ІМУНОЛОГІЯ, нау-ка про за-щит-них свій-ст-вах ор-ганіз-ма, його їм-му-ні-те-те. І. ис-сле-ду-ет: про-ще-біо-ло-ня ос-но-ви їм-му-ні-ті-та, його про-ис-хо-ж-де-ня і ево-лю -цію (їм-му-но-біо-ло-гія); ана-то-мию, гіс-то-ло-енергію і ци-то-ло-енергію їм-мун-ної сис-те-ми ор-га-низ-ма (їм-му-но-мор-фо-ло -гія); ге-ні-ти-чний обу-слів-льон-ність їм-му-но-ло-гіче-ських про-цес-сов (їм-му-но-ге-ні-ти-ка); мо-ле-ку-ляр-ні ме-ха-низ-ми їм-му-ні-ті-та, а так-же хи-вів свій ст ва гу-мо-раль-них фак-то-рів їм-му-ні-ті-та і за-ко-но-мер-но-сті їх взаємо-мо-дей-ст вія (їм-му-но-хі-мія); їм-мун-ре-ак-ції (ал-лер-гі чого ские, ау-то-ім-мун-ні), по-ча-ж-даю-щие разл. ор-га-ни і тка-ні (ал-лер-го-ло-гія, ауто-ім-му-но-ло-гія); за-бо-ле-ва-ня, со-в-во-ж-даю-щие-ся де-ФЕК-та-ми їм-мун-ної сис-те-ми (їм-му-но-па-то -ло-гія); їм-му-но-ло-гич. взаи-мо-від-но-ху опу-хо-ли і ор-га-низ-ма (он-ко-ім-му-но-ло-гія). Раз-ра-бот-кой їм-му-но-ло-гич. ос-нов про-фі-лак-ти-ки, діа-гно-сти-ки і ле-че-ня за-бо-ле-ва-ний за-ні-ма-ет-ся І. клі-ні- че-ська. І. рас-по-ла-га-ет на-бо-ром спе-ци-фіч. ме-то-дів ис-сле-до-ва-ня, ос-но-ван-них на ре-ги-ст-ра-ції ре-ак-ції ан-ти-ген - ан-ти-ті-ло , про-ис-хо-дя-щей в рас-тво-ре або на твёр-дих по-верх-но-стях (їм-му-но-фер-мент-ний ана-ліз), на кле-точ- ної мем-бра-ні або внут-ри кліть-ки (про точ-ва ци-то-мет-рія).
Історія розвитку імунології
За-ро-ж-де-ня І. свя-за-но з раз-ра-бот-кою ме-то-дів вак-ци-на-ції - усі-ле-ня ус-тій-чи-во- сті ор-га-низ-ма до ін-ФЕК-ци-ям пу-тём пред-ва-рить. вве-де-ня ос-лаб-льон-но-го або уби-то-го мож-бу-ді-ті-ля. Пер-вий досвід пре-ду-пре-ж-де-ня раз-ві-ку ос-пи у че-ло-ве-ка з по-мо-гою вве-де-ня в ор-га-нізм ін- фекции. ма-те-ріа-ла перед-прі-Нят в Кі-тає (бл. 3000 років на-зад), а пер-вая на-уч. пуб-лі-ка-ція про вакуум-ци-на-ції про-тив ос-пи осу ще ст-в-ле-на Е. Джен-ні-ром в 1796. Од-на-ко го-будинок пик-де-ня І. вва-та-ет-ся 1880 ко-ли Л. Пас-тер опуб-ли-ко-вал ре-зуль-та-ти екс-пе-ри-мен-тів по пре- дот-вра-ще-нию раз-ві-ку хо-ле-ри у курей пу-тём вве-де-ня ос-лаб-льон-но-го мож-бу-ді-ті-ля. За цим по-сле-до-ва-ла раз-ра-бот-ка ме-то-дів про-фі-лак-ти-ки разл. ін-фекции. за-бо-ле-ва-ний з по-мо-гою вак-цин або їм-мун-них си-по-ро-ток (напр. про-тив ві-ру-са бе-шен-ст-ва) . У ті-че-ня трьох по-сле-дую-чих де-ся-ти-ле-тий пре-ім. усі-лія-ми учё-них Фран-ції, Гер-ма-ванні і Рос-ці зро-лан ряд важ-ней-ших від-кри-тий. І. І. Меч-ні-ков про-на-ру-жив за-щит-ву роль фа-го-ци-то через і сфор-му-ли-ро-вал кле точ-ву тео-рію їм -му-ні-ті-та (1882). Ріс. бак-ті-ріо-лог В. К. Ви-со-ко-вич від-крив ре-ти-ку-Лоен-до-ті-лі-аль-ну сис-те-му (1886), Н. Ф . Га-ма-лея ство-дав вак-ци-ну про-тив хо-ле-ри че-ло-ве-ка (1888), А. М. Без-ред-ка став ос-но-ва-ті -лем вчених-ня про ме-ст-ном їм-му-ні-те-те, пред-ло-жив ме-тод де-сен-сі-бі-лі-за-ції до ал-лер-ге-нам (1900-і рр.). У 1890 Е. фон Бе-ринг і Ш. Кі-та-са-то (С. Кі-та-за-то) ви-де-ли-ли ан-ти-ток-сі-ни стовп-ня-ка і диф-ті-рії і раз-пра-цю-та-лі спо-соб ле-че-ня ан-ти-ток-сич. си-по-рот-ка-ми. Г. Н. Габ-ри-чев-ський ис-сле-до-вал гу-мо-раль-ні ме-ха-низ-ми хе-мо-так-си-са (1891), пер-вим в Рос -сіі при-ме-ніл про-ти-по-диф-ті-рий-ву си-по-рот-ку (1895). П. Ер-лих пред-ло-жив тео-рію про ра зо-ва-ня ан-ти-тел (1897) і тер-мін «кому-пле-мент» (1895), С. І. Ме -таль-ні-ков ство-дав ор-га-ніс-пе-ци-фі-че-ські ци-то-ток-сич. си-по-рот-ки (1900), К. Ланд-Штей-нер від-крив груп-пи кро-ві у че-ло-ве-ка (1900), Ж. Бор-де совм. з О. Жан-гу раз-пра-цю-та-лі ре-ак-цію свя-зи-ва-ня когось пле-мен-ту (1901), К. Бенкет-ке перед-ло-жив ал лер-гі чого ську ді-аг-но-стіч. про-бу (про-ба Бенкет-ке), ввів тер-мін «ал-лер-гія» (1906).
Імунологія в 20 в.
І. дуже б-ст-ро на-йшла ши-ро-кое про-вин. при-зна-ня, про що сві-де-тель-ст-ву-ють від-клі-ки на пра-цю-ти Л. Пас-ті-ра, б-ладі рас-про-стра-ні-ня у всіх ци-ві-лі-зо-ван-них стра-нах стан-цій по про-фі-лак-ти-ці бе-шен-ст-ва і ін. ін-фекции. за-бо-ле-ва-ний, ство-да-ня іс-сле-до-ва-тель-ських ла-бо-ра-то-рій, кричи-ен-ти-ро-ван-них на раз- ві-тя їм-му-но-про-фі-лак-ти-ки. Як і сле 2-й мі-ро-вої виття-ни бла-го-да-ря до-ка-за-тель-ст-ву їм-му-но-ло-гич. при-ро-ди від-тор-же-ня чу-же-род-них тка-ній ін-те-ре-си ис-сле-до-ва-ті-лей з-сере-до-то-чи- лись пре-ім. на НЕ-ін-фекции. ас-пек-тах І. Б.-ли від-кри-ти глав-ний кому-плекс гіс-то-сов-ме-сти-мо-сти у ми-шей (Дж. Д. Снелл. англ. їм-му -но-лог П. го-РЕР, 1948) і че-ло-ве-ка (Ж. Дос-се. 1958), яв-ле-ня при-про-ре-Тен-ної їм-му-но ло-гич. то-ле-рант-но-сті (П. Ме-да-вар. 1953), раз-пра-цю-та-на КЛО-наль-но-се-лек-ци-он-ва тео-рія им- му-ні-ті-та (ав-ст-ра. їм-му-но-лог Ф. Бер-ні, 1959). У 1950-1960-і рр. Р. Пор-тер і Дж. Едель-ман рас-Шиф-ро-ва-ли мо-ле-ку-ляр-ну струк-ту-ру їм-му-ніг-ло-бу-ли-на. У 1974 Н. Ер-ні ви-дві-нул тео-рію идио-ти-пі-че-ської се-ти, в со-від-вет-ст-вії з ко-то-рій їм-мун-ва сис -те-ма рас-гля-ри-ва-ет-ся як са-мо-ре-гу-ли-гу-щая-ся мережа когось пле-мен-тар-но взаи-мо-дей-ст-ву -них когось по-нен-тов. У 1970-ті рр. Б. Бе-на-сер-раф ис-сле-до-вал зв'язок глав-но-го когось плек-са гіс-то-сов-ме-сти-мо-сти з ним-мун-ним від-ве тому, а П. дохера-ти і Р. Цин-кер-на-гель ус-та-а-ві-ли, що Т-лім-фо-ци-ти рас-по-зна-ють ан-ти-ген лише при ус-ло-вії вбудову-ва-ня його фраг-мен-ту в мо-ле-ку-ли це-го когось плек-са, ви-яс-ні-ли при-ро-ду рас-за Знаю-ва-ня. В кін. 1970-х рр. С. Те-нега-ва рас-Шиф-ро-вал ме-ха-нізм фор-ми-ро-ва-ня ва-ріа-бель-но-сті ан-ти-тел, обу-слів-льон-ний пе-ре-та-сов-кою фраг-мен-тов ва-ріа-бель-них ге-нів в про-цес-се диф-фе-рен-ци-рів-ки По-лим-фо-ци-тов ; за-тим б-ло по-ка-за-но, що цей же ме-ха-нізм забезпе-пе-чи-ва-ет раз-но-про-ра-зие спе-ци-фіч-но-сті ан -ти-ген-рас-поз-наю-щих ре-ціп-то-рів Т-лім-фо-ци-тов. У 1975 С. Міль-Штей-ном і Г. Ке-ле-ром раз-пра-цю-та-на тих-но-ло-гія по-лу-че-ня гинув-Рідом; ис-поль-зо-ва-ня їх про-дук-тов - мо-но-кло-наль-них ан-ти-тел зна-чи-тель-но рас-ши-ри-ло мож-ли-но сти їм-му-но-ло-гич. ана-лі-за, по-яви-лись перед-по-сил-ки для клі-нич. при-мене-ня ан-ти-тел за-дан-ної спе-ци-фіч-но-сті. На-чи-ва з 1980-х рр. про-ис-хо-дить ін-тен-сів-ве поза-дере-ня в І. прин-ци-пов і ме-то-дів мо-ле-ку-ляр-ної біо-ло-гии, су- ще ст вен-но з-ме-нив-шиї ме-то-до-ло-енергію цієї нау-ки і сте-пень до-ка-за-тель але сті по-лу-чаї-мих ре -зуль-та-тов. Про-бле-ми про-фі-лак-тич. І. в силь-но про-нів-льон-ном ві-де знову за-ня-ли в ній од-но з центр. місць. Об'єк-ек-те їм-му-но-про-фі-лак-ти-ки кро-ме ін-ФЕК-ци-он-них ста-ли опу-хо-ле-ші, ау-то-ім-мун -ві і ал-лер-гич. за-бо-ле-ва-ня, а в ка-че-ст-ве засобів про-фі-лак-ти-ки на-ча-ли при-ме-нять-ся по-ми-мо вак-цин мо -ле-ку-ляр-ні кон-ст-рук-ції, з-дер-жа-щие ге-ни або ко-ді-РУЕ-мі ними бел-ки (в т. ч. по-лу-чен- ні пу-тём хі-мич. син-ті-за). До важ-ней-шим дос-ти-ж-ні-ям фун-дам. І. по-слід-них двох де-ся-ти-ле-тий 20 в. від-но-сит-ся фор-ми-ро-ва-ня но-вих пред-став-ле-ний про взаємо-мо-дей-ст-вії вро-ж-Ден-но-го і при-про- ре-Тен-но-го їм-му-ні-ті-та, ос-но-ван-них на ви-яс-ні-ванні при-ро-ди рас-по-зна-ва-ня в сис-ті -ме вро-ж-ден-но-го їм-му-ні-ті-та, а так-же по-ні-ма-ня функ-цій ден-д-рит-них кле-ток, ре-гу- ля-тор-них Т-лім-фо-ци-тов, хе-мо-ки-нів. Фак-ти-че-скі за-но-во ство-да-но вчених-ня про їм-му-ні-те-те слі-зи-стих обо-ло-чек (му-ко-заль-ном им- му-ні-те-те).
Пер-ші спе-Циа-ли-зір. їм-му-но-ло-гич. ла-бо-ра-то-рії віз-ник-ли в кін. 19 в. У 20 ст. б-ли ство-да-ни пер-ше їм-му-но-ло-гич. про ще ст-во (Амер. ас-со-Циа-ція їм-му-но-ло-гов, 1913), жур-нал ( «Journal of Immuno-lo-gy», 1916, Бал-ти- мор, США), від-де-ли в н.-и. ін-сти-ту-тах (від-справ І. в ун-ті Дж. Хоп-кін-са, США, 1919); ка-фед-ри І. в уні-вер-си-ті-тах співаючи ві лисій вже по-сле 2-й мі-ро-вої виття-ни.
Раз-ві-тя І. в Рос-ці в це-лом по-дру-ря-ло рас-смот-рен-ні ви-ше тен-ден-ції. Пер-ші вітч. їм-му-но-ло-гі, як пра-ви-ло, про-хо-ді-ли ста-жи-рів-ку в Ін-ті Пас-ті-ра (Па-риж), де з-сере -до-то-чи-лась біль-шая груп-па рус. учё-них у гла-ве з І. І. Меч-ні-ко-вим. Їм-му-но-про-фі-лак-ти-ка в Рос-ці б-ла на-ла-же-на прак-ти-че-скі од-но-ча-мен-но з ін. Ев- роп. стра-на-ми. От-ста-ва-ня в раз-ві-ні І. в Рос-ці про-яви-лось лише по-сле ре-во-лю-ції 1917. Толь-ко в 1960-і - поч. 1980-х рр. б-ли ство-да-ни мно-го-числ. їм-му-но-ло-гич. ла-бо-ра-то-рії, а за-тим - спе-Циа-ли-зір. ін-сти-ту-ти І. в Мо-ск-ве (1979) і Но-по-си-бір-ську (1981), від-кри-ти ка-фед-ри І. в ря-де мед. ін-стіт-тов і уні-вер-си-ті-тов, ос-но-ван пер-вий спе-Циа-ли-зір. жур-нал ( «Їм-му-но-ло-гія», 1980, Мо-ск-ва). Важ-ную роль в фор-ми-ро-ва-ванні вітч. І. в 20 в. сиг-ра-чи Л. А. Та-ра-се-вич (ус-та-а-вил на-ли-ність їм-му-но-ло-гич. функ-цій ки-шеч-ні-ка, 1910), Л. А. Зиль-бер (од-ним з пер-вих в 1940-1950-і рр. про-ра-тил-ся до ис-сле-до-ва-нию їм-му-но-ло -гіі опу-хо-лей), його вчених-ник Г. І. Абе-лев. на поч. 1960-х рр. від-відчинивши-ший пер-вий ан-ти-ген-ний мар-кер кар-ци-ном - $ α $ -фе-то-про-ті-ін. А. Е. Гур-вич (1950-ті рр.) Впер-ші пред-ло-жив їм-му-но-сор-бен-ти для ви-де-ле-ня чис-то-го ан-ти- ге-на. Б. Д. Брондз од-ним з пер-вих ус-та-а-вил ан-ти-ген-ву спе-ци-фіч-ність Т-лім-фо-ци-тов. Зна-чит. внесок в ана-ліз між-кле точ-них взаємо-мо-дей-ст-вий і кле точ-них ме-ха-низ-мов їм-му-ні-ті-та поза-слі Р. В. Пет-рів і його вчених-ні-ки; на поч. 1970-х рр. ними був від-критий лим-фо-ци-тар-ний кон-троль ге-мо-по-Еза, в т. ч. ін-ги-бі-ція (по-дав-ле-ня) ство-ло- вих кле-ток ал-ло-ген-ни-ми лим-фо-ци-та-ми (як ус-та-нов-ле-но позд-неї - ес-теств. кил-ле-ра-ми). Р. В. Пет-ро-ву і Р. М. Хаї-то-ву при-над-ле-жит при-ори-тет в об-лас-ти з-зда-вання син-ті-тич. вак-цин із використанням поль-зо-ва-ні-ем НЕ-прі-род-них їм-му-но-мо-ду-ля-то-рів (1980-90-і рр.).
Основні проблеми імунології
Усі-лія їм-му-но-ло-гов все-го мі-ра на-прав-ле-ни на ви-яс-ні-ня віз-ник-но-ве-ня спе-ци-фіч-но сти їм-му-ні-ті-та, ре-ком-бі-на-ції ге-нів, оп-ре-де-ляю-щей раз-но-про-ра-зие і струк-ту-ру ре- ціп-то-рів їм-му-но-ци-тов, на по-ви-ху еф-ФЕК-тив-но-сті вак-цин про-тив ін-фекции. за-бо-ле-ва-ний, а так-же ство-да-ня он-ко і ал-лер-го-вак-цин на ос-но-ве ис-поль-зо-ва-ня дос ти-ж-ний біо-тех-но-ло-гии. До прак-тич. за-да-чам пер-по-сте-пен-ної важ-но-сті від-но-сят-ся так-же їм-му-но-про-фі-лак-ти-ка ВІЛ-ін-фек- ції і раз-ра-бот-ка ім-му-но-ті-ра-ПІІ зло-ка-че-ст-вен-них опу-хо-лей.