Швейцарії виник Міжнародний комітет Червоного Хреста. Символом організації став червоний хрест на білому иоле.
Важлива роль по догляду за пораненими належить медичним сестрам, які брали участь у Великій Вітчизняній війні 1941 - 1945 рр. Саме завдяки їм вижило величезна кількість військових. 46 медичних сестер після Великої Вітчизняної війни удостоїлися медалі імені Флоренс Найтінгейл. У 1942 р став видаватися перший професійний журнал «Медична сестра».