У тварин при деяких инфекци-ційних та інвазійних захворюваннях підвищується чутливість до витяжок з культур бактерій або до екстрактів, приготованим з гельмінтів. Наприклад, стан алергії виникає у тваринно-го при сапі, туберкульозі, ехінококозі, септичних захворюваннях і деяких інших хворобах. Тому підвищену реактивність хворого організму можна використовувати з метою діагностики ряду захворювань.
Пірке для діагностики туберкульозу застосував алергічну реакцію. В результаті внутрішньошкірного введення туберкуліну (фільтрат культури туберкульозних мікробів) у хворих на туберкульоз виникає місцева гіперергічними реакція. У тварин, хворих на туберкульоз, реакція на туберкулін проявляється також і з боку кон'юнктиви, кишечника, матки та ін. Коні, біль-ні сапом, виявляють підвищену чутливість до Маллен-ну (фільтрат вбитої культури сапу). Тому у ветеринарній прак-тику для діагностики сапу у коней широко застосовують очну пробу на цей алерген. При введенні в кон'юнктивальний мішок 1-2 крапель малеїну у хворої тварини через кілька годин розвивається кон'юнктивіт різної інтенсивності (здорові тварини не реагують).
Алергічні реакції застосовують також для діагностики бруцельозу, туляремії, ехінококозу, грибкових захворювань і ін. З використанням специфічного антигену (алергену) для кожного захворювання.
У хворих тварин інтенсивність запальної реакції на алерген залежить від способів його введення, дози, характеру па-тологических процесу і ступеня реактивності організму. При введенні алергену хворому тварині у нього, крім місцевої вос-палітельной реакції, короткочасно може піднятися температу-ра тіла. Якщо реактивність організму різко знижена (стан анергії), наприклад при важкій формі сапу, туберкульозу, особливо у виснажених тварин, то реакція на введення малеїну, тубер-Куліна і інших алергенів може бути відсутнім, не дивлячись на яв-ні клінічні ознаки даного захворювання.
Алергічні хвороби в основному виникають у сенсибилизирующей-ванних тварин і протікають у вигляді гострих нападів. У проме-моторошно між ними тварини відчувають себе цілком нормально.
Сироваткова хвороба проявляється після введення будь-якої лікувальної сироватки, іноді антибіотиків На відміну від анафілактичного шоку сироваткова хвороба може проявитися і після первинного введення чужорідної сироватки (наприклад, про-тівостолбнячной або протидифтерійної).
Розвиток хвороби, мабуть, визначається тими показате-лями, які характеризують стан організму до аллергичес-кою реакції. Так, мають значення особливість вегетативної нерв-ної системи, активність гістамінази крові та інші показники. При сироваткової хвороби підвищується температура тіла, появля-ються висип по тілу, почервоніння, припухлість і свербіння на місці введення сироватки, розвиваються запалення суглобів, набряклість вік, губ, запалення лімфатичних вузлів, клубочків нирок.
У механізмі розвиток сироваткової хвороби має значення освіту в організмі антитіл типу преципітинів на введений чужорідний білок. В результаті з'єднання алергену з антитілом в організмі утворюється імунний комплекс. Він осідає на ендоте-ща капілярів шкіри, нирок і інших органів, виникають повреж-дення ендотелію капілярів, збільшення проникності.
Поліноз (англ, po'len - пилок рослин) - сінна ли-хорадка, сінна астма виникає при попаданні в дихальні шляхи і на кон'юнктиву пилку рослин під час їх цвітіння (квітковий-ва пилок жита, тимофіївки, айстр, гіацинтів та ін) Зазвичай бо-лезнь спостерігається у сенсибілізованих організмів. При пов-Торном контакті з цієї ж пилком відзначають роздратування і вос-смаленим слизової оболонки носа (риніт), кон'юнктивіт, слезоте-чення, іноді підвищення температури.
Бронхіальна астма (грец asthma - задишка, ядуха). Захворювання характеризується нападом задухи з рез-ким утрудненням фази видиху (експіраторна задишка), наступаючим внаслідок спазму бронхів. Алергени (квітковий пилок, епідерміс тварин, кінський волос, комначная і вуличний пил і ін.) Проникають в дихальні шляхи і можуть викликати напади бронхіальної астми. Нерідко діагноз цього захворювання устанав-ливают по алергічної реакції за допомогою певного алергену (шкірна проба).
Аутоаллергия. При різних патологічних станах бел-ки крові і тканин можуть придбати алергенні, чужорідні для організму властивості. Механізм утворення аутоаллергенов раз-особистий. Незначна кількість аутоаллергенов міститься в організмі в готовому вигляді (ендоалергени). В результаті дії на білки організму високої або низької температури, іонізуючих-ного випромінювання утворюються вторинні або придбані аутоалергени. Вони сприяють утворенню аутоантитіл. У резуль-таті з'єднання останніх з аутоаллергенов виникають відмінності-ні пошкодження клітин і тканин організму. Можуть утворитися інфекційні аутоалергени внаслідок взаємодії влас-них антигенних компонентів організму тварини з бактеріаль-ними алергенами
До аутоаллергических захворювань відносять алергічний ен-Цефалий і алергічні коллагенеза.
Алергічний енцефаліт виникає при повтор-ном введенні різного роду екстрактів, отриманих з мозкової тканини всіх дорослих ссавців тварин (виключаючи пацюків), а також з мозку курей. Спостережувані явища дессімінірованного ен-цефаліта характеризуються певними змінами тканин мозку (лейкоцитарна інфільтрація і часткова деміелізація білої речовини, проліферація мікроглії).
Алергічні коллагенеза представляють сво-еобразную форму інфекційних аутоаллергических захворювань. Утворилися в цих випадках аутоантитіла викликають в тканинах цитотоксичний ефект; виникає ураження позаклітинної частини сполучної тканини коллагенезного характеру.
До алергічних коллагенеза відносять гострий суглобовий рев-матизмів, деякі форми гломерулонефриту та ін.