Ждан А.Н.
Періодизація ІСТОРІЇ ПСИХОЛОГІЇ
Психологія має багатовікову історію, перші наукові уявлення виникли в VI ст. до н.е. Тому постає питання про періодизації історії психології, завданням якої є розчленовування цього процесу, виділення етапів, визначення змісту кожного з них.
В історії психології розрізняються два великі періоди: перший, коли психологічні знання розвивалися в надрах філософії, а також інших наук, перш за все природознавства; другий - коли психологія розвивалася як самостійна наука. Вони несумірні за часом: перший період (VI ст. До н.е. - середина XIX ст.) Охоплює близько 2,5 тисячі років, другий - трохи більше століття (середина XIX ст - теперішній час). За словами Г. Еббінгаузом, психологія має довгий минуле, але дуже коротку історію 1. Виділення цих двох періодів не вимагає спеціальних обгрунтувань, так як його критерії очевидні, але оскільки кожен з них розтягується на століття, необхідна більш дробова періодизація. Її можна проводити за суто формальними ознаками - зокрема, хронологічним, оскільки наукове знання і його розгортається в часі. Відповідно до фактором часу в цілісному процесі розвитку науки можна розрізняти історію психології XVII ст. історію психології XVIII в. і т.п. Можна розрізняти періодизацію світової і вітчизняної психології 2. Можливі й інші підходи до питання про періодизації.
З огляду на умовність будь-якої періодизації і беручи до уваги нерозробленість цієї проблеми, слід розглядати пропоновану далі періодизацію історії психології лише як один з можливих її варіантів. При цьому історія вітчизняної психологічної думки розглядається як складова частина розвитку світової науки. В якості підстави для поділу цього процесу на етапи були обрані змістовні критерії, що визначали зміну поглядів на природу психічного. Виступив цікавий факт (втім він спостерігається і в інших областях духовної діяльності, зокрема, в мистецтві) - його можна назвати однією з закономірностей історико-психологічного процесу: виявилося, що тривалість етапів неоднакова. Чим глибше в історію йде той чи інший уявлення про предмет, тим тривалішим час його життя в науці. І навпаки, чим ближче до сучасності, тим цей час коротше. Так історично перше визначення предмета психології як науки про душу існувало (хоча і з деякими змінами) більше 20 століть. У XX столітті погляди на предмет психології змінювалися так швидко, що деякі з них існували в науці не більше 10-20 років (див. Табл. 1).
Хронологія етапів розвитку психології
I. РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ В РАМКАХ ФІЛОСОФІЇ
VI ст. до н.е. - V ст.
Формування двох напрямків - матеріалізму і ідеалізму - в поясненні походження і проявів душі.
Перші емпіричні знання про психічні процеси і явища: відчуття (сприйняття), пам'яті, уяві, мисленні, афекту, волю, характер, особливих станах (сон, екстаз).
Виділення проблем: "душа і тіло"; "Вроджене - придбане"; "Афект - інтелллект".
Вказівка на внутрішнє почуття як спосіб пізнання душі.
Розвиток вчення про душу в рамках філософських вчень і на базі медичних знань
Формування томистской психології.
Початок дослідної методології дослідження душі.
Подальший розвиток вчення про душу в контексті зростання анатомофизиологических знань і великих відкриттів XIV - XVI ст.
Відмова від душі як предмета дослідження і пояснювального принципу тілесних і психічних явищ. Введення терміну "психологія".
XVII - сер. XIX ст.
Внутрішній досвід як дані самоспостереження явища свідомості
Формування емпіричної інтроспективної і ассоціаністіческой психології.
Поняття про несвідомої психіці.
Виникнення психофізичної і психофізіологічної проблем.
II. РОЗВИТОК ПСИХОЛОГІЇ ЯК САМОСТІЙНОЇ НАУКИ
Початок XIX - 60-і рр. XIX ст.
Діяльність нервової системи та органів чуття.
Співвідношення між фізичним і психічним.
Вимірювання швидкості протікання психічних процесів.
Дослідження рефлекторних механізмів поведінки.
Гіпнотичні явища.
Локалізація психічних функцій у мозку.
Співвідношення між мозком і щиросердечним життям.
Виникнення і розвиток психіки.
Формування природничо-наукових передумов психології як самостійної науки.
Експериментальний метод.
Факти і теорії відчуттів і сприйнять.
Формування психофізики.
Формування психометрії.
Вчення про рефлекс.
Несвідома психіка.
Френологія Галля.
Теорії локалізації психічних функцій.
Теорії психофізіологічного паралелізму і взаємодії.
Біогенетичний закон.
Генетичний метод.
Виникнення 3-х областей генетичної психології: зоопсихології, дитячої та історичної психології.
Розуміння психіки як засобу адаптації до середовища.
60-е рр. XIX ст - кінець XIX ст.
Проникнення експериментальних методів в психологію.
Формування теоретичних програм психології: структуралізм, психологія акту, функціоналізм.
Розкол психології на індивідуальну фізіологічну, орієнтовану на природознавство, і духовно-наукову, орієнтовану на історію і культуру.
Виникнення прикладних досліджень в психології.
Виникнення нових областей психології.
10-е рр. - середина 30-х рр. XX ст.
Поведінка.
Цілісні психічні структури.
Несвідоме.
Свідомість в його суспільно-історичної обумовленості.
Смислова структура духовного життя в співвідношенні з історично виникли цінностями.
Установка.
Розвиток вищих психічних функцій.
Кінець 30-х - 50-і рр. XX ст.
Еволюція в рамках базисних підходів попереднього періоду.
Еволюція наукових шкіл періоду відкритого кризи. Необіхевіорізм, неофрейдизм.
Виникнення нових галузей і напрямків: генетична психологія, персоналістичні концепції особистості та ін.
Дискусії в радянській психології (про перебудову науки на основі павловського вчення про теорію установки).
Розвиток теорії діяльності в радянській психології Виникнення теорії поетапного формування розумових дій і понять.
60-е рр. XX ст. - кінець XX ст.
Продовження розвитку раніше виявлених предметних областей.
Процес орієнтування.
Когнітивні структури і їх роль в поведінці.
Особистість.
Виникнення нових напрямків в зарубіжній психології гуманістична психологія, логотерапія, когнітивна психологія.
Дискусії в радянській психології про предмет психології, з проблем несвідомого, спілкування та ін.
Теоретичні та експериментальні дослідження у вітчизняній науці в руслі психофізіологічних шкіл, діяльнісного підходу, концепції формування розумових дій і понять, комплексного людинознавства.