До паразитам відноситься різнорідна група па-тогенов, таких як одноклітинні найпростіші і гельмінти.
Багато паразитів характеризуються різноманітністю тканинних стадій, які можуть відрізнятися по клітинному розташуванню і ан-тігенному складу, створюючи, таким чином, серь-езную проблему для імунної системи.
Різно-образие паразитів таке, що узагальнення відно-сительно ефективних механізмів захисту від них організму зробити важко.
Однак ясно, що вроджені і адаптивні механізми надзви-
але важливі для захисту від паразитарних інфек-цій.
Деякі паразити є просто-ми одноклітинними еукаріотами, які мо-гут існувати як в метаболічно активній формі, званої трофозоітов, так і в неак-нормативної тканинної формі, відомої як циста. Серед захворювань, викликаних найпростішими, можна назвати
Захист від про-найпростіших здійснюється такими механізмами, як вроджений і адаптивний гуморальний і клітинний імунітет, проте їх відносна важливість може змінюватися в залежності від конкретного патогена.
Деякі паразити з найпростіших, наприклад тріпаносоми, здатні активувати систему комплементу по альтерна-тивному шляху.
Активація комплементу разом з фагоцити-зом, здійснюваним нейтрофилами і макрофіт-гами (компонентами вродженої імунної си-стеми), забезпечує істотну ступінь за-шиті від багатьох паразитарних патогенів.
Для багатьох протозойних (тобто найпростішими) інфек-цій, таких як дизентерія, малярія і трипаносом-моз, гуморальний імунітет у формі антитіл опосередковує захист від інфекції.
Однак для ос-тальних протозойних інфекцій, таких як Лейша-маніоз і токсоплазмоз, більш важливий клітинний імунітет.
Іншими паразитами є багатоклітинні черви, звані гельмінтами.
На відміну від дру-гих патогенних мікроорганізмів гельмінти яв-ляють великими макроскопическими організ-мами величиною від 1 см до 10 м.
Це є особливою проблемою для захисних сил організму.
Для боротьби з гельмінтозами необхідно складність ве взаємодія між тканинними і імунної-ними реакціями.
Суще ствует спільну думку, що такі компоненти врож-денної імунної системи, як еозинофіли і огрядні клітини, є важливими ефекторними клітинами для боротьби з гельмінтами, але мно-Гії аспекти реакції організму на черв'яків осту-ються таємницею.
Вважається, що IgE, специфічний до антигенів гельмінта, грає важливу роль в за-щиті організму, пріміруя еозинофіли до АЗКЦ.
Захисні ефекти алергічних реакцій мож-но спостерігати в тих випадках, коли сенсібілізі-ючий антиген є похідним багато-чисельних черв'яків-паразитів, таких як гельмін-ти.
Імунна відповідь на присутність гельмінтів сприяє стимуляції IgE.
В результаті пере-хресного зв'язування антигенів паразита IgE, фіксованими на поверхні огрядних клітин (і еозинофілів), вивільняються гістамін і дру-Гії медіатори, які беруть участь в анафілактичної реакції.
В результаті збільшення проникності-сти, викликаної вивільненням гістаміну, до ме-сту зараження паразитами надходять компонен-ти сироватки крові, що містять в тому числі ан-ника IgG.
Ці антитіла прикріплюються до по-поверхні гельмінта.
Потім еозином-філи прикріплюються до гельмінтів, покритим IgG, за допомогою своїх мембранних рецепторів до Fc-фрагментами і вивільняють вміст своїх гранул.
Як зазначалося раніше, еозинофіли також експресують низько-аффінниє Fc-рецептори до IgE, які спосіб-обхідних зв'язування цих клітин з гельмінтами, покритими IgE.
Основною складовою содер-жімого гранул, що вивільняються еозинофілами, є ГОБ, який покриває поверхню гельмінта і призводить, поки що невідомо, ка-ким чином, до загибелі паразита і його последующе-му виведенню з організму.
ГОБ головний основний (лужної) білок, тобто катіонний білок.
Імунітет до грибам
Грибкові патогени є еукаріотамі, ко-торие можуть викликати важкі інфекції в ос-новному у індивідуумів з порушеннями имму-нітета.
Гриби викликають пошкодження тканини, ви-рабативая протеолітичні ферменти і ініціюючи запальні реакції.
Найбільш рас-рення грибкових патогеном є Candida albicans.
Цей організм зазвичай є нешкідливим комменсалом (нахлібником), але може викликати за-болевания, коли звичайні механізми захисту на-рушени, як, наприклад, при порушенні цілісність-ності шкірних покривів при хірургічному вме-шательство або катетеризації.
В іншу групу ризику по розвитку важких захворювань, викликаний-них С. albicans, входять особи з транзиторним ис-тощеніем нейтрофілів, викликаним проведеної хіміотерапією.
Той факт, що умовою для раз-витку більшості важких кандидозних інфек-ций є порушення цілісності шкірних по-крові або виснаження нейтрофілів, вказує на основну роль вроджених механізмів захисту і-ти в запобіганні системних захворювань.
У той же час у хворих з далеко зайшла ВІЛ-інфекцією спостерігається кандидоз слизових обо-лочек, що вказує на важливість клітинно-опо-средованного імунітету для захисту від цього збудника.
Інші гриби, такі як Histoplasma capsulatum і Cryptococcus neoformans, в тих місцях, де вони виявляються в грунті, надходять в організм при вдиханні.
Вивчення поширеності біс-симптомного носійства виявило високий уро-вень інфікованості при дуже низькій забо-леваемості, що підтверджувалося реакціями з боку антитіл і позитивними шкірними пробами.
Таким чином, схоже, що первона-чільного проникнення цих мікробів в організм призвело до появи адаптивного імунної відповіді, що захищає від інфекції.
Деякі гриби, такі як Histoplasma capsulatum, виживають всередині макрофагів і є внутрішньоклітинними пато-генами.
Один з грибкових патогенів Cryptococcus neoformans має полисахаридную капсулу, відповідальну за вірулентність.
Гриби відрізняються від бактерій іншим типом клітинної стінки, яка складається з перехрещення-но пов'язаних полісахаридів.
Клітини гриба зви-но не схильні до лізису з боку системи комплементу.
Реакція організму на грибкові інфекції включає як гуморальний, так і кле-точний відповіді.
Загальновизнано, що основною формою захисту від патогенних грибів є клітинно-опосередкований імунітет.
Необхід-ність в нормальної функції Т-клітин для захисту і-ти від грибів особливо наочно демонструється схильністю хворих на СНІД до розвитку угро-лишнього життя інфекцій, викликаних такими гри-бами, як Histoplasma capsulatum і Cryptococcus neoformans.
Історія-но склалася думка, що імунітет, опо-средованний антитілами, не має істотно-го значення для боротьби з грибами.
Однак за по-останню роки були повідомлення про декілька за-захисних моноклональних антитіл проти Cryptococcus albi-cans і Cryptococcus neoformans.
Таким чином, схоже, що і клітинний, і гуморальний імунні механізми-ми беруть участь в захисті від грибів.