Листи зі словами подяки, вірші, присвячені «Феніксу», приходять в центр з різних країн і міст:
І «Фенікс» врятував мене,
Укривши своїм крилом.
І я забула про нещастя своєму.
Тепер я білим лебедем взлечу,
Все в моєму житті буде так, як захочу!
Валентина Єгорівна ДЕМІДОВА, інженер:
Після консультації у Ольги Александров-ни Бухановський в моїй душі засяяла све-ча надії. Ці чудові лікарі ока-залісь дуже доступними, простими в про-щении людьми. Санітарки, медсестри, вра-чи - всі вони стали нам рідними людьми.
Зараз мій син уже дивиться телевізор і почав працювати, у нього з'явився інтерес до життя. Не дарма центр названий ім'ям птаха Фенікс, що відроджується з попелу! Вони воз-народили до нового життя мого сина. Я і дру-Гії матері приходимо сюди, як в храм, в якому дарують віру. Такого відношення не купиш ні за які гроші! Це медичні-кі працівники, які по-справжньому вер-ни клятві Гіппократа. Хочу вклонитися вам до землі!
Дякую за вашу самопожертву, за те, що, не шкодуючи свого особистого часу, відриваючи його від сну і відпочинку, віддаєте його не тільки пацієнтам, але і нам, матерям!
- Я довго хворів, але моє життя полнос-ма змінилася лише після того, як ми звернулися в центр «Фенікс». До то-го ми сім років ходили по лікарях, від чого мене тільки не лікували: від гастриту, гепатит-ту. Ніхто не міг зрозуміти, що насправді у мене атиповий депресивний розлад. Після того, як я пролечился в «Феніксі» майже п'ять місяців, життя повернулося до мене своєю світлою стороною. У мене появи-лась робота, я одружився, відчуваю себе від-особисто. Задоволений якістю своє нинішнє життя на всі 100 відсотків! Всі ці изме-нения стали можливі тому, що в «Фе-Нікс» працюють дуже кваліфіковані лікарі з великим досвідом. Адже правильно і своєчасно поставлений діагноз - це вже 90 відсотків успішного лікування.
Величезне спасибі «Феніксу»! Бажаю вам подальших успіхів!
Неллі Белашева, молодий підприємець:
- Моя історія - це вісім років хвороби, коли я їздила по лікарях за різними горо-дам. Була в Києві, в Харкові. (Сама я живу не в Ростові.) Пила таблетки жменями-ми, але все марно. Зізнатися, я була в жахливому стані, коли потрапила в центр «Фенікс». Важила 100 кілограмів після того, як в Харкові лікар прописав мені гір-мональние ліки! У «Феніксі» я пролечилась три місяці, мені поставили інший діагноз, підібрали потрібні медикаменти. Я одужала. Тепер приємно дивитися на себе в дзеркало: я важу 69 кілограмів.
Керівник «Фенікса» Олександр Олімпіевіч Бухановський навіть тоді, коли уез-жав у відрядження до Ірландії, регуляр-но телефонував звідти, щоб дізнатися про перебуваючи-ванні пацієнтів. Я розумію, яке величезне терпіння потрібно мати лікарям та іншим працівникам центру. Є пацієнти зі складність ним характером. А вони люблять їх усіх!
На жаль, я не знаю весь медперсо-нал за прізвищами, але завдяки їм у мене з'явилося бажання жити далі.
Нехай побільше у нас буде таких вра-чий! Таких людських душ! Сил вам, енер-гии і радості в житті!
Ольга Едуардівна Малінін, працівник сфери обслуговування:
- Знаю точно: якби я не потрапила в «Фенікс», мене б уже не було на світі. Важке депресивний стан, стра-хі, безмежна втома, постійні думки про самогубство. Я не могла навіть п'яти хвилин простояти біля плити, приготувати сніданок, хоча раніше любила готувати. Під-руги давали поради такого роду: «Зший но-ше плаття і почнеш радіти життю». А як, якщо ти не можеш ні сидіти, ні сто-ять, коли здригаєшся від кожного скрипу двері в під'їзді ?!
Якби мені хтось сказав, що таке може зі мною статися, я б не повірила. Я щаслива, що познайомилася з рідкісними за своїми душевними і професійними якостями людьми - лікарями «Фенікса». Мій лікуючий лікар Мадіна Шамсуддіновна Мо-гушкова завжди добра, ясна, як сонечко. Вона як Василиса Премудра з казки. Гля-дя на її посмішку, віриш, що життя прекрас-на, що тобі допоможуть. Психіатр Віктор Алек-сандровіч Солдаткін - теж лікар від Бога.
Хочу побажати, щоб все у них получа-лось! Нехай центру допоможуть розширитися, що-б всі нужденні люди з міста, про-ласті могли скористатися допомогою ме-дицинская працівників «Фенікса».
Людмила Володимирівна БОНДАРЕНКО, медичний працівник:
Після анафілактичного шоку я боялася приймати таблетки. Ольга Олександрівна Бухановський допомогла мені впоратися, а коли я лежала під крапельницею, вона сиділа поруч і тримала мене за руку. Вона стала мені рід-ним людиною. І я не посоромлюся визнати-ся: «Я люблю вас, Ольга Олександрівна!»
Тепер я спокійно їжджу в транспорті, ста-ла впевненіше, радісніше. Знаю по собі, що високий професіоналізм відрізняє всіх спів-ників лікувально-реабілітаційного науч-ного центру «Фенікс». Тут успішно ис-товують і нелікарські методи лікування. Так в «Феніксі» мені дуже допоміг курс гірудотерапії (лікування п'явками). Специа-лист, який займається працетерапією, теж проявив до мене максимум уваги.
Бажаю, щоб лікарі «Фенікса» досягли тих вершин, які самі собі намітили! Хотілося б, щоб вони могли охопити ще більший масштаб і більшу кількість нуж-даються в їх допомоги пацієнтів!
Зоя Іванівна ДУКОВА і дочка Євгенія:
- Спасибі Олександру Олімпіевіч Бухановський. Він дав друге народження моєї дочки! До нашої біди (а у Жені був дуже складний діагноз) він поставився, як рідний батько. Дуже чуйно, уважно! Зараз Женя каже: «Не було б його, не було б і мене!» Дочка вважає його своїм хрещеним від-цом, а я називаю його Річардом Левове Серце. Це дійсно людина з благо-рідним щедрим серцем. Ми дуже благо-Дарни йому. У той період, коли Женечка за-хворіла, у мене помер чоловік - його вбили на вулиці якісь відморозки. Було дуже важки-ло, але Олександр Олімпіевіч допоміг нам вистояти, перемогти і успішного лікування. Дуже нас підтримала дружина Бухановський - Інна Борисівна. Хоча вона не вхо-дит в число співробітників центру, ми зустрілися, і вона дуже душевно поговорила з нами. Це розумна жінка, теплий, сердечний чоловік. Розмова з нею допоміг зняти камінь з душі. І за це ми теж їй безмежно вдячні. Таких людей небагато на світі! Ми дуже вдячні Олександру Олімпіевіч, його дружині, нашому лікарю Ользі Олександрівні Бухановський. Це не просто прекрасний фахівець, вона ще має великим почуттям гумору, легко мо-же підняти настрій в найпохмуріший день. Вона врятувала мою дитину.
Величезне вам спасибі! Бажаємо спів-кам центру «Фенікс» радості, щастя і великої любові на роботі і вдома!
Віра Вікторівна Полупанова, інвалід II групи:
- Я хворіла майже 20 років, ніхто не міг визначити діагноз, а відповідно, і на-значити правильне лікування. Врешті-решт мені порекомендували звернутися в «Фенікс».
Відчуваю, як тут змінилося у мене стан, настрій. Керівник «Фе-Нікс» професор Олександр Олімпіевіч Бухановський - дуже добра людина. Як і мню, коли мені було особливо важко, він брав мене за руку, говорив добрі слова, і мені ставало набагато краще. Дуже чуйний лікар Мадіна Шамсуддіновна Мо-гушкова. яка до всіх ставиться зі співчуттям і розумінням. По-моєму, над-важливо для успішності лікування мати та-кі душевні контакти з лікарями.
У «Феніксі» я побачила багато молодих лікарів - всі вони талановиті, перспектив-ні, люблять свою професію і паціен-тов. Медсестри, санітарки, технічний пер-Сонал ставляться добре абсолютно до всіх.
Бажаю вам здоров'я - так само, як ви нам хочете! Всього вам найкращого, світлого, що є на білому світі!
Белла Борисівна і Надія Афанасіївна Семенова:
- Вітаємо колектив «Фенікса» з 15-річчям і висловлюємо глибоку подяку його керівнику професії-сміттю Олександру Олімпіевіч Бухановський за те, що він органі-поклику такий солідний лікувально-реабілітаційний та науковий центр. Він багато особистого часу отда-ет свою роботу, завжди старает-ся поговорити з кожним паціен-те, підтримати добрим словом. Медичний персонал «Фенікса» - душевні люди. Вони допомагають молодим людям знайти пра-ний шлях у житті, зрілим - від-крити для себе світ радощів.
Хотілося б побажати, щоб найближчим часом центр «Фенікс» зміг розширити свою площу -адже поки далеко не всі бажаю-щие можуть сюди потрапити. Удачи в ваших справах, довгих років життя!
Привітав свій колектив з 15-річчям і керівник лікувально-реабілітаційно-го центру «Фенікс», професор з миро-вим ім'ям А.О. Бухановський:
- 10 місяців зі сторінок «Вечірнього Рос-това» ми регулярно звітували перед ро-стовчанамі про роботу «Фенікса». І сьогодні мені хочеться сказати слова подяки своїм співробітникам, які в самі складність ні часи створювали цей центр. А почи-нали ми закладати фундамент современ-ного «Фенікса» в епоху перебудови. Пере-жили часи дефолту, долаючи масу труднощів і проблем. Завдяки «золотого фонду» - нашим кадрам, ми вийшли на ев-ропейской рівень надання псіхіатрічес-кой допомоги, створили унікальний психоло-ня мікроклімат всередині центру, кото-рий допомагає лікуванню не менше сучас-сних ліків.
У «Феніксі» зібралися ті фахівці, для кого немає нічого важливішого, ніж здоров'я наших пацієнтів. Всі співробітники, від сани-Тарки до професора, живуть одним принци-пом: як тільки ти переступив поріг цент-ра, особисті негаразди повинні відступити на другий план, а на першому залишаються тільки проблеми пацієнта.
Був і такий епізод в нашому житті: до мене, як до члена Американської Академії психіатрії та права і Європейської асоціації-ції психіатрів, звернулося керівництво од-ної з нових психіатричних лікарень, від-кривает в штаті Техас, з проханням порекомендувати когось із моїх учнів для роботи в цій лікарні. Я повідомив про цю пропозицію трьом своїм учням, згадавши про зарплату - 130 тисяч доларів на рік. І всі троє відмовилися від цього весь-ма втішного пропозиції, відповівши: «Ми хо-тім працювати тільки в Росії!»
Я вдячний лікарям-психіатрам Віктору Солдаткін. Мадіна Могушковой. Ользі Мітрофанової за їх професійні вміння, адже вони роблять те, що більшості не під силу. І коли ми обриваємо у пацієнта напад, який тривав шість років, або виводимо з депресії, яка триває п'ять років, відновлюємо розум у недоумства-ного пацієнта, що пережив інсульт або хвороба Альцгеймера (а це, повірте, дуже непросто!), Мене переповнює радість не тільки за пацієнта, а й гордість за наших лікарів, моїх учнів. Вони роблять в медицині справжні чудеса.
Пишаюся санітарками, які теж беруть активну участь в процесі одужання на-ших пацієнтів, буквально «витягуючи» їх з дна глибокого виру хвороби. Я дуже благо-Дарен всім співробітникам «Фенікса», нехай не відносяться до числа медичних праців-ков, але є невід'ємною частиною нашого колективу. Без них були б неможливе можна ті успіхи, яких ми досягли.
Велика подяка моєму зятю Алек-Сандру Стрюкова - з ним пов'язано стаю-ня наркологічного спрямування нашого центру і його розвиток. У різні роки, в залежності від необхідності, крім ра-боти психіатра, він ніс на собі навантаження то виконроба, то архітектора, то завгоспа. Його зусиллями центр «Фенікс» придбав той спів-Ліднєв вид, який має зараз.
Окремо хочу відзначити мою дочку Ольгу Бухановський. в повній мірі успадкувавши-шую лікарські традиції нашої родини в четвертому поколінні. У ній я бачу себе, хоча вважаю, що на сьогоднішній день вона випереджає мене в її віці, і як лікар, і як керівник. Вона - моя гордість, як професіонал і як людина.
Особлива подяка моїй дружині Інні Борисівні Бухановський, яка завжди була і буде моєю потужною підтримкою і зах-тій. Саме вона допомогла мені вистояти в найважчі часи, складні роки ста-новлення «Фенікса». Неодноразово найрізноманітніші люди помічали, що вона стала цент-ром доброзичливою, серцевої емоціо-нальної атмосфери нашого колективу, муд-рим нашим порадником.
Я вдячний пацієнтам і їх родинний-никам за їхню довіру, віру в наші можли-ності, терплячу надію в самих, здавалося б, безнадійних ситуаціях.
У День медичного працівника і День народження «Фенікса» бажаю всім ростовча-нам психічного і, відповідно, фізичного здоров'я! Психологічної стійкості-вості, врівноваженості і того, щоб наша допомога нікому з вас не знадобилася! В цьому випадку ми готові знайти іншу гідну спеціальність і навіть «переквалі-ваних в управдоми»!
Записала О. СМИСЛЕНКО.
На знімку: дружний і високопрофесійний колектив «Фенікса».
Фото В. Муравйова.