Ця група включає в себе одинадцять найважливіших топографічних знаків, які необхідно знати кожному туристу.
Туристівепешеходников дуже часто користуються дорогами для руху по своїх маршрутах, але навіть тоді, коли туристи йдуть без доріг і стежок, вони можуть служити їм як орієнтири.
Всі дороги можна розділити на три основних види: залізні дороги для руху поїздів, шосейні автомобільні дороги і грунтові автомобільні дороги (раніше всі ці дороги називалися гужовим; гужовий транспорт - це перевезення вантажів у возах, санях, гарбах, в ко-торие за допомогою гужі (пасової петлі) запрягалися коні).
• Велосипедні та грунтові дороги
Шосейними називаються дороги, що мають спеціально зроблене тверде штучне покриття - кам'яне (кругляк, бруківка), асфальтове або бетонне. Подекуди ще можна зустріти і дерев'яне шосе: на півночі нашої країни на заболоченій місцевості під Архан-гельська можна ще зустріти дощаті дороги, а в Німеччині в про-ну ло му столітті були зроблені подекуди дороги з дерев'яних чурбачков, ук-репленних в грунті сторчма. Зустрічаються і плиткові покриття доріг на зразок паркету з природного тесаного каменю.
У минулому столітті дуже поширене було брукову покриття мос-вих (бруківка - це проїжджа частина вулиць і провулків) і навіть доріг між містами. Нерідко дороги покривалися щебенем - дрібнобитій каменем. Але з появою в XX столітті автомобіля виникла необхід-ність робити швидкісні дороги з твердим гладким покриттям. Так з 20-х років минулого століття люди стали будувати шосейні дороги з асфальтовим, а потім бетонним покриттям.
Будь-яка шосейна дорога з твердим штучним покриттям справи-ється завжди трохи опуклою, щоб дощова вода скочувалася з неї на боку. З боків залишають частину насипу, не покритий асфальтом, але посипану піском, гравієм або щебенем (гравій або галька - крейда-кий річковий камінь). Це так звані узбіччя. А за узбіччями про-розриву з обох сторін канави (або - кювети), куди стікає вода.
Умовний топографічний знак шосе являє собою дві тон-кі, чорного кольору, паралельні один одному лінії, проміжок між якими шириною 0,8 або 1 мм заповнюється червоною (помаранчевої) фарбою.
Як вже говорилося, знак шосе є немасштабним по ширині, тобто не можна по ширині знаку на карті (наприклад, 1 мм) визначити точно ширину шосе на місцевості (довжина знака, звичайно, відповідними-ет дійсної довжині шосе з дуже невеликим відхиленням).
Але всім, хто користується шосейними дорогами для проїзду по ним (як цивільних, так і особливо військовим людям), дуже важливо знати заздалегідь ширину кожного шосе - адже від цього багато залежить. Поет-му, у кожного знака шосейної дороги на карті дається додатковий знак - буквено-цифрова характеристика цього шосе. Ця характери-стика складається з трьох елементів: цифри, ще однієї цифри в скоб-ках і букви. Буквою позначається матеріал, яким покрито шосе: якщо це асфальт, то ставиться буква «А», якщо бетон - буква «Б», а якщо шосе покрито бруківкою або бруківкою (тобто каменем), то буква «К». Перша цифра позначає ширину покриття шосе в метрах (тобто асфальтовій, забето-лося раніше і не покриті каменем частини полотна шосе), а в дужках так-ється цифра, що позначає ширину всього полотна шосе в метрах, тобто разом з узбіччями від внутрішнього краю одного кювету до внутрішнього краю іншого кювету.
Цей знак характеристики ставиться поперек самого знак шосе в зручному місці; при кресленні знака шосе робиться розрив в чер-них паралельних лініях, але червоний колір в проміжку між ними не переривається.
Туристівепешеходников рідко ходять по шосе. Це, по-перше, небезпечно, а головне, - нецікаво. Краще вже йти по стежках і дорогах, які часто прокладені поруч з шосе паралельно йому. Але так чи інакше, маршрути перетинаються з шосейними дорогами, і тому треба знати знак шосе.
Наступний тип автомобільних доріг - грунтові дороги. Грунт - це грунт, земля. Отже, грунтові дороги - це дороги земляні, нічим штучним не покриті. Вони можуть бути частково або повністю посипані піском, гравієм, щебенем, шлаком (шлак - перегоріли кам'яне вугілля), битою цеглою, але це не є твердим покриттям.
Всі грунтові дороги поділяються на три види: простиегрунтовие дороги (їх називають ще польовими або лісовими дорогами), польові дороги і так звані поліпшені грунтові дороги (скорочено - УГД).
Проста грунтова дорога позначається на картах штриховий (переривчастої) чорної тонкої лінією, довжина штрихів повинна бути 3-4 мм, а довжина проміжків між штрихами - близько 1 мм.
Путівець - це теж дорога ґрунтова, але вона має більш важливе значення, вона більш наїжджена і існує, як правило, багато десятків, навіть сотні років. Путівець з'єднує село з селом, село з містом, селищем, залізничною станцією, з шосе. Якщо проста грунтова дорога, що йде через ліс до вирубки або через поле до стогу сіна, може раптом скінчитися десь в лісі або в полі, то путівець НЕ обірветься несподівано, а обов'язково виведе вас до якого-небудь населеного пункту або до іншої великої дорозі . Путівець позначається на топографічних картах суцільною тонкою чорною лінією.
Із самої назви видно, що поліпшена ґрунтова дорога - це теж дорога земляна, яка не має твердого штучного покриття. Поліпшеною вона називається тому, що їй надають злегка опуклу форму (профілюють) для кращого стоку води, посипають гравієм або щебенем, утрамбовують катком і виривають з боків кювети. Топографічний знак УГД, як і шосейної дороги, складається з двох тонких чорних паралельних один одному ліній, але проміжок між ними має ширину 0,6-0,8 мм і заповнюється не помаранчевим, а жовтим кольором.
Найчастіше туристи користуються в походах пішохідними стежками. Пішохідна стежка - це теж дорога, по ній можна проїхати на велосипеді, на мотоциклі, на коні. Але вона, як правило, занадто вузька для машини і вози.
У густонаселеній місцевості нерідко в одному і тому ж напрямку може йти відразу ціла мережа стежок, які то сходяться, то знову розходяться. Особливо часто це зустрічається в тих місцях, де постійно ганяють стада корів, кіз, овець. Таке безліч стежок зобразити на карті неможливо, тому групу стежок показують однієї умовної стежкою у відповідному напрямку.
Крім того, бувають дуже короткі стежки від будинку до колодязя, до пру-ду, до путівцем; зустрічаються тимчасові стежки-однолітки. Всі такі стежки на картах не показують. Це необхідно враховувати путешест-Веніка. Тільки досить довгі по протяжності і постійно існуючі (їх називають іноді «віковими») стежки наносяться на карти великих масштабів.
Умовний знак стежки майже такий же, як і простий грунтовій доро-ги - тонка чорна переривчаста (штрихова, а не пунктирна, як її неправильно іноді називають) лінія, але кожен штрих має вже меншу довжину рівну 2 мм, а проміжок між штрихами - трохи менше міліметра.
На шосейних і деяких інших великих дорогах ставляться кіломет-ровие стовпи, які теж позначаються на топографічних картах. На старих топокарт знак кілометрового стовпа зображувався фігурою у вигляді маленького квадратика на ніжці, тепер він зображують-ється простим чорним коротким штрихом, який розташовується пер-пендікулярно знаку шосе від його осьової лінії в ту сторону за межі знака шосе, на узбіччі якої стоять стовпи з кілометровими обо-значеннями.
Топографічний знак залізниці в останні 25 років теж пре-терпів зміни.
Залізниці бувають в одну або кілька колій. Одна колія - це дві рейки, укладені на шпали, за якими йде потяг. Якщо ж-корисної дорога має дві колії, це означає, що на ділянці укладено два шляхи - 4 рейки, по яких одночасно можуть рухатися в різних напрямках два склади. Не слід плутати двоколійному залізну до-рогу з так званими роз'їздами на одноколійних дорогах. Такі роз'їзди показують тільки на дуже великомасштабних картах.
Можуть бути, звичайно, не тільки двоколійні, а й трьох-, рейко залізниці. Крім того, треба знати, що залізничні пу-ти бувають вузькоколійні і широкої колії, по якій ходять звичайні пасажирські і товарні поїзди. А вузька колія призначається для не-великих вагончиків і платформ, на яких перевозять невеликі гру-зи - ліс, торф, грунти (пісок, гравій, щебінь) і ін.
Раніше знак залізниці зображувався двома тонкими чорними паралельними лініями, просвіт між якими заповнені-нялся поперемінно чорними і бе-лимі «шашечками» по 4 мм дли-ної кожна. Тепер знак являє собою суцільну товсту чорну лінію. Її товщина сягає 0,6 мм.
Але читачам топографічної карти буває необхідно знати, скільки шляхів має залізна до-роги на кожному даній ділянці, а крім того, необхідно знати - електрон-тріфіцірована або неелектрифіковані та чи інша залізна доро-га. Цю інформацію теж дає топографічна карта.
Два коротких штриха поперек знака залізниці позначають, що вона має дві колії. Якщо колія одна, то ставиться один штрих. Три штриха позначають, що ця залізниця Багатоколійна. Якщо у по-перцевого штриха є ще короткий штришок, паралельний знаку залізниці, то це означає, що дорога електрифікована. На ста-яких знаках залізниць вся ця інформація містилася в білих просвітах знака.
У знака залізничної станції чорний прямоугольнічек всередині білого прямокутника ставиться з того боку, з якою від полотна ж-корисної дороги розташована будівля вокзалу (пристанційне будова).
На простих ґрунтових дорогах, як правило, будують дерев'яні мости, на шосейних, поліпшених ґрунтових дорогах і на важливих просів-ках мости найчастіше бувають бетонні (кам'яні), але іноді і дерев'яні. На залізницях великі мости через великі річки все-гда бувають металевими, а через маленькі річки - бетонними. Те-пографіческіе знаки мостів - це знаки фігурні і немасштабні.
Там, де на карті розміщується знак мос-та, знаки дороги і річки розриваються.
Пояснювальним знаком у мостів слу-жит буквено-цифрова характеристика моста. Наприклад: Д3-24-5 / 10.
Тут буква «Д» позначає матеріал, з якого побудований міст, - дерево (якщо міст бетонний, ставиться буква «К»). Коефіцієнт 3 - це висота мосту над поверхнею води в річці. В чисельнику дробу перша цифра, 24, - довжина моста в метрах, друга цифра, 5, - його ширина в метрах. У знаменнику цифра 10 показує вантажопідйомність моста в тоннах, тобто, на який максимальний вага машини розрахований міст при його проектуванні.
Дуже часто дороги перетинаються з невеликими сухими вибалками, видолинок, по яким струмки течуть тільки навесні, коли тане сніг. Що-б прокласти дорогу через яр, треба поперек яру зробити насип: - адже не можуть машини всю дорогу то круто з'їжджати вниз, то круто під-прийматися вгору по схилах. Але насип перегородить яр, і коли вага-ний стане танути сніг, вище від насипу за течією утворюється ціле озе-ро. Що зібралися вода поступово розмиє насип, і дорога обвалиться, зруйнується. Щоб цього не сталося, на всіх дорогах в місцях, де вони Перес-кают яри, під насипу укладається широка бетонна труба для стоку води. Іноді будують навіть більшу цегляну арку під дорогою. У таких труб є свій топографічний знак.
Для туристів ці труби під дорогами можуть служити хорошими орієнтирами. На пішохідних стежках часто то-же робляться мости, але дуже маленькі - тільки для пішохода. Такі містки (жителі часто називають їх то скарб, то лавами) іноді перед- являють собою просто два колоди, поло-дені над річкою з берега на берег. Але іноді бувають і добре обладнані пішохідні містки з поручнями з одного або навіть двох сторін.