Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Питання про індустріалізацію як генеральної лінії партії вперше був поставлений на Х1У з'їзді партії в 1925 р Основ-ною метою було: перетворити СРСР із країни ввозять машини та устаткування в країну виробляє, домогтися економічної самостійності і підвищити обороноздатність. Але, як сві-чать джерела, не було проаналізовано економіч-ське розвиток країни, темпи індустріалізації її методи. Йшлося про впровадження машинної техніки в усі галузі виробництва, як зазначено в плані ГОЕЛРО, а про виробництво засобів виробництва, т. Е. Важкої промисловості.
У період з 1926 по 1928 рр. здійснювалося будівництво гігантів індустрії: Дніпровської ГЕС, Сталінградського трактор-ного заводу, Ростовського заводу сільськогосподарських машин, та ін. Безумовно, це було принципово важливим напрямком у розвитку важкої промисловості. Але передача ресурсів на будівництво гігантів індустрії, а не заводів, які вироб-дили б товари народного споживання, приводила в результаті до раз-рушення економічних зв'язків з селом. Селяни поступово втрачали інтерес до постачання зерна на ринок. І як результат -проізошел зрив хлібозаготівель.
У 1927 р відбувся ХУ з'їзд ВКП (б), який взяв курс на колективізацію сільського господарства. Був прийнятий перший п'яти-річний план, розроблений Держпланом, відповідно до якого в якості основного завдання ставилося: перетворити СРСР з аграр-но-індустріальної країни в індустріальну. Щодо тим-пов і методів розвитку країни в ЦК партії існували різні точки зору, але в той період ще вдавалося приймати виважено-ні рішення, так як питання вирішувалися колегіально.
Але черговим заходом, який сильно підірвало принципи НЕПу, стало подстегіваніе темпів промислового розвитку країни. Відомо, що перший п'ятирічний план розробника-Тива і був прийнятий з урахуванням принципів НЕПу, і, зокрема, був розрахований на збалансований розвиток всіх основних від-раслей народного господарства. Перші два роки п'ятирічний план успішно виконувався, що свідчить про те, що в 1928/29 і 1929/30 господарських роках в промисловості ще продовжували діяти принципи НЕПу. Перелом в промисловості падає на кінець 1929 і особливо на 1930 р коли Сталін офіційно заявив про необхідність перегляду завдань першого п'ятирічного плану в бік їх суттєвого збільшення. Проти виступила «права опозиція» на чолі з Н.І. Бухаріним, але ХУ1 з'їзд пар-тії в 1930 р схвалив лінію на прискорення темпів соціалістичного-ського будівництва.
Паралельно з цим стали створюватися і нові органи управління. У 1932 р замість ВРНГ утворюють чотири галузевих наркомату, а до кінця 30-х рр. їх число зростає до 20. Саме наркомати з суворою вертикальною структурою підпорядкування, до-ходить до кожного окремого підприємства, стають прийом-лемой формою управління. Крім того, ця система відкривати не-обмежені можливості для зростання бюрократичного апарату, який став однією з ключових опор сталінського режиму.
Чим же обгрунтовував необхідність зміни економіч-ських пріоритетів і форм управління в кінці 20-х років Й. Сталін?
Він вказував, перш за все, на що існували труднощі у внутрішньо-і зовнішньополітичний положенні країни. Усередині країни знову загострилися диспропорції в розвитку сільського господарства і промисловості. Хлібозаготівельні труднощі викликали загострення продовольчої проблеми і змусили ввести в містах на початку 1929 р нормований розподіл продуктів за картками. Крім того, що почалася було увеличи-вать темпи свого розвитку промисловість, відчувала серь-езние проблеми в забезпеченні своїх потреб у сельскохо-господарському сировина і робочій силі. Всі ці внутрішні проблеми країни Сталін, який став до кінця 20-х рр. одноосібним керуєте-лем, планував вирішити за рахунок сільського господарства.
Важливо також зазначити, що індустріалізація країни про-водилася в умовах браку фінансових коштів, втрати досвіду кваліфікованих кадрів управлінців. Джерела фінансу-вання будівництва підприємств важкої промисловості Ізи-сківалісь виключно всередині країни:
- з доходів сільського господарства та легкої промисловості, які перерозподілялися на користь індустріальних галузей;
- з доходів від зовнішньої торгівлі;
- за рахунок обмеження споживання трудящих - збільшення роздрібних цін, введення карткової системи.
Потужними важелями проведення індустріалізації був трудовий ентузіазм народу - ударничество, стаханівський руху-ня, а також політика «закручування гайок», яка за допомогою страху нейтралізовувати ворожу і втягувала пасивну частину населення в процес виробництва. За дві п'ятирічки (1929-1937 рр.) Країна зробила безпрецедентний стрибок в промисло-ленном виробництві, вийшовши на друге місце в світі після США, а чисельність робітничого класу збільшилася з 9 до 24 млн. Чоло-вік.
З осені 1929 почалася насильницька колективізація селянства. Створення колгоспів, заснованих на усуспільнення основних засобів виробництва і колективної праці, сопровож-далося вигнанням із села реально і потенційно небезпечних для Радянської влади шарів. Йшов процес розкуркулення заможних селян. Але, як це не сумно, але розкуркулення піддав-лись десятки тисяч середняків, які ухилялися від коллекти-візація. З метою активізації та успішного проведення колектив-активізація влада мобілізувала 25 тисяч робітників з міст на додаток до вже спрямованим раніше в село для проведення хлібозаготівель. А в деякі регіони України, Північного Кав-каза і Дона, де опір було активним, були введені і війська.
Переважна ж кількість бідняцьких верств йшло добровільно в колективні господарства, сподіваючись на створення для себе більш бла-гополучной життя.
Підвищення темпів колективізації, що породжується форс-рова індустріалізацією, викликало ряд селянських виступ-лений протесту.
Наслідки «великого перелому» в селі були вкрай важкими: валове виробництво зерна впало, скоротилося пого-ловье худоби, від голоду і розкуркулення загинули мільйони лю-дей. Але, тим не менш, позиції влади зміцнилися при скороченні чисельності селян на одну третину, державні заготівлі виросли в 1934 р в порівнянні з 1928 р в 2 рази, село оказа-лась під контролем жорсткої централізації.
В цілому ж в результаті здійснення курсу «великого стрибка» в країні був побудований державний соціалізм, осно-ний на фактичному одержавлення засобів виробництва.
Оцінюючи підсумки економічного розвитку країн в 30-е го-ди, потрібно мати на увазі наступне. Його результатом був вихід Радянського Союзу на перше місце в Європі і на друге в світі за обсягом промислового виробництва. У країні були створені но-ші галузі промислового виробництва, які раніше відсутність про-ствовали в царській Росії, галузі, здатні виробляти обо-нання різного призначення, які не поступаються світовим ана-логів.
Реальні темпи розвитку промисловості в 1828-1940 рр. виявилися нижчими, ніж в роки НЕПу, але все досить високими в порівнянні з іншими країнами світу. За ці роки вони состави-ли, за офіційними даними, 17% в рік, а в перерахунку современ-них дослідників -9%.
Після закінчення Великої Вітчизняної війни не без ос-нований стверджувалося, що перемога радянського народу була дос-тігнута багато в чому завдяки економічним успіхам в 30-і рр. Але тут потрібно бачити і інше: якою ціною були досягнуті ці економічні результати.
Високі темпи економічного розвитку підтримувалися за рахунок часткового зниження життєвого рівня. Ще більш силь-но проявила себе в 30-і роки диспропорція в розвитку різних галузей народного господарства: деградація села була оборот-ної стороною прогресу важкої індустрії.