Слюсарну зубило (ГОСТ 7211-72) являє собою металевий стрижень, виготовлений з інструментальної вугле-родістой стали У7А, У8А, 7ХФ, 8ХФ.
Зубило складається з трьох годину-тей:
Інструменти для рубання
Робоча частина 2 зубила є стрижень з клиноподібної ріжучої частиною 1 на кінці, заточеною під певним кутом. Ударна частина 4 зроблена звужується догори, вершина її закруглена. Кут загострення (кут між бічними гранями) вибирається в залежності від твер-дости оброблюваного металу. За середню частину 3 зубило тримають при рубці.
Рекомендовані кути загострення зубила:
Для твердих матеріалів (тверда сталь, бронза, чавун) .......................................... ..70º
Для матеріалів середньої твердості (сталь) .................................................................. 60º
Для м'яких матеріалів (мідь, латунь) ........................................................................ ..45º
Зубило виготовляють довжиною 100, 125, 160, 200 мм, ширина ріжу-щей кромки відповідно дорівнює 5, 10, 16, 20 мм.
Робоча частина зубила на довжині 0,3-0,5 гартується і отпус-кається. Після термічної обробки ріжучакромка повинна мати твердість HRC 53-59, бойок - HRC 35-45.
При випробуванні зубила на міцність і стійкість їм отру-бают затиснуту в лещата сталеву смугу марки Ст6 товщиною 3 мм і шириною 50 мм. Після досл-вання на лезі зубила не повинен-но бути вм'ятин, викришених місць і помітних слідів затупілась-лення.
Ступінь загартування зубила мож-но визначити старим Напиляєте-ником, яким проводять по за-Кален частини зубила. Якщо при цьому напилок не знімає стружку з загартованої частини зу-била (на ній залишаються лише од-ва помітні ризики), гарт ви-повнісінько добре.
Крейцмейселі (рис. 149, б), відрізняється від зубила більш уз-кою ріжучої крайкою, призначений для вирубування вузьких канавок, пазів шпон і т. П. Однак досить часто ним користуються для зрубування поверхневого шару з широких чавунних плити: спочатку крейцмейселем прорубують канавки , а що залишилися виступи зрубують зубилом. Матеріали для виготовлення крейцмейселя і кути загострити-ня, твердість робочої і ударних частин ті ж, що і для зубила.
Читайте також: Зварювання та різання металів
Для вирубування профільних канавок - напівкруглих, Двогранний-них та ін. Застосовують спеціальні крейцмейселі, звані Канавочники (рис. 149, в), що відрізняються від крейцмейселя толь-ко формою ріжучої кромки. Канавочнйкі виготовляють зі сталі У8А довжиною 80, 100, 120, 150, 200, 300 і 350 мм.
Заточка зубил на верстаті вручну
Заточка зубил і крейдмейселей проводиться на заточний верстаті (рис. 150, а). Для заточки зубило або Крейцмейселі накладають на підручник 11 і з легким натиском повільно пересувають по всій ширині абразив-ного кола, періодично повертаючи інструмент то однієї, то дру-гой стороною. Не слід допускати сильних натисків на заточувати інструмент, так як це призводить до перегріву ріжучої кромки, в результаті чого лезо втрачає первісну твердість.
Заточка зубила на заточний верстаті
Перед заточкою інструменту підручник встановлюють якомога ближче до заточувального колі (рис. 150, б). Зазор між подручником і заточним кругом повинен бути не більше 2-3 мм, щоб заточувати інструмент не міг потрапити між кругом та підручником (рис. 150, в).
Заточку найкраще вести з охолодженням водою, в яку до-Бавлени 5% соди, або на мокрому колі. Недотримання цієї умови викликає підвищене нагрівання, відпустку і зменшення твердості інстр-румента, а отже, і стійкості в роботі. Бічні грані після заточування повинні бути плоскими, однаковими по ширині і з однаковими кутами нахилу.
Перевірка кута заточування зубила
Після заточування зубила або крейцмейселя з різальних крайок знімають задирки. Ве-личина кута загострення перевіряється шаблоном, що представляє собою пластинки з кутовими вирізами 70, 60, 45 і 35 ° (рис. 151).
Шаблон і перевірка їм кута заточування зубила
слюсарні молотки
Читайте також: Чавун
2 - молотки з квадратним бой-кому (рис. 153, а)
Основною характеристикою молотка є його маса.
Слюсарні молотки з круглим бойком изготов-ляють шести номерів.
Молотки №1 масою 200 г рекомендується примі-няти для інструментальних робіт, а також для розмітки і редагування;
Молотки №2 масою 400 г, №3 500 г і №4 600 г-для слюсарних ра-бот;
Молотки №5 800 г і №6 1000 г застосовуються рідко (при ремонт-них роботах).
Слюсарні молотки з квадратним бойком по ГОСТ 2310-70 виготовляють восьми номерів:
№1 масою 50 г, №2 100 г і №3 200 г - для слюсарно-інструментальних робіт;
№4 400 г, №5 500г, №6 600 г - для слюсарних робіт: рубання, гнуття, клепки і ін .;
№7 800 г і №8 1000 г застосовують рідко (при виконан-ванні ремонтних робіт).
Для важких робіт застосовують молотки масою від 4 до 16 кг, на-зване кувалдами.
Протилежний бойку кінець молотка називається носком. Носок має клиноподібну фор-му, округлений на кінці. Ніс-ком користуються при правці, рас-клепиваніі і т. Д. Бойком нано-сят удари по зубилу або крейцмейселем.
Виготовляють молотки зі сталі 50 і 40Х та інструментальної вугле-родістой стали У7 і У8. У середовищ-ній частині молотка є отверсием-тя овальної форми, що служить для кріплення рукоятки.
Робочі частини молотка - бойок квадратної або круглої форми і носок клиноподібної форми-тер-мически обробляють до твер-дости HRC 49-56. Рукоятки молотка роблять з твердих порід дерева (кизи-ла, горобини, дуба, клена, граба, ясена, берези або з синтетичних матеріалів).
Рукоятка має овальний перетин, ставлення-ня малого перетину на превеликий 1. 1,5, т. Е. Вільний кінець в 1,5 рази товще кінця, на який насаджується молоток.
Кінець, на який насаджується молоток, розклинюється дерев'яним клином, змазаним столярним клеєм, або металевим клином, на якому роблять насічки (йоржі). Товщина клинів у вузькій частині 0,8-1,5 мм, а в широ-кою 2,5-6 мм. Якщо отвір молотка має тільки бічне розширення, забивають один про-дольний клин; якщо розширення йде уздовж отвору, то забивають два клина (рис. 153, д) і нарешті, якщо розширення отвори направлено в усі сторони, забивають три сталевих або три дерев'яних клина, маючи в своєму розпорядженні два паралельно, а третій перпендикулярно до них. Правильно на-садженим вважається такою молоток, у якого ручка утворює пря-мій кут з віссю молотка.
Читайте також: Зазори і натяг
Крім звичайних сталевих молотків, в деяких випадках, на-приклад при складанні машин, застосовують так звані м'які молот-ки зі вставками з міді, фібри, свинцю і алюмінієвих сплавів (рис. 153, в). При ударах, що наносяться м'яким молотком, поверхня матеріалу заготовки не пошкоджується. Через дефіцитності міді, свинцю і швидкого зносу ці молотки дороги в експлуатації. За га-лях економії металів мідні або свинцеві вставки замінюють ре-Зіновій, дешевими і більш зручними в роботі. Такий молоток (рис. 154) складається із сталевого корпусу 1, на циліндричні кінці якого надіті накостильнікі 2 з твердої гуми. Гумові накостильнікі досить стійки проти ударів і при зносі легко замінюються новими. Молотки цієї конструкції застосовуються при точних складальних роботах, особливо коли доводиться мати справу з деталями невисокою твердості.
У деяких випадках, особливо при виготовленні виробів з тонкого листового заліза, застосовуються дерев'яні молотки (киянки) (див. Рис. 153, г).
Молоток з накостильнікамі з твердої гуми