Інноваційність як ознака сучасності

Фалько Олена Володимирівна

ГПОУ «Горлівський коледж міського господарства»

Інноваційного ЯК ОЗНАКА СЬОГОДЕННЯ

Між системою освіти і новими умовами життя виник розрив, який сучасний американський вчений Філіп Колумбс пояснив як криза освіти того часу. На той момент з'явилося багато критичних публікацій про стан освіти, розгорнулися дискусії про його нові цілі і шляхи розвитку. У багатьох країнах були прийняті програми реформування освіти.

На сучасному етапі все більш очевидним стає те, що традиційна школа, орієнтована на передачу знань, умінь і навичок, не встигає за темпами їх нарощування. Сучасна система освіти недостатньо розвиває здібності, необхідні молодим людям, щоб самостійно самовизначитися у світі, приймати обґрунтовані рішення з приводу свого майбутнього, бути активними і мобільними суб'єктами ринку праці.

Специфічними особливостями інноваційного навчання є його відкритість майбутньому, здатність до передбачення на основі постійної переоцінки цінностей, налаштованість на конструктивні дії в оновлених умовах.

Розвиток системи і змісту навчання в сучасному світі відбувається в контексті глобальних освітніх тенденцій, серед яких найбільш помітними є:

- масовий характер освіти і його безперервність як нова якість;

- значимість освіти для індивіда і суспільства;

- орієнтація на активне освоєння людиною способів пізнавальної діяльності;

- адаптація освітнього процесу до запитів і потреб особистості;

- орієнтація навчання на особистість, забезпечення можливостей її саморозкриття.

Ці тенденції свідчать, що головною функцією освіти є розвиток людини. Освіта повинна забезпечити кожному, хто вчиться, широкі можливості для придбання таких умов розвитку та підготовки до життя:

- знань про людину, природу і суспільство, що сприяє формуванню наукової картини світу як основи світогляду та орієнтації у виборі майбутньої практичної діяльності;

- досвіду комунікативної, розумової, емоційної, фізичної, трудової діяльності, що сприяє формуванню основних інтелектуальних, трудових, організаційних умінь і навичок, необхідних у повсякденному житті для участі в суспільному виробництві, продовженні освіти;

- досвіду громадських і особистісних відносин, які готують молодь до активної участі в житті країни, створення сім'ї, планування особистого життя на основі ідеалів, моральних і естетичних цінностей сучасного суспільства.

Докорінна зміна традиційного способу життя породжує нові вимоги, які спонукають людину краще розуміти інших і світ в цілому. З урахуванням цього пріоритетними завданнями сучасної освіти є навчання вмінню вчитися, навчання вмінню працювати, навчання вмінню співіснувати, навчання вмінню жити.

Навчання вмінню вчитися полягає у виробленні вміння оволодівати і оперувати найрізноманітнішою інформацією. Навчання вмінню працювати направлено на формування здатності ефективно оволодівати професійними навичками, вміння знаходити вихід в самих непередбачуваних виробничих ситуаціях, співпрацювати в колективі, співвідносити себе з конкретними спеціальними ролями і ефективно їх виконувати. Навчання вмінню співіснувати полягає у розвитку таланту до

Однак сучасний стан системи освіти не задовольняє багатьох, хто в ній працює. Прагнення до змін, зняття певних обмежень на інноваційну діяльність служить зародженню інноваційного руху в системі освіти. Чималі можливості для якісних змін в освіті пов'язані з інтенсивним розвитком засобів комунікації та інформаційних технологій.

Становлення оновленого освіти передбачає природні процеси розвитку педагогічної практики, цілеспрямоване управлінський вплив на систему підготовки, перепідготовки кадрів, істотні корективи змісту, стилю діяльності педагогічних установ, педагогів, тобто перехід освітньої системи до функціонування на нових засадах.

Незадоволеність якістю освіти в реальній практиці, усвідомлення необхідності реформування роботи навчальних закладів зумовлюють потребу в оновленні професійної підготовки, стилю професійної діяльності педагога. Особливо значущим є формування його компетентності, особистісно-професійних якостей, здатності жити і працювати в інноваційному режимі: прийняти і зрозуміти нове, оволодіти інноваційної ситуацією.

Професіоналізація педагога і входження його в інноваційний режим роботи неможливі без творчого самовизначення, в якому провідну роль відіграє його налаштованість на самовдосконалення, самоосвіта, саморозвиток, без чого неможливо забезпечення нової якості освіти.

Якість освіти - рівень знань і умінь, розумового, морального і фізичного розвитку тих, хто навчається, на певному етапі поставлених цілей; рівень забезпечення навчальної діяльності і надання освітніх послуг учасникам освітнього процесу навчально-виховним закладом.

Про якість освіти, в першу чергу, свідчить його відповідність освітньому стандарту, проте одні педагоги вбачають показники «якості освіти» в кількості виставлених студентам позитивних оцінок, інші - у розвитку особистості студента. З точки зору інноваційної педагогіки новою якістю освіти є відповідне якість не тільки навчання, а й виховання, ступінь розвиненості особистості людини, яка навчається, його підготовленості до продовження навчання, самостійного життя.

Інноваційність розглядають не лише як налаштованість на сприйняття, продукування і застосування нового, а, перш за все, як відкритість. Стосовно до особистісного фактору педагогічної діяльності це означає:
відкритість вихователя до діалогічного взаємодії з вихованцями, яка передбачає рівність психологічних позицій обох сторін;
  • відкритість культурі й суспільству, яка проявляється в прагненні педагога змінити дійсність, дослідити проблеми та обрати оптимальні способи їх вирішення;
  • відкритість свого «Я», власного внутрішнього світу, тобто організація такого педагогічного середовища, яка сприяла б формуванню і розвитку образу «Я».

  • Інноваційність як принцип педагогіки забезпечує умови розвитку особистості, здійснення її права на індивідуальний творчий внесок, на особистісну ініціативу, на свободу саморозвитку.

    Схожі статті