ЩЕ МАТЕРІАЛИ ПО ТЕМІ:
Індукцію анестезії у дітей проводять або че-рез в / в катетер, або за допомогою інгаляційних анестетиків. Внутрішньом'язова індукція анесте-зії (наприклад, кетамін, 5-10 мг / кг) показана лише в окремих випадках - наприклад, у сопротив-рами порушених дітей. В / в індукцію краще проводити у дітей, що надходять в операційну з встановленим в / в катетером або ж досить контактних, спокійно перено-сящіх пункцію і катетеризацію вени. Застосовують ту ж схему, що і у дорослих: швидко діючий барбитурат (наприклад, тіопентал в дозі 3 мг / кг у новонароджених і 6 мг / кг у дітей молодшого і старшого віку) в поєднанні з недеполяризуючими-щим міорелаксантом (наприклад, рокуроній, Атра -курій, мівакурій, векуронію). Замість тіопенталу можна використовувати пропофол (1,5-2,5 мг / кг), ко-торий сильніше пригнічує гіпертензивну реакцію на інтубаціютрахеї, дозволяє швидше пробудити хворого після операції, а також знижує частоту післяопераційної нудоти і блювоти. Переважно-ства в / в індукції анестезії: більшість анесте-зіологіі добре володіють цією методикою; є судинний доступ, що дозволяє в різних екс-тертя випадках вводити необхідні препарати в / в; швидкість індукції дуже цінна при підвищений-ном ризик аспірації.
Більшість дітей надходять в операційну без встановленого в / в катетера, і вони, як прави-ло, відчувають страх перед уколом голкою. Предва-рительное накладення на місце венепункції крему ЕСМА (поширена в літературі англійська-ська абревіатура EMLA; глава 14) значно зменшує стрес для дитини, батьків і анесте-зіологіі. Разом з тим застосування EMLA не являє-ся ідеальним і безпроблемним рішенням. Багато дітей, особливо випробували багаторазові вені-пункції, стають вкрай збудженими при одному тільки вигляді голки.
Крім того, заздалегідь працю-но припустити, на який кінцівки вдасться ус-пешно катетеризировать вену. Нарешті, крем EMLA слід нанести на шкіру не пізніше ніж за 1 год до венепункції.
Сучасні потужні інгаляційні анестеті-ки дозволяють вимкнути свідомість дитини протягом декількох хвилин. Цього легше досягти у дітей, по-ступили в операційну під впливом сивий-тивних препаратів; їх свідомість пригнічена настільки, що вони не розуміють, що відбувається (непомітна індукція анестезії). Щоб не злякати дитину чорною лицьовою маскою, можна тримати її в цілому особи, або використовувати прозору маску, або крапнути на її внутрішню поверхню краплю їжі-вого ароматизатора (наприклад, апельсинового мас-ла), або дозволити дитині сидіти на ранніх стаді-ях індукції анестезії.
Спочатку дитині дають дихати не має запа-ха сумішшю закису азоту (70%) з киснем (30%). Потім до дихальної суміші додають галотан або інший інгаляційний анестетик - поступово, підвищуючи концентрацію на 0,5% через кожні 3-5 вдихів. Десфлюрана і ізофлюран мають більш різкий і неприємний запах, ніж галотан і севоф-люран, тому їх застосування для індукції со-пряжі з більш високою частотою кашлю, задерж-ки дихання і ларингоспазму. Після виключення свідомості помічник катетерізіруют вену і потім вводить міорелаксант.
Можна інтубувати трахею і без введення міорелаксантів, значно поглибивши анестезію поступовим збільшенням концентрації інгалят-ційного анестетика. Відсутність судинного дос-тупа, такого необхідного в разі розвитку важки-лій депресії кровообігу або ларінгоспаз-ма, є дуже серйозним недоліком цієї методики. Якщо до установки в / в катетера возника-ет ларингоспазм, то слід ввести сукцинілхолін в / м (4-6 мг / кг, але не більше 150 мг), якщо розвиває-ся брадикардія - то атропін в / м (0,02 мг / кг, але не більше 0,4 мг).
При будь-якої модифікації інгаляційної ін-ції перед інтубацією слід припинити пода-чу закису азоту, з тим щоб заповнити легені ки-слородом і забезпечити адекватне SaO2 на період апное. Масочная вентиляція перед інтубацією іноді призводить до потрапляння повітря в шлунок, що може перешкоджати екскурсії легких. В цьому випадку слід дуже акуратно, не травми-ю ніжні слизові, встановити назогастраль-ний зонд.