Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
У розвитку гістології, цитології та ембріології можна умовно виокрем-лити три періоди: домікроскопіческій, мікроскопічний і сучасний, електронномікроськопічеський або, правильніше, синтетичний період.
Домікроскопіческій період займає часовий інтервал з IV століття до н.е. по XVII століття. Характеризується цей період лише загальними, вельми приблизними уявленнями про тканини організму. Ці представле-ня грунтувалися тільки на зовнішніх рисах тканин, їх схожості та разли-чіях. Тому даний період мало вніс в розуміння про будови тканин і органів організму, не кажучи вже про те, що уявлення про клітці як про важливий рівні організації живого взагалі не могли виникнути.
У зв'язку з цим, зародившись до створення мікроскопа, своє действи-тельное розвиток гістологія як наука отримала тільки зі створенням све-тового мікроскопа (светомікроскопіческій період, що включає часів-ної інтервал з XVII по середину XX століття). Першу спробу Сконструюйте-вать мікроскоп зробив в 1609-1610 рр. Г. Галілей. Одним з перших творців мікроскопа був К. Дреббель (1619 г.). Брати Янсени, а потім Р. Гук удосконалили мікроскоп. Р. Гук вперше почав вивчати з його допомогою клітини рослин і тварин. У 1677 р А. Левенгук створив мік-роскопія, що дає збільшення приблизно в 300 разів. Це дозволило йому изу-чати клітини крові і їх рух, сперматозоїди і ряд інших біологи-чеських об'єктів.
У другій половині XIX століття стало загальновизнаним, що клітини у скла-ве багатоклітинних тварин існують не самостійно, а як частини тка-ній. В цей час робляться спроби створити остаточну класифікацію тканин. Ф. Лейдіг (1853) і А. Келікер (1855) систематизували накопичено-ний матеріал і об'єднали всі відомі до цього часу тканини (21 вид) в 4 типи тканин. Однак для розуміння закономірностей тканинної організа-ції тварин необхідно було накопичення фактичного матеріалу. Це стало можливо зі створенням у другій половині XIX століття нових конструк-цій мікроскопів. Одночасно розвивалася гістологічна техніка. Біль-Шая заслуга в цьому належить знаменитому чеському фізіологові, гістологу і мікроскопісту Я. Пуркине. Саме він ввів ряд настільки істотних удосконалень в гістологічну техніку, що вона зберегла свої ос-новні етапи до теперішнього часу. Я Е. Євангеліст також сконструював перший мікротом. В результаті в XIX столітті були отримані нові дані про будову клітин, тканин і органів.
Так, в 1852 р Р. Ремак описав амитоз. У 1859 р Р. Віхров додат-Ніл клітинну теорію і створив елементи клітинної патології. У 1861 р М. Шульце дав перше визначення клітини. У 1871 - 1879 рр. описаний мі-тоз рослинної (І.Д. Чистяков) і тваринної (П.І. Перемежко, В. Фле-Мінг) клітин, вивчена послідовність мітозу. У 1884 р Гертвиг і Е. Страсбургер висловили гіпотезу про те, що хроматин є матері-альних носієм спадковості. У 1875-1876 рр. Гертвиг і Е. ван Бенеден виявили клітинний центр, в 1898 р німецький вчений Р. Аль-тман відкрив мітохондрії, а К. Гольджі в 1899 р описав внутріклеточ-ний сітчастий апарат.
До кінця XIX століття в основному було закінчено мікроскопічне опи-сание органів і тканин і створена мікроскопічна анатомія. Завдяки розробці методики імпрегнації нервових елементів розчином срібла була досліджена найбільш важка для вивчення область - нервова систе-ма. В її вивченні велика роль належить С. Рамон-і-Кахаля, К. Гольджі, а потім А.С. Догель і Б.І. Лаврентьєву. Завдяки зусиллям цих та ряду інших вчених була сформульована і отримала своє підтвердження нейронна теорія.
Великий внесок у розвиток гістології в цей час внесли російські вчених-ні. А.І. Бабухін вивчав будову і функції м'язової і нервової тка-ні. А.С. Догель, М.Д. Лавдовскій, А.Н. Миславський детально досліджень-ли периферичну і центральну нервову систему. А.О. Ковалевський та І.І. Мечников вивчали формування тканин в процесі еволюції і со-здали основи еволюційної гістології. Сформульована І.І. Меч-ників фагоцитарная теорія мала величезне значення, тому що пояснила багато загальні питання життєдіяльності тканин і клітин. За її розроб-лення І.І. Мечников був удостоєний Нобелівської премії.
На початку XX століття виключно описову напрям гисто-логії поступово збагачується порівняльними і експериментальними роботами. Найбільша заслуга в розвитку еволюційної гістології належить А.А. Заварзіна, який першим сформулював одну з найбільш цікавих теорій еволюції тканин. Виявивши у членистими-ногіх і хребетних схожість в будові багатьох тканин, А.А. Завар-зін зробив висновок про те, що наявність у всіх тварин чотирьох систем тканин обумовлено єдиним принципом їх взаємодії із зовнішнім середовищем. При цьому тканинні системи виконують 4 найбільш загальні фун-кції: 1) захисну, або зовнішнього обміну; 2) внутрішнього обміну, або підтримання сталості внутрішнього середовища; 3) руху; 4) реактівнос-ти. Теорія А.А. Заварзіна про еволюцію тканин була названа теорією паралельного розвитку тканин. Відповідно до цієї теорії тварини различ-них типів мають загальний принцип тканинної організації і складаються з чотирьох тканинних систем.
Теоретична розробка проблем еволюції тканин продовжена в працях Н.Г. Хлопіпа. Він обгрунтував теорію дивергентной еволюції тка-ній. Відповідно до цієї теорії при еволюційному розвитку тканин їх Евола-ція йде з розбіжністю ознак, тобто дивергентно. Це веде до багато-образ видів тканин.
Великий внесок у розвиток гістології на початку XX століття вніс А.А. Максимов. Його праці але гістогенезом кровотворних і сполучних тка-ній актуальні і в даний час. А.А. Максимов обгрунтував унітарієм-ву теорію кровотворення, описав реакцію блаеттрансформаціі лим-фоцітов, дав перший опис морфології стовбурової кровотворної кліть-ки. Він створив прекрасні керівництва але гістології, не втратили своєї актуальності і в даний час.
До 50-х років XX століття в гістології тривала розробка описа-ного, еволюційного та експериментального підходів. Новий поштовх до подальшого розвитку гістології дало відкриття німецькими вченими (Е. Руска, М. Кполль, Б. Боррего) електронного мікроскопа (1928-1931 рр.) І застосування його в гістологічних дослідженнях (кінець 40-х-початок 50-х років) . З цього моменту починається новий етап у розвитку гістології - електронномікроськопічеський. Протягом короткого часу було вивчено будову клітини на ультраструктурному рівні. У 1954 р А. Родін відкрив пероксисоми. 1955 р характеризується двома великими відкриттями: Г. Па-ладі описав рибосоми і ендоплазматичну мережу, а К. де Дюв виявив лізосоми. До початку 60-х років були відкриті всі невідомі до цього ча-мени органели, а також встановлено тонке будова раніше відомих опи-санних на светомікроскопіческом рівні органел. У 60-80-ті роки роз-вають методи електронної гистохимии і електронної ауторадіографії. До цього часу практично завершується опис електронномікроскопі-чеського будови всіх клітин, тканин і органів. У гістологічні дослід-вання впроваджується скануюча електронна мікроскопія, за допомогою кото-рій можна бачити ультраструктури в об'ємному зображенні.
Поряд з впровадженням в гістологічні дослідження електронного мікроскопа продовжують удосконалюватися методи світлової мікроскопії. Розробляються методи іммуноцітохіміі і імуногістохімії, осно-ванні на застосуванні мічених флуоресцентними барвниками або фер-ментами моноклональних антитіл до виявляти в клітинах і тканинах ве-ществу. За допомогою цих методів можна з дуже великою вірогідністю ідентифікувати клітини різних типів, а також клітини-продуценти гормонів і різних біологічно активних речовин, виявляти клеточ-ні рецептори, наприклад, до гормонів, специфіку секреторних і біосінте-тичних процесів. Надалі принципи іммуноціто- і гистохимии були поширені на електронну мікроскопію. При цьому в якості мітить антитіла речовин стали використовувати колоїдне золото і фер-рітін. Широко стали використовуватися методи світлової та електронної авто-радіографії, що дозволяють отримати важливі дані про синтез і секреції різних макромолекул в клітці, закономірності клітинного ділення, локалізації рецепторів. Всі ці методи дослідження по суті своїй є-ються морфофункніональнимі, синтетичними, тому третій період розвитку гістології можна визначити як синтетичний період.
Таким чином, в даний час гістологія проникла в самі глу-бінние таємниці будови живих організмів. Найближчим часом її завдання пов'язані не тільки з теоретичними дослідженнями, але і з наданням великої допомоги практичній охороні здоров'я.