вміст
Які релігійні групи можна назвати сектами? Яким чином їх класифікувати? Як будувати полеміку з членами сект? На ці та інші запитання відповідає влaдикa Aнтoній - мітрoпoліт Бoріспoльскій і Брoвaрскoй, Упрaвляющій делaмі Укрaінскoй Прaвoслaвнoй Церкви.
Митрополит Бориспільський і Броварський Антоній (Паканич)
- Владико, при слові «секта» ми представляємо якусь угруповання релігійних фанатиків, всередині якої кояться всілякі жахи. Наскільки вірно таке уявлення?
- Це слово запозичене з латинської мови. Одні вчені вважають, що цей вислів походить від дієслова sequor (секвор), тобто «йти слідом», «слідувати за кимось». Інші вказують на дієслово secare (Секар), тобто «відсікати», «відділяти». У класичній латині слово «секта» означало образ мислення або тип життя, вчення, групу людей, філософську школу або ж політичну партію. У Стародавньому Римі під сектою на увазі спільність якоїсь групи людей. Раніше це поняття не було образливим або принизливим. З перших століть західні церковні письменники вживали слово «секта» і по відношенню до християнства. В одному зі своїх творів Тертуліан писав, що християнство - «Божественна секта», т. Е. Суспільство, яке підпорядковане Богу і живе по Його законам.
Але згодом значення цього слова було істотно переосмислено. Наприклад, в латинському перекладі Біблії, виконаному блаженним Ієронімом в IV ст. секта означає єресь і набуває негативний смисловий відтінок. Сьогодні ж під цим словом зазвичай розуміють замкнуту релігійну групу, яка відокремилася від основної релігійної громади. Секта, як правило, жорстко протиставляє себе пануючому веро-сповідання.
- Як Православна Церква вибудовує полеміку з певною сектою?
- У своєму пастирському служінні ми прагнемо повернути до повноти богоспілкування людей, які потрапили під згубний вплив єретиків. Перш за все, ми акцентуємо увагу на тих помилках, які сповідують сектанти. Вони, - як сказав Христос, - сліпі вожді сліпих; А коли сліпий водить сліпого, то обидва впадуть в яму (Мф. 15: 14). Церква прагне показати, в чому саме ці «вожді» спотворюють Божественне Одкровення.
- Чому ж секти розквітають буйним цвітом?
- Чи є наша вина в тому, що багато хто потрапляє в сектантські мережі?
- Потрібно чесно визнати: для деяких людей причиною відходу в секту є невдоволення тим, як до них поставилися в православному храмі. Часом людина, що знаходиться на початковій стадії воцерковлення, зіткнувшись з формальним ставленням пастиря до виконання своїх обов'язків, розчаровується в Православ'ї і йде, так би мовити, в «альтернативну» релігійність. Однак не варто забувати: будь-яке відпадання від істинної віри має глибокі духовні причини. Як писав святий Іриней Ліонський, характерна ознака єретиків - гордовите самопревозношеніе. Церковні письменники завжди підкреслювали, що в сектантство присутній особливе завзятість в своїй помилці. Сектант зазвичай втрачає здатність критично мислити і жорстко наполягає на винятковості свого вибору. Тому потрібні особливі зусилля, щоб переконати і розкрити очі на його власне оману.
- Багато секти самі себе позиціонують не як релігійні організації, а як якісь співтовариства, що обіцяють людині процвітання і успіх у світі бізнесу. Як приклад можна привести саєнтологію. Чи дійсно вона є нешкідливим «співтовариством ділових людей»?
- На жаль, факти свідчать про інше. Засновник саєнтології Рон Хаббард створив її саме заради матеріального збагачення. На думку релігієзнавців, це рух знаходиться на стику між релігією, філософією, психотерапією і окультизмом. У саєнтологів немає ясного вчення про Бога як Особистості, вони близькі до пантеїзму (багатобожжя), заперечують Божественність і унікальність спасительної місії Ісуса Христа. При цьому роблять особливий наголос на прагненні до земного успіху, кар'єрного росту і збагаченню. Тому саєнтологію називають комерційним культом або квазі-релігією.
- Що робити, якщо людина опинилася в секті?
Якщо ви помітили, що ваші близькі потрапили під вплив підозрілої релігійної організації, то краще звернутися за допомогою до фахівців. У нашій Церкві діють антисектантські центри: вони мають бази даних про існуючі деструктивних сектах і розробляють методики полеміки з ними, а також реалізують програми психологічної реабілітації. Тому краще звернутися за консультаціями до таких центрів.
- Які групи людей перш за все ризикують потрапити в секту? Це залежить від матеріального стану, статі або віку?
- Виділяють кілька факторів, які стають передумовою для потрапляння в секту. В першу чергу, такими жертвами стають самотні люди. Адже секта - це, як правило, згуртований колектив із загальними груповими цілями. Ставши її членом, людина забуває про самотність, знаходить почуття захищеності. Також дуже часто туди потрапляють юнаки і дівчата в перехідному віці. За допомогою таких «ловців душ» хочуть вирватися від занадто сильної батьківської опіки, кидають виклик своєму оточенню. Схильність до сектантської релігійності - це, як правило, симптом сімейних проблем. Тут хорошою ілюстрацією може бути вже згадана Біле братство. У нього, як правило, вступали молоді люди у віці близько 20 років, з гуманітарним складом розуму. Зрозуміло, що вони прагнули подолати так зване батьківське програмування, відчути себе вільними особистостями.
ПОТРІБНО лікувати ЛЮБОВ'Ю
- Бувають випадки, коли людина, потрапляючи в секту, позбавляється від гріховних звичок: куріння, пияцтва, розпусти ...
- Такі свідоцтва часто висуваються як важливий пункт в справі захисту сектантської організації. Але при цьому виникає питання: яку ціну заплатить людина за легке позбавлення від шкідливих звичок? Насправді моментальне «одужання» - наслідок віроломного вторгнення у внутрішній світ людини і сильного впливу на його психіку. Можна швидко позбутися від куріння, але при цьому завдати величезної шкоди своєму здоров'ю. Покликання Церкви - не обіцяти моментальне «зцілення», а надавати кошти для поступового перевиховання і перетворення. А ось секти якраз обіцяють миттєве «зникнення» всіх шкідливих звичок. І це повинно насторожити людину. Адже, щоб перемогти гріховну природу, потрібно затратити зусилля і час.
- Що б Ви порадили сім'ї, яка бореться за свого члена, який потрапив в секту, але поки ці спроби безуспішні?
протоієрей Владислав Софійчук
«Церковна православна газета»