За літературними даними, в заспокійливих медикаментів потребують від 50 до 79% хворих лікаря-стоматолога. Психологічна ж підготовка необхідна 70-100% з них.
За клінічними проявами можна виділити три ступені вираженнос-ти тривоги, а саме: низьку, середню, виражену. Існує описа-ня цих форм тривожності у хворих, які перебувають на лікуванні у лікаря-ортопеда і рекомендації але їх зняття (В.Н.Трезубов). У хворих з низьким ступенем тривожності зовнішніх проявів її не виявляється. Однак, при опитуванні можна почути висловлювання: "Мені якось не по собі, немно-го хвилююся". На прийомі такі пацієнти поводяться спокійно, легко вступити-ють в контакт, їх реакції не перешкоджають маніпуляціям лікаря. Застосування психотропних препаратів тут недоцільно, досить провести роз-ково психотерапію.
Виняток становлять хворі групи ризику з супутньою ишеми-чеський хворобою серця, гіпертонічною хворобою, порушенням мозкового-го кровообігу, ендокринними захворюваннями.
Клінічна картина середньої тривожності представлена більш разнооб-різними ознаками. З скарг характерні "внутрішній неспокій" або "напруга, горе". В голову приходять думки про небезпеку, пригнічений-ня страху вимагає значних зусиль. Одні з цих пацієнтів на прийомі у лікаря можуть здаватися спокійними, але їх видає бісер поту на верхній губі, вологість долонь, розширення або звуження зіниць. У інших виявив-ся рухове занепокоєння, хаотичність рухів, мінливість міміки. Можуть змінюватися швидкість і тембр мови, погляд стає беспо-койне. Напружуються жувальні м'язи, шкіра шиї і верхньої частини гру-ді покривається червоними плямами, які можуть дифузно зливатися. Часом з'являється "гусяча шкіра", помітні часті руху хрящів Горта-ні (проковтування слини через "сухості в горлі"). Дуже показові дві-вання рук пацієнтів: вони стають скутими або безладними. Плечі підняті, лікті відведені від тулуба, для приховування тремору біль-ні тримають однією рукою іншу, зчіплюють їх на грудях або міцно тримаються ними за підлокітники крісла.
При середньому ступені емоційної напруги за 45 - 60 хв до нача-ла стоматологічних маніпуляцій призначають одноразово один з ніжепе-речісленних транквілізаторів: фенібут (0,25), мебікар (0,3), тазепам (0,001), еленіум (0,01) , діазепам (0,005 - 0,01) або феназепам (0,0005-, 001). Як коректорів побічної дії перерахованих (виключаючи фе-небуть і мебікар) транквілізаторів можна в комбінації з ними вико-ти психостимулятор сиднокарб (0,0015), ноотропні препарат аспірацій-там (0,1) або Актопротектори бемітил (0,5).
При значно вираженій тривозі хворі, які відчувають сильний страх перед стоматологічними процедурами, скаржаться на "томітель-ве завмирання в грудях, сильний страх, жах". Вони впадають в паніку, блед-неют, покриваються холодним потом, вираз обличчя страдницький. У кріслі ці пацієнти сидять напружено, вчепившись в підлокітники в очіку-данії болю. Можуть спостерігатися здригування, дрібні безцільні руху-ня (смикають край одягу, перебирають носовичок, барабанять пальця-ми, кусають нігті). Перебіг думок прискорене, безладне, виражена метушливість, незібраність. Можуть бути переривчастий подих, різкий тре-мор, іноді нудота.
Для купірування емоційної напруги цим хворим призначають-ся потужні транквілізатори (еленіум, діазепам або феназепам). При недо-тнього ефективності або різкої вираженості тривоги до них можна додавати невеликі дози нейтролептікамі галоперидолу (0,00075 -0,0015) або антидепресанту амітриптиліну (0,006 -0,0125). Застосування психотропів-них препаратів викликає сонливість, слабкість, тому має прово-диться з обережністю. Правильна індивідуальна псіхотерапевтічес-кая тактика і диференційована премедикація на тлі адекватної ане-стезю нормалізують основні вегетативні і рухові функції орга-
Відповіді на екзаменаційні питання