проф. к.ю.н. Іванова В.І.
Рішенням Суду є акт, що приймається в його засіданні, що виражає його волю або констатуючий відповідно до закону певні обставини. Закон про Конституційний Суд Укаїни не розрізняє рішень Суду в цілому, прийнятих на його пленарних засіданнях-ях, і рішень палат. Навпаки, згідно з частиною першою статті 71 Закону про Конституційний Суд рішення, прийняте як у пленарному засіданні, так і в засіданні палати Суду, є рішення Конституційного Суду.
"Рішення Конституційного Суду Укаїни" - це родове позначення будь-якого акту, відповідають поняттю-ющего встановленим Законом про Конституційний Суд кри-теріям "[1].
Для прийняття рішення проводиться поіменний опитування в алфавітному порядку прізвищ суддів, починаючи з судді, який визначається при кожному опитуванні за жеребом. Суддя Конституційного Суду України не має права утриматися або ухилитися від голосування. Рішення вважається прийнятим, якщо за нього проголосувала більшість суддів, якщо інше не передбачено законом. Якщо при прийнятті рішення у справі про перевірку конституційності нормативного акту, договору між органами державної влади, що не вступив в силу міжнародного договору Укаїни голоси розділилися порівну, рішення приймається на користь конституційності оспорюваного акта. Рішення по спорах про компетенцію у всіх випадках приймаються більшістю голосів. Рішення про тлумачення Конституції України приймається більшістю менее2 / 3 від загальної кількості суддів.
Види і юридична сила рішень конституційного суду
Рішення Суду формально вважаються мають силу толь-ко для тих справ, у зв'язку з якими вони були винесені, але в дійсності ці рішення є джерелами права. Закон про Конституційний Суд не дає однозначної відповіді на питання, чи властива зобов'язує сила рішення Консти-туціонних Суду тільки його формулюванні або вона розпо-рюється і на його мотивувальну частину. Постановка такого питання обумовлена низкою норм колишнього Закону про Консти-туціонних Суді, перш за все частиною четвертою статті 46, згідно з якою Конституційний Суд української Федера-ції письмово викладав рішення негайно після його при-йняття. Суд міг відкласти складання мотивованого рішення на строк не більше двох тижнів, обмежившись ізло-ням формулювання рішення, додаються до протоколу засідання.
З цього положення Закону можна було зробити висновок про те, що зобов'язує силою володіла тільки формулювання, що міститься в резолютивній частині постанови, але не те обгрунтування, яке Суд використовував в його мотивувальній частині. Однак такий висновок не узгоджувався з рядом інших положень Закону.
На думку відомого німецького государствоведа Т. Маунца, "в загальному можна, мабуть, поширювати зобов'язуючу силу і на провідні початку рішення, але, звичайно, лише в тій мірі, в якій вимагає роз'яснення керівна думка рішення, і лише остільки, оскільки ці початку применя -ются в зв'язку цього керівної думкою, а не самостійно, самі по собі. Ця зобов'язує сила ні в якому разі не поширюється просто на обґрунтування рішення, в особ-ності на зауваження в обгрунтуванні, що не мають значення для результатів рішення "[2].
Білі виходити з чинного законодавства Росій-ської Федерації, то навряд чи ця позиція може бути прийнята безапеляційно. Безсумнівно одне: рішення Конституци-ційного Суду дійсно притаманна матеріально-правова сила закону, але це рішення не є нормативним актом і не розглядається як прецедент, що має нор-мативно-регулююче значення, хоча фактично і виступу-ет таким. Воно не може бути скасовано прийнятим парламентом законом або іншим актом законодавчої чи виконавчої влади.
Разом з тим в недавньому минулому доводилося враховувати, що висновок про зобов'язує силі і формулюванні рішення і його мотивувальній частині вступав в певний суперечать-ність з пунктом 8 частини першої статті 109 попередньою Конституції, згідно з яким тлумачення законів Росій-ської Федерації (отже, і Конституції) давав Вер-ховного Рада. Звідси витікала можливість колізії між судовим тлумаченням тієї чи іншої конституційної або конкретизує її норми і тлумаченням цих норм, кото-рої давалося самим законодавцем.
Дана колізія могла бути дозволена або визнанням обов'язкової юридичної сили тільки за формулою рішення, або наданням права тлумачити Конституцію Консти-туціонних Суду Укаїни. Причому другий варіант Суду завжди представлявся більш відповідним логіці прийнятої в Укаїни концепції консти-туціонних контролю. В іншому випадку остаточність рішень Конституційного Суду по всім підвідомчим йому питань ставилося під сумнів, оскільки законодав-кові влада тлумаченням застосованої Судом Конституцію-ційної норми могла поставити його перед необхідністю пере-огляду свого рішення. При цьому діяв Закон і в даному випадку передбачав деякі гарантії незалежності Конститу-ційного Суду: в статті 53 говорилося про можливість пере-огляду рішення за власною ініціативою.
У випадку, передбаченому Законом про Конституційний Суд, підсумкове рішення Суду іменується висновком. Згідно з частиною третьою статті 71 укладенням називається підсумкове рішення Суду по суті запиту про дотримання встановлений-ного порядку висування обвинувачення Президента Укаїни в державній зраді або скоєння іншого тяжкого злочину.
Закон встановлює, що запит про дачу такого висновку направляється до Конституційного Суду Радою Федерації. Ніякий інший орган державної влади, включаючи Госу-дарчу Думу, не має права звертатися з таким запитом. Причому запит, що направляється Радою Федерації, розглядають-ється Судом при двох умовах: звинувачення в дер-ної зраді або скоєння іншого тяжкого злочину висунуто Державною Думою; є висновок Вер-ховного Суду України про наявність у діях Президента ознак відповідного злочину.
Закон встановлює досить жорсткі часові рамки, в яких діє Конституційний Суд при реалізації даного повноваження. Запит про надання висновку щодо додержання встановленого порядку висування обвинувачення Президента направляється до Конституційного Суду не пізніше одного ме-сяца з моменту прийняття Державною Думою рішення про висунення звинувачення. Не пізніше десяти днів після реги-страції надійшов запиту Суд повинен дати висновок щодо додержання встановленого порядку висування обвинувачення або про недотримання встановленого порядку висування обвинувачення. В останньому випадку процес розгляду обві-вати Президента, порядок якого передбачений Конститу-цією Укаїни, припиняється.
Всі інші рішення Конституційного Суду, прийняті в ході здійснення конституційного судочинства, іменуються визначеннями. Визначення Суду оголошуються в судовому засіданні і заносяться до протоколу, якщо інше не встановлено Законом про Конституційний Суд або рішенням самого Суду.
Поряд з постановами і висновками колишній Закон про Конституційний Суд передбачав також послання і подання Конституційного Суду, які затверджувалися його рішеннями. Послання Конституційного Суду щорічно прямували Верховній Раді і містили виклад мені-ня Суду про стан конституційної законності в Росій-ської Федерації, яка грунтується на розглянутих ним ма-ріали. Послання Суду повинно було бути розглянуто Верховною Радою або З'їздом народних депутатів Росій-ської Федерації не пізніше ніж у двомісячний строк з дня одержання цього послання. Законодавчим органом по ре-зультатами розгляду послання приймалося до від-ня.
Подання Конституційного Суду виступало важливим засобом оперативного реагування на виявлені ним кон-Конкретні порушення Конституції і чинного на територі-торії Укаїни законодавства. Закон в статті 55 надавав Суду право звернути увагу компетентних органів і посадових осіб на виявлені порушення.
Що стосується уявлень Конституційного Суду, то в чинному Законі вони термінологічно не позначені. Але в частині третій статті 42 Закону встановлено правило: у випадках, що не терплять зволікання, Суд може звернутися до відповідних органів і посадових осіб з пропози-ням про призупинення дії оспорюваного акта, про-процесу вступу в силу оспорюваного міжнародного дого-злодія Укаїни до завершення розгляду справи Конституційним Судом Укаїни. Таке об-рощення, що оформляється рішенням у формі визначення, мож-ли тільки у випадках, що не терплять зволікання. Йдеться про право Суду, а не про обов'язок, і тому рішення прий-мається при наявності передбаченого Законом для прийняття рішення більшості голосів суддів. Відповідні орга-ни та посадові особи зобов'язані розглянути пропозицію Суду і дати йому відповідь про результати розгляду, але пріос-тановление дії оспорюваного акта або процесу вступ-лення в силу оспорюваного міжнародного договору залежать від волі відповідного органу або посадової особи, а не від Суду.
Конституційний Суд може запросити до Верховного Суду, Вищого Арбітражного Суду, судах загальної юрисдикції та арбітражних судах України та її суб'єктів, вус інших правоприменителей відомості відповідно по судовою, арбітражною або інший правозастосовчій практиці і прийнятому тлумаченню законодавства.
Рішення Конституційного Суду Укаїни повинні грунтуватися на матеріалах, досліджених Конституційним Судом Укаїни.
Конституційний Суд Укаїни приймає рішення по справі, оцінюючи як буквальний сенс даного акту, так і сенс, надавав йому офіційним і іншим тлумаченням або склалася правозастосовча практика, а також виходячи з його місця в системі правових актів.
Конституційний Суд Укаїни приймає постанови і дає висновки тільки по предмету, зазначеного в зверненні, і лише відносно тієї частини акта або компетенції органу, конституційність яких ставиться під сумнів у зверненні. Конституційний Суд Укаїни при ухваленні рішення не пов'язаний підставами і доводами, викладеними у зверненні.
Постанови та висновки Конституційного Суду Укаїни викладаються у вигляді окремих документів з обов'язковим зазначенням мотивів їх прийняття.
Визначення Конституційного Суду Укаїни оголошуються в засіданні і заносяться до протоколу, якщо інше не встановлено цим конституційним законом або рішенням Конституційного Суду Укаїни.
9. Маунца Теодор. Державне право Німеччини (ФРН і НДР). М. 1959
11.Установленние Федеральним Конституційним Законом підсумкові та інші рішення Конституційного Суду Укаїни // Інформаційний канал Конституційного Суду Укаїни. «АКДИ Економіка і життя» (www.akdi.ru)
[2] Маунца Теодор. Державне право Німеччини (ФРН і НДР). М. 1959. с.377