Хабарництво як вид корупційного злочину
Хабар - прийняті посадовою особою матеріальні цінності (предмети або гроші) або будь-яка майнова вигода чи послуги за дію (або навпаки бездіяльність), в інтересах хабародавця, яке ця особа могла або повинна була зробити в силу свого службового становища.
Різновидом хабара є так званий відкат, що полягає в тому, що посадова особа при виборі постачальника товарів або послуг вибирає певний пропозицію, і за це отримує від постачальника винагороду у вигляді фіксованої суми або відсотка від суми угоди.
Термін хабар частіше використовується для позначення підкупу державного службовця, тоді як для позначення підкупу співробітника комерційної структури прийнято використовувати термін Комерційний підкуп.
Прийнятим федеральним законом в цілях диференціації відповідальності за корупційні злочини в Кримінальному кодексі закріплені чотири види хабара в залежності від їх розміру. Тепер за комерційний підкуп, дачу хабара, отримання хабара і посередництво в хабарництві встановлюються кратні штрафи в розмірах, що залежать від виду хабара. Однак у зв'язку з введенням кратних штрафів за таких правопорушень такий вид покарання, як позбавлення волі для хабарників, не відміняється. Також розширено диспозиція статті 290 Кримінального кодексу, тепер до предмету хабара крім грошей і цінних паперів відноситься і "незаконне надання послуг майнового характеру".
Для підвищення ефективності адміністративної відповідальності, що застосовується щодо юридичних осіб за причетність до корупції і вчинення незаконних дій пов'язаних з отриманням хабара, в Кодекс України про адміністративні правопорушення вносяться зміни, які також передбачають накладення адміністративного штрафу в розмірі від трикратної до кратної суми грошових коштів, але не менше ста мільйонів рублів з конфіскацією предмета хабара.
Внесено і зміни до адміністративного кодексу, що стосуються і правової допомоги у справах про адміністративні правопорушення і, зокрема, порядку направлення запиту, його змісту і форми, розширено також перелік суб'єктів, через яких направляється запит на територію іноземної держави.
Схвалений Радою Федерації федеральний закон є важливим і послідовним кроком у вдосконаленні законодавства про протидію корупції і, безумовно, спрямований на вирішення концептуальних проблем протидії корупції.
Слід зазначити, що як і раніше за вчинення даних злочинів залучаються в основному вчителі і лікарі, великі ж корупціонери залишаються безкарними. Крім цього притягнути до відповідальності за вчинення комерційного підкупу дуже проблематично, тому що особливістю даного злочину є те, що ініціатива порушення кримінальної справи в комерційної організації повинна виходити від керівника даної організації. Наприклад якщо в комерційному ВНЗ викладач не чистий на руку, то залучити його до відповідальності і провести оперативно розшукові заходи, спрямовані на його викриття можна тільки після заяви керівника ВНЗ. Але зазвичай керівники не вживають таких дій, що детермінує подальше процвітання корупції.
Поняття хабарництва - це правове поняття, яке об'єднує два склади злочину - одержання хабара та її дачу. Хабарництво є одним з проявів корупції.
Тому, в правовому розумінні, корупція - це зловживання владними повноваженнями для отримання вигод в особистих цілях.
Хабарництво - найнебезпечніша форма корупції. Небезпека її в особливу зухвалість і цинізм хабарника, що перетворює владні повноваження в предмет торгівлі. Він не тільки використовує владні повноваження всупереч інтересам суспільства і держави, повноваження ці надали, але і "продає" їх стороннім особам. Для хабарництва як прояви корупції характерні всі її основні риси (витяг вигод з посадового становища, зрадницький характер, ураження апарату публічної влади). Об'єкт (безпосередній) хабарництва - правильне, в інтересах суспільства і держави (а за допомогою громадського служіння - і в інтересах окремих членів суспільства), функціонування державного апарату. Це об'єкт всіх правопорушень, що становлять корупцію. Специфіка хабарництва як одного з проявів корупції не в особливому безпосередньому об'єкті його, а в особливій небезпеці, пов'язаній із зухвалістю і цинізмом, характерними для цього посягання.
Незважаючи на те що особлива суспільна небезпека хабарництва не викликає сумнівів, існує безліч наукових робіт, досліджень і публікацій на цю тему, залишається багато спірних, невирішених питань в області кримінально-правової характеристики хабара, що є серйозною перешкодою на шляху до зниження рівня корупції в цілому і хабарництва зокрема. Тому в даний час, в першу чергу, необхідна практика боротьби з дачею хабарів.