ІГОР СТАРИЙ - ЗАСНОВНИК династії Рюриковичів
Великокнязівська доля другого по рахун-ту правителя Київської Русі Ігоря Рюриковича склалася зовсім інакше, ніж у його вихователя князя Олега. Він став самостійно правити тільки тоді, коли йому виповнилося три з по-Ловін десятка років, у віці зрілому і многооб-щающую.
Історик Микола Михайлович Карамзін тонко підмітив цю особливість нового великого князя Київського: «Ігор в зрілому віці чоловіка прийняв владу небезпечну бо сучасники і нащадки тре-ють величі від спадкоємців Государя великого, або зневажають недостойних».
Ігор Рюрикович у вітчизняній історії напів-чит ще й прізвисько - Ігор Старий. Його звати так за довгі роки державної роботи, що складалася в основному з постійних військових походів в усі сто-ку від стольного граду Києва. Після нього в російської князівської сім'ї буде чимало Ігорів - Ігор Оль-говіч, Ігор Святославич та інші цікавинки історичні особистості з цим ім'ям. Прізвисько Ста-рий буде носити тільки один з них.
Швидше за все, Ігор погано пам'ятав свого батька, запрошеного на новгородське князювання варязького князя Рюрика. Ще зовсім маленьким княжичем батько віддав його на піклування і виховання своєму племіннику Олегу. Той, хоч і позбавив підріс Ігоря за-кінної великокнязівської влади на півтора, а то й більше, десятиліття, виховав гідного преемні-ка на київському престолі. У тому заслуга великого кня-зя Олега перед Вітчизною - Руссю - безсумнівна.
З дитинства Ігор буде перебувати в самій гущі подій того часу на Русі - воєн і вели-кокняжеской політики, спрямованої на встановлен-ня єдиновладною диктатури правителя, який сидів на київському престолі. В цьому відношенні у хлопчика був прекрасний вихователь, який рішуче і по-отже домагався поставленої мети, часто особливо не розбираючись в засобах її досягнення. Творячи єдину Русь, великий князь Олег мечем і словом со-здавай в рамках тієї історичної епохи велику дер-жаву для свого вихованця і спадкоємця.
Княжич Ігор рано - напевно, навіть занадто рано - почав осягати життя князя-правителя з усією її жорстокістю і кров'ю. Саме його, малого віком, покаже Олег київським правителям варя-гам Аскольда й Діра сказати на дніпровському березі, піднявши з човна і високо піднісши над головою. І малюк ста-ні свідком кривавої розправи з самозваними князями-вікінгами, а можливо, і з їх ближній дру-жіной, що складалася з варягів.
Навчався маленький Ігор і науці велікокняжес-кою влади, перш за все у свого вихователя. Пер-вий такий урок княжич отримав тут же, на березі Дніпра перед воротами міста-фортеці Києва. Олег, завжди солодко воїн-мудрець, недарма прозваний-ний О.Скрипкою, тобто відає, що знають те, що при хо-то від очей звичайних людей, зумів переконати городян прийняти його панування після умертвіння Аскольда і Діра.
Дуже швидко подорослішавши, Ігор стає бли-жайшее помічником і офіційним наступником великого князя Олега, буде супроводжувати його під мно-гих походах або залишатися за нього в стольному граді як співправитель. Ще в дитячому віці Ігор прой-дет під пильним наглядом ближньої дружиною-ков-вікінгів всю військову науку і вже юнаків ста-ні професійно підготовленим воїном. Бо в той час княжити означало одне - багато воювати. Іншого шляху життєвого у правителів давнини просто бути не могло.
Син Рюрика сіл на великокняжий престол, щоб самостійно правити, в 913 році. За іншими джерелами - на рік раніше, ще за життя вели-кого князя Олега, зі своєї доброї волі вилучив-ся з Києва до Ладоги, на Російська Північ. Можна стверджувати, що вихованець високо шанував свого вос-живильника-родича, не думаючи про отримання в свої руки батьківської влади. Такі взаємовідносини в давньоруської великокнязівської і просто княжої сім'ї, коли питання йшло про владу, були частим явищем.
Прийнявши державне правління з рук поста-застарілих великого князя Олега, Ігор відразу ж потовк-нулся з військовою небезпекою, яка колись стане називатися сепаратизмом. Слов'янське плем'я древлян, яке так і не змирилося з владою над собою ки-евского правителя, відмовилося платити данину. В давнину-ні підбадьорилися після того, як на Русі стало відомо про смерть Олега, твердої долонею наводив поря-док в підвладних землях.