Криза в економіці країни посилюється інноваційним кризою, який проявляється в різкому зниженні керованості процесами створення і впровадження нововведень, у відсутності джерел (фінансування, в згортанні діяльності дослідницьких творчих колективів. З урахуванням цього пошук можливих рішень проблем управління інноваційними процесами стає однією найважливіших завдань антикризового управління.
Разом з тим характер і особливості розвитку інноваційних процесів визначають не тільки загальна економічна ситуація, а й закономірності розвитку, властиві саме інноваційній сфері, дослідження яких здійснюється в рамках теорії ново-введень починаючи з моменту її виникнення. Крім того, важливим є такий елемент антикризового розвитку, як оцінка можливостей ефективного використання у вітчизняній практиці світового досвіду управління в цілому і інноваційними процесами в част-ності.
Відомий американський економіст Едвард Дёмінг, якому японська промисловість зобов'язана народженням і всесвітнім успе-хом, виклав в книзі «Вихід з кризи» свою програму управ-ня корпорацією в умовах жорсткої конкуренції, коли успіх одних породжує складні проблеми для інших. Суть цієї програми представлена в сформульованих Е. Дёмінгом знаменитих 14 прин-ципах, слідувати яким він закликає керівництво компаній. Ось деякі з них:
• зробіть так, щоб прагнення до вдосконалення товару або послуги стало постійним. Ваша кінцева мета - стати конкурентоспроможним, залишитися в бізнесі і забезпечити робочі місця;
• постійно вдосконалюйте систему виробництва і обслужи-вання, щоб підвищувати якість і продуктивність і та-ким чином безперервно знижувати витрати;
• створіть систему підготовки кадрів на робочих місцях;
• сформуйте систему ефективного керівництва. Мета ін-спектірованія - допомогти людям працювати краще. Контроль за діяльністю службовців потребує перегляду не менше, аніж контроль за діяльністю робочих;
• упровадите велику програму підвищення кваліфікації та самовдосконалення;
• зробіть так, щоб кожен співробітник компанії брав участь в програмі перетворень. Перетворення - справа кожного!
Реалізація зазначених принципів безпосередньо пов'язана з форми-вання ефективної системи інноваційного управління перед- прийняттям, що дозволяє йому функціонувати, уникаючи кризових ситуацій і займати лідируючі позиції в своїй галузі.
Важливою умовою розуміння цілей і завдань інноваційного розвитку підприємства є теоретичні знання, помога-ють зрозуміти структуру інноваційного процесу, в основі якого лежать інноваційні цикли.
Найбільший внесок в розвиток теорії інновації належить, на думку фахівців, австрійському економісту Й. Шумпетером, який розробив на початку століття власну теорію економічного розвитку. Він вважав, що основу економічного зростання становлять новведенія. Відповідно до класифікації Й. Шумпетера поняття «нововведення» розглядається, як:
1) виготовлення нового, тобто ще невідомого споживачам, блага або створення нової якості того чи іншого блага;
2) впровадження нового, т. Е. Даної галузі промисловості ще практично невідомого, методу (способу) виробництва, в основі другого лежить нове наукове відкриття і який може полягати також в новому способі комерційного використання відповідного товару;
3) освоєння нового ринку збуту, т. Е. Такого ринку, на якому досі ця галузь промисловості цієї країни не була представлена, незалежно від того, існував цей ринок перед ним, ані немає;
4) отримання нового джерела сировини або напівфабрикатів так само незалежно від того, чи існував цей джерело перш, або вважався недоступним, або його ще тільки належало
5) проведення відповідної реорганізації, наприклад забезпечення монопольного становища (за допомогою створення трестів) або підрив монопольного становища іншого підприємства.
Пізніше, розвиваючи цю теорію, Шумпетер використовував термін innovation, що в українському перекладі з англійської означає «нововведення».
Сучасна концепція теорії інновації включає такі по-няття, як «життєвий цикл продукції» та «життєвий цикл тих-нології виробництва». У початковій фазі науково-дослідних і дослідно-конструкторських робіт (НДДКР) наводяться фундаментальні теоретичного-етичні дослідження, прикладні дослідження і проектно-конструкторські розробки. Результатом їх проведення є нові знання, наукові ідеї, т. Е. Корисна інформація більш високого порядку, ніж раніше існувала. У зв'язку з тим, що наукове знання стало теоретичною основою розвитку виробництва, в раз-кручених країнах фундаментальним теоретичним дослідженням і пошуковим НДР приділяється особлива увага. Саме вони утворюють потенціал знань для інноваційної діяльності, представля-ющий собою інтелектуальний продукт, ринкову вартість кото-рого оцінити досить складно.
В процесі прикладних досліджень нові знання втілюються в оригінальних зразках техніки і технології або окремих елементів-тах, що підтверджують можливість їх практичного застосування. Етап проектно-конструкторських розробок - заключний для стадії дослідження. Дослідження повинно завершуватися пошуком дієвих форм впровадження у виробництво отриманих знань, здатних забезпечити його якісні зміни. Виконання цієї вимоги можливо за допомогою нововведень, способству-чих впровадження винаходів у виробництво. У процесі проектно-конструкторських, дослідно-технологічних робіт формується нова науково-технічна інформація, відображена у відповідній документації. На даному етапі часто виготовляється перший зразок нової техніки або іншого нововведення, який є формою вираження отриманої інформації, її своєрідною ілюстрацією.
Основними цілями фази технологічного освоєння производствa є його підготовка до впровадження результатів розробок і забезпечення необхідних для цього умов. Тут здійснюється безпосередня взаємодія науки і виробництва, від якого залежать темпи освоєння прогресивних нововведень, терміни їх впровадження і початок масового виробництва нових продуктів. На наступній фазі відбувається тиражування нових продуктів. Стабільне виробництво покликане забезпечити задоволення потреб суспільства в конкретних видах виробів заданої якості і кількості. У цьому полягає сутність даного етапу.
Остання фаза життєвого циклу продукції демонструє стадію, коли ринок досягає насичення, відбувається зниження обсягів продажів і подальше забезпечення попиту на продукцію
можливо завдяки застосуванню нових технічних чи технологічних рішень з метою оновлення продукції і закріплення положення підприємства на ринку.
Вивчення життєвого циклу продукції призводить до ряду висновків, які корисно мати на увазі, визначаючи стратегію інноваційного процесу:
• криві зміни прибутку і обсягу продажів продукції де-монстріруют випадок успішного впровадження нововведень на ри-нок. Після компенсації всіх стартових витрат, пов'язаних з НДДКР, що вимагають великих інвестицій, зростання прибутку зна-читель. Однак інноваційний процес характеризується ус-ловіямі невизначеності і завжди існує великий ризик ринкової невдачі нововведення;
• початковий успіх залежить багато в чому від здатності раз-працювати дійсно новий продукт, що задовольняє попит ринку, тоді як подальша прибуток залежить в ос-новному від маркетингу і рівня виробництва, забезпечувала-ющего необхідний обсяг продажів з найменшими витратами.
Всі розглянуті етапи інноваційного процесу предпола-гают свої методи організації праці, управління, фінансування, кадрового навчання. Для зменшення ризику і забезпечення успіху підприємство повинно інтегрувати різні етапи інноваційно-ного процесу в єдиний ланцюг, кожна ланка якої виконує важливу задачу в досягненні спільної мети - отримання нововведення, а потім нового виробу або технології.
Тут особливу важливість набуває стикування ланок, забезпечують-вающая безперервність, гнучкість і динаміку всього процесу, коли результат попереднього етапу служить основою для поступального руху на наступний. Ці процеси супроводжуються прийняттям інноваційних рішень щодо пріоритетних напрямів інноваційної діяльності підприємства. Причому об'єктом ін-новації в антикризовому управлінні можуть бути не тільки нова продукція і нові технології, на що зазвичай звертається основна увага, а й нові ринки, нові методи управління, нові організаційні структури і т. Д.
В умовах загального прискорення науково-технічного прогресу, глобалізації та інтернаціоналізації ринку, посилення конкуренції, яке супроводжується скороченням термінів дії конкурент-них переваг і необхідністю поділу ринку на сектори, ніші і мікросегменти, інноваційність стає ключовим фактором успіху, якщо не єдиним засобом виживання. А стратегічне управління нововведеннями - найважливішим завданням антикризової політики підприємства, виконання якої багато в чому залежить від якості прийнятих інноваційних реше-ний, від можливості знаходити такі рішення, які організаці-Онно і економічно зможуть забезпечити досягнення поставленої мети по створенню конкурентоспроможної продукції. При прийнятті такого роду управлінських рішень слід виходити з особливостей інноваційного процесу, враховувати ступінь новизни нововведень, їх потенціал, ресурсні можливості підприємства.
Відправною точкою процесу прийняття інноваційного рішення є формування інноваційної мети. Інноваційна мета підприємства являє собою бажаний результат його діяль-ності, який може бути досягнутий в певні терміни за рахунок підвищення інноваційного потенціалу підприємства. Інноваційно-ційна мета зароджується на стадії фундаментальних розробок, де генеруються ідеї, і уточнюється в залежності від ресурсних воз-можностей підприємства, а потім реалізується в формі проектів або програм. Інноваційна діяльність пов'язана з залученням різних ресурсів, основними з яких є інвестиції і витрати часу на НДДКР та технологічне освоєння масштабного про-ництва нової продукції, особлива роль тут належить управ-ленческих персоналу, його здатності розробляти і приймати інноваційні рішення.