1. Заявником є фізична або юридична особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноважений почати досудове розслідування, і не є потерпілим.
2. Заявник має право:
1) отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію;
2) подавати на підтвердження своєї заяви, речі і документи;
3) отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
1. Заявник як суб'єкт кримінального провадження є новелою нового КПК. У КПК 1960 не було передбачено такого суб'єкта кримінально-процесуальних правовідносин.
1. Фізична особа-заявник - людина, яка є дієздатною особою, яка досягла 16 років, тобто віку, з якого настає кримінальна відповідальність згідно зі ст. 383 КК за завідомо неправдиве повідомлення про вчинення злочину, і не є потерпілим.
Різниця між потерпілим і заявником відповідно до положень статей 55 і 60 КПК полягає в тому, що потерпілим є особа, яка подала заяву про вчинення щодо неї кримінального правопорушення, або залучена у виробництво як потерпіла, або подала заяву про визнання її потерпілою після початку кримінального виробництва.
Заявник - це особа, яка звернулася із заявою або повідомленням про кримінальне правопорушення, але це кримінальне правопорушення вчинено не у відношенні неї, -а іншої особи.
Основним критерієм розмежування заявника від потерпілого є фактор заподіяння моральної, фізичної або майнової шкоди. Така шкода заподіюється виключно потерпілій стороні.
Заяви і повідомлення про кримінальне правопорушення подаються до прокуратури, органів попереднього розслідування, оперативних підрозділів як в усній, так і в письмовій формі (наприклад, заяву про зловживання посадовими особами контролюючих органів під час перевірки юридичної особи, заява про факт скоєння ДТП, про пожежу, про виявлення трупа людини, про факт розбійного нападу або грабежу і т.п.).
Такі заяви можуть подавати як представник юридичної особи, так і фізична особа, але вони повинні стосуватися вчинення кримінального правопорушення щодо їх, а інших юридичних або фізичних осіб.
Заявник може звернутися з заявою чи повідомленням про кримінальне правопорушення до органу державної влади, уповноважений почати досудове розслідування, про будь-які факти кримінального правопорушення, крім викладених в гл. 36 КПК (Кримінальне провадження у формі приватного обвинувачення).
Заявником виступає не тільки фізичне, а й юридична особа. Юридична особа також може бути потерпілим у кримінальному провадженні, якщо кримінальним злочином їй заподіяно майнову шкоду. Заявнику - юридичній особі такої кримінальним правопорушенням шкоди не завдається.
КПК (ст. 3) не містить визначення терміна "юридична особа" як учасника кримінального судочинства, тому слід звернутися до інших галузей права з метою визначення цього поняття.
Згідно ст. 80 ГК юридичною особою є організація, створена і зареєстрована у встановленому законом порядку. Загальні положення про юридичну особу зазначені в гл. 7 ГК і можуть бути використані в КПК.
2. Частина друга закріплює права заявника, до яких, зокрема, віднесено: право отримати від органу, до якого він подав заяву, документ, що підтверджує прийняття і реєстрацію; подавати на підтвердження своєї заяви, речі і документи; отримати інформацію про закінчення досудового розслідування.
в Відповідно до норм КПК документом, який би підтверджував прийняття і реєстрації заяви або повідомлення про кримінальне правопорушення, слід розуміти копію виписки з ЕРДР в порядку, передбаченому ст. 214 КПК.
Речі і документи, що підтверджують заяву або повідомлення заявника про кримінальне правопорушення, він може подавати разом з письмовою заявою про кримінальне правопорушення або безпосередньо посадовій особі органу державної влади, уповноваженому почати досудове розслідування. (Поняття "речі" см. В ст. 98 КПК, "документи" - ст. 99 КПК.)
Інформація про надання речей і документів повинна заноситися в ЕРДР, про що повідомляється заявнику у відповідному документі, який би підтверджував прийняття і реєстрація від заявника заяви (ст. 214 КПК).
Інформація про закінчення досудового розслідування заявнику повинна спрямовуватися з дотриманням вимог гл. 6 КПК.