Використання людиною природних ресурсів для своїх потреб - економічних, духовних, рекреаційних та інших - в значній мірі регламентується правом. Система норм, що регулюють відносини з використання природних багатств, називається правом природокористування. Такі норми містяться головним чином в природоресурсного законодавства - земельному, водному, гірничому, лісовому, фауністичному. Деякі положення, що стосуються природокористування, передбачені також у Федеральному законі "Про охорону навколишнього середовища", інших актах.
У природоресурсного законодавства і науці екологічного права виділяється ряд класифікацій видів природокористування. Найбільш загальною є класифікація, критерієм якої є об'єкт природи. Відповідно право природокористування поділяється на такі види:
- право користування атмосферою;
- право користування рослинним світом поза лісів;
- право користування тваринним світом.
Правда, в юридичній літературі про користування атмосферним повітрям йдеться рідше і менше, ніж про користування іншими природними ресурсами. У цій сфері більш гостро стоять питання, пов'язані з охороною атмосферного повітря, а не регулюванням його використання. Відповідний Закон називається "Про охорону атмосферного повітря", хоча попередній Закон в даній сфері (1982 г.) передбачав також регулювання споживання атмосферного повітря для виробничих потреб (ст. 41). Видом використання атмосфери є викид забруднюючих речовин в атмосферу.
Основною вважається правова класифікація видів природокористування за цільовим призначенням. Види природокористування за цільовим призначенням визначаються природоресурсних законодавством з урахуванням специфіки природного ресурсу і задовольняються їм суспільних потреб.
- землі сільськогосподарського призначення;
- землі населених пунктів;
- землі промисловості, енергетики, транспорту, зв'язку, радіомовлення, телебачення, інформатики, землі для забезпечення космічної діяльності, землі оборони, безпеки та землі іншого спеціального призначення;
- землі особливо охоронюваних територій і об'єктів;
- землі лісового фонду;
- землі водного фонду;
- інженерних і транспортних інфраструктур;
- іншим територіальним зонам (ст. 85).
Відповідно до Федерального закону "Про надра" надра надаються в користування для:
- геологічного вивчення, що включає пошуки і оцінку родовищ корисних копалин;
- розвідки і видобутку корисних копалин, в тому числі використання відходів гірничодобувного і пов'язаних з ним переробних виробництв;
- будівництва та експлуатації підземних споруд, не пов'язаних з видобуванням корисних копалин;
- для інших цілей.
Водний кодекс України встановлює, що водні об'єкти можуть використовуватися для наступних цілей:
- питного і господарсько-побутового водопостачання;
- скидання стічних вод і (або) дренажних вод;
- виробництва електричної енергії;
- водного і повітряного транспорту;
- лікувальних і оздоровчих;
- рибальства і полювання;
- розвідки і видобутку корисних копалин;
- забезпечення пожежної безпеки (ст. ст. 43 - 53).
Згідно з Лісовим кодексом України в лісовому фонді можуть здійснюватися такі види лісових користувань:
- заготівля і збір недеревних лісових ресурсів;
- заготівля харчових лісових ресурсів та збір лікарських рослин;
- ведення мисливського господарства та здійснення полювання;
- ведення сільського господарства;
- здійснення науково-дослідницької діяльності, освітньої діяльності;
- здійснення рекреаційної діяльності;
- створення лісових плантацій і їх експлуатація;
- інші види (ст. 25).
Основними видами користування тваринним світом відповідно до Федерального закону "Про тваринний світ" є полювання і рибальство, включаючи видобуток водних безхребетних і морських ссавців.
Специфічні види використання атмосфери, регульовані Законом про охорону атмосферного повітря, - споживання атмосферного повітря для виробничих потреб і видалення забруднюючих речовин в процесі функціонування суспільства.
Важливе юридичне значення має класифікація природокористування на загальне та спеціальне. Її критерієм є підстави виникнення права природокористування.