При інгаляції вдихувані лікарські засоби надходять в організм у вигляді аерозолів - розчинів, емуль-сій, суспензій і ін. Знаходяться під тиском газу.
Інгаляція парів. Метод полягає в штучному введенні водяних па-рів в дихальні шляхи або разом з ними розчинених в ньому речовин в пароподібному стані.
Показання. При катарі верхніх дихальних шляхів з метою полегшення відхаркування мокротиння та пневмоніях. В цьому випадку можна вводити і лікарські речовини, до числа яких відносяться найбільш часто вживаний гід-рокарбонат натрію, скипидар, бронхіолітікі, протеолітичні ферменти, штучні соляні розчини, від-вари трав, лікарські препарати з додаванням рости-них масел (евкаліптової, м'ятної, обліпихової), а також мінеральні води (рис. 302, 303).
Інгаляцію можна проводити через рот або через ніс. Техніка інгаляції. З непромокаючої тканини (мішки-вина, брезент, клейонка і ін.) Шиється мішок або цилинд-річескій рукав - інгалятор довжиною 60-70 см з таким розрахунком, щоб його можна було надіти на морду животно- зазвичай інгалятор для великих і для дрібних живіт -них. У нижній край рукава вшивається гумова трубка, а посередині поміщаються металеві кільця або сітка в формі диска. Нижню половину інгалятора заповнюють сіном або соломою, а на верхньому краї прикріплюють дві тасьми для фіксації його на голові тварини.
Розмір маски для коня по верхньому краю складаючи-ет 90 см, по нижньому - 70 см. Інгалятор вільним кон-цом надягають на морду тварини як торбу і фіксують шнурками. На дно кладуть подушечку з метою оберегти-ня від можливого опіку губ тварини. Температура пара повинна становити 40-50С. Тривалість інгалят-ції становить зазвичай 10-20 хвилин. На кожну інгалят-цію з парами води додається 15-20 крапель дезінфіці-ючий або відхаркувальних засобів. Особливо корисна інгаляція парів води і ліків, якщо в неї додані соснові голки, що містять скипидар, дьоготь, креозот, фенол і нафталін, діючі антисептически на слизу-стие оболонки дихальних шляхів. У випадках, коли за-важко відділення ексудату з бронхів, здійснюють інгаляцію лужних парів (двовуглекисла сода). За умов-вах ферм в верстатах можна розбризкувати скипидар на підстилку, а хлорне вапно насипати в ящики і залишати-лять в приміщенні. Випаровуючись, вони насичують повітря по-ня і вдихаются хворими тваринами постійно.
Інгаляції кисню показані при його нестачі в тканинах і крові. При хворобах дихальної системи (пнев-моніі, емфіземи легенів, набряку легенів), анемії, серцево - судинної недостатності, отруєнні чадним газом, при інших отруєннях.
Найбільш поширеною ємністю для цього слу-жит киснева подушка. Чистий кисень ингалируют в суміші з повітрям або 5% -ним чадним газом.
Перед інгаляцією слід очистити верхні дихальні-ні шляху від виділень. Потім надягають маску, яка щільно охоплює морду вище кутів рота, і фіксують бічними ременями на тильній стороні голови (за вухами). У масці є отвір для видалення повітря, що видихається віз-духу і надходження чистого кисню, тут же відбувається із-дит змішування кисню з повітрям, що видихається (вугле-кислотою). Протягом сеансу інгаляції необхідно конт-роліровать стан тварини.
Для введення кисню під шкіру використовують дві стек-лянние бутлі, однакові за обсягом, ємністю 5 або 10 л, з'єднані між собою гумовими трубками. Одну пляшку градуируют по 0,5 л, заповнюють 0,05% -ним рас-твором етакридина лактату (або рівноцінного дезінфек-тора), потім в неї подають кисень, який витісняє розчин в іншу сулію. Після наповнення бутлі киць-лородом від'єднують гумову трубку від балона і при-з'єднують до голки, введеної підшкірно тварині. При нагнітанні повітря кулями Річардсона розчин з бутля переливається в бутель з киснем і витісняє послід-ний в гумову трубку і голку під шкіру або в черевну порожнину.
Спосіб терапії, заснований на застосуванні електрич-но заражених газових молекул (аероіонів) або газових молекул і молекул води (гідроаероіонов). Встановлен-но, що лікувальним ефектом володіють аероіони негативного-ної полярності, а позитивно заражені не роблять позитивного впливу на організм, а в ряді випадків воно негативне.
Показана при катарах верхніх дихальних шляхів, зниження імунного статусу організму, трофічних яз-вах, функціональних розладах серцево-судинної системи, виразковій хворобі шлунка і кишок, стимуляції регенеративних процесів при ранах і ін. Протипоказаннями є виснаження тварин, емфізема легенів, деструктивні зміни верхніх ди -хательних шляхів.
Аероіонізації робить безпосередньо стимули-ючий дію на організм негативними іонами кисню і непряме через звільнення повітряної сере-ди від пилу і мікробів. Нервово-рефлекторна дія аероіонів відбувається при попаданні їх в дихальні шляхи, де, дратуючи легеневі рецептори, вони віддають свій заряд в кров. Кров із зміненими електрично-ми властивостями трансформує в клітинних елементах електричні процеси. Негативні легкі аероіони мають велике значення в лікуванні і профілактиці забо-вань: підвищують опірність організму, підсилю-ють загальну реактивність і місцеві бар'єрні функції, активізують легеневий газообмін, підвищують іммунобіо-логічну функцію, продуктивність, стабілізують ге мопоез, стимулюють нервово-рефлекторний вплив на організм через органи дихання.
Для штучної іонізації повітря застосовують Електроеффлювіальние іонізатори. До них відносяться апарати-ти АФ-2, АФ-3, АФ-3-1, іонізатор Чижевського. До гідро-динамічним іонізатор, в основі яких лежать яв-лення механічного дроблення частинок води, відносяться апарати «Серпухов-1», ДАІ-4У, «0віон-10» (див. Рис. 245). Іонізація повітря виникає при дії постійного електричного поля високої напруги. У природний-них умовах аероіони утворюються при атмосферних раз-рядах, ультрафіолетовому опроміненні і т. Д. Сеанси иони-зації призначають з малих доз. В умовах тваринницьке-ських приміщень і птахофабрик найбільш ефективні аероіонізатори з дротяними і голчастими електро-дами, засновані на газовому розряді.
З профілактичною метою частіше використовують аеро-нізатор Чижевського у вигляді люстри діаметром 1 м. Електроеффлювіальние і гідродинамічні іонізатори для групового лікування розташовують від тваринного на расстоя-ванні 150-200 см, для індивідуального - на 30-40 см. Процедури проводять щодня або через день . Курс ліку-ня 15-30 сеансів. Повторюють курс лікування через 30 днів. Тривалість процедури в залежності від кон-рації іонів 10-27 хвилин.
Дозування іонів складається з двох компонентів: кон-центрації іонів (тис / см 3) і часу іонізації - експо-зиції (ч). Для підрахунку аероіонів є спеціальні лічильники. Штучну аероіоінізацію в тваринник-чеських приміщеннях проводять з розрахунку кількості аероіоінов на 1 см 3 повітря. Ці дані зазвичай відображені в таблиці, що додається до апарату. Лікування проводять з пе-періодичних дослідженням крові і сечі.
В основі цього методу терапії перебувають аерозолі ле-чебних речовин. Аерозолі - дисперсна газове середовище, що містить тверді і рідкі частинки, розміри яких становлять 10
7 мкм. Аерозолі твердих роздроблених речовин іменуються пилом, утворені в результаті конденсації - димом, а аерозолі рідких частин - туманом. При дуже високій концентрації частинок в аерозолях вони можуть злипатися і осідати.
Аерозолі бувають високодисперсними з розміром частинок понад 10 "5 і крупнодісперсной з величиною частинок від 10
3 мкм. Аерозолі мають властивості реагувати на источ-ники світла (віддалятися або наближатися до них), на темпі-ратурние фактори (тепло, холод) і переноситися на рас-стояння. У складі аерозолів може міститися разнооб-різна атмосферна мікрофлора. Аерозолі можна використовувати як для зовнішнього при-трансформаційних змін, так і в дихальні шляхи.
Залежно від розмірів частинок аерозолі мають різну стійкість. Більш стійкими є крейда-кодісперсіонние однорідні аерозолі. Для додання аеро-золів стійкості в розчин ліки додають 10- 20% гліцерину, 10-20% глюкози, натрію хлорид та ін.
Серед високодисперсних генераторів найбільш широ-ко у ветеринарній практиці застосовують генератор електро-трозолей ручної «Електрозоль-1», струменево-аерозольні ге-нератори (САГ-1, САГ-2). Створено також агрегати ДАГ-1, ДАГ-2, АІ-1, ВАУ-1, розпилювач ВАГ-2, СА-1-РН та ін.
При проведенні аерозолетерапіі важливе значення име-ет ступінь дисперсності або величина розміру частки аерозолів (швидкість випаровування, осідання, коагуляція, ад-сорбція частинок тканинами, глибина проникнення в нку тільні шляху і лікувальна активність). Чим вище дисперсії-ність, тим активніше діє аерозоль. Залежно від величини зважених часток їх розрізняють: високодісперс-ні (до 5 мкм), середньодисперсні (до 25 мкм), крупнодіс-палої (до 100 мкм), дрібнокраплинного (до 400 мкм). В од-ном і тому ж аерозолі знаходяться частинки різного розміру.
Слід враховувати, що частки аерозолів величиною понад 10 мкм проникають не глибше верхніх дихальні-них шляхів, а частинки розміром менше 0,5 мкм видаляються з організму разом з повітрям, що видихається. Оптімаль-ними вважаються частки аерозолів розміром від 0,5 до 5 мкм (добре проникають в альвеоли легенів).
Для підвищення стійкості аерозольних часток ис-товують примусову униполярного електрозарядку аерозолів (електроаерозолі), що підвищує їх активність і рівномірний розподіл в просторі.
Аерозоль (в формі диму) часто отримують на основі тер-мохіміческой реакції. Для цього в металеву посуд-ду (алюмінієву) діаметром 10 см, заввишки близько 5 см вносять порошкоподібний йод (0,8 г), найменший алюми-ніевий порошок (0,07 г) і змішують. Додавання в суміш 2-3 крапель води викликає бурхливу реакцію з виделеніемобільного диму - аерозолю Йоді-стого алюмінію. Щоб запобігання-брехати займання, в суміш вносять 0,1 г хлористого алюмінію. Необхідна кількість суміші для всього приміщення поділяють на ча-сти і підвішують в судинах на висоті 1,5 м з інтервалом 8-10 м. Кількість аерозолю розраховуються-ють за вмістом йоду (0,5, 0,3, 0,2 на 1 м 3 приміщення).
Застосовують такі аерозолі ча-сто при лікуванні інфекційних хвороб птахів (респіраторний мікоплазмоз, ларинготрахеїт і ін.), При дегельмінтизації овець (диктиокаулез). В умовах терапевти-чеський клініки або виробництва для такої інгаляції обладнають спеціальні бокси з витяжним пристроєм, інфрачервоними і ультрафіолетової установками. Для підвищення терапевтичного впливу аерозолів-лей попередньо визначають чутливість мікро-флори органів дихання до антибіотиків. В подальшому для приготування розчинів використовують дистильований-ву воду, ізотонічний розчин, 0,5% -ний розчин но-вокаіна, 10% -ний розчин глюкози. Антибіотики раство-ряют в 0,5-2% -ому розчині новокаїну з розрахунку від 50 000 до 100 000 ОД на 1 мл розчинника і в розрахунку 3000-5000 ОД на 1 кг маси тіла. До розчинів, що не содер-жащім глюкозу, додають гліцерин від 10 до 30% до обсягу рідини. Приготований розчин заливають в стаканчики САГ-1, підвішують на висоту 1,5 м від підлоги, з'єднують з Ріверс компресора і розпилюють в тече-ня 15 хвилин. Час інгаляції - 60 хвилин. Лікарських-ні речовини дозують з урахуванням хвилинного обсягу нку-ня (МОД) тварин, середньої концентрації аерозолів препарату (в ОД, мкг, мг) в 1 л 3 вдихуваного повітря, котрі три-ність сеансу інгаляції і коефіцієнта адсорбції препарату в дихальній системі. На курс лікування на-позначають від 5 до 15 сеансів. При використанні аерозолів дотримуються заходів охорони навколишнього середовища і інактивації залишкового дію-ного речовини.
Дивіться також
