Хлопчик і собака знайшли один одного і тим самим врятували один одному життя. Ця історія - про справжнє диво, повному щасливих збігів.
Вівчарка Юнона вважалася складно навченою, тому її перевели в притулок для тварин. Там її кінець був зумовлений - евтаназія була неминуча.
В останню хвилину порятунок прийшов у вигляді цього маленького хлопчика. Лукас страждає від рідкісної хвороби обміну речовин під назвою синдром Санфіліппо. Тривалість його життя - понад 14 років, і він втрачає все більше і більше навичок, необхідних у повсякденному житті. Батько Лукаса шукав собаку для терапії, яку вони б тримали у себе вдома. Собака потрібна була для того, щоб сигналізувати, коли хлопчик в небезпеці, наприклад, коли у нього судоми або йому не вистачає кисню.
Офіційна заява лікарів було таке: собака не зможе допомогти Лукасу. Все ж його батько відмовлявся в це вірити. Випадково він наткнувся на історію Юнони в інтернеті. Його внутрішній голос підказав йому, що ця собака - саме для Лукаса. Батьки хлопчика поїхали до притулку, і таким чином відбулося знайомство Лукаса і Юнони. І дійсно з самого першого погляду зв'язок між ними була відчутною. Життя Юнони врятували в останню хвилину!
Батько Лукаса подбав про дресирування собаки, яку досі вважали нездібних. Весь процес пішов легше і простіше, ніж цього можна було очікувати. З самого початку Юнона правильно відчула всі потреби маленького Лукаса: якщо він потребував підтримки, вона кинулася до нього, коли у нього траплявся припадок, вона заспокоювала його.
Одного разу вона збуджено бігала навколо інвалідного візка і неодноразово підштовхувала її носом. Вона знала, що щось з хлопчиком не так. Батьки прибігли і виявили, що Лукас посинів від нестачі кисню. Так Юнона вперше врятувала Лукаса.
Ці двоє нерозлучні з самого першого дня. Лукас через свого батька зберіг життя Юнони, і за це вона кожен день дякує і намагається поліпшити її. За допомогою собаки Лукаса тренує свої навички все більше і більше. Їх дружба - просто неймовірна.
Хто б міг подумати, що один такий щасливий випадок міг врятувати їх життя. Тепер залишилося глибоко вдихнути і поділитися цією історією з усіма.