Головна | Про нас | Зворотній зв'язок
Мозковий шар надниркової залози виробляє адреналін і норадреналін. Секреція адренало-лина здійснюється світло-забарвлюється Хромафінні клітинами, а норадреналіиа
- темногокрашіваемимі Хромафінні клітинами. Зазвичай на частку адреналіну прихо-
диться 70-90% катехоламінів, а на частку норадреналіну - інше. На думку Г. Н. кас-
Силя, людина, у якого норадреналіну продукується мало, поводиться в екстрених
ситуаціях подібно кролику - у нього сильно виражене почуття страху, а людина, у которо-
го продукція норадреналіну вище, поводиться як лев (теорія «кролика і лева»).
Мал. 46. Катехоламіни - гормони мозкової речовини надниркових залоз і ефекти, залежні від взаимодейст-вия з а- або р-адренорецегтторамі, закладеними в мем-Бранах органних клітин-мішеней. А-ефекти, спрямовані на збагачення О2, Б - ефекти, спрямовані на мобілізацію енергетичних ресурсів. Мок- хвилинний обсяг кровотоку, Ж-кислоти - жирні кислоти, НП - наднирник.
Регуляція секреції ад-реналіна і норадреналіну здійснюється через сім-патической прегангліо-Нарнії волокна, в оконча-пах яких виробляючи-ється ацетилхолін. Ланцюг подій може бути тако-ва: подразник, воспри-Німан головним моз-гом -> порушення зад-них ядер гіпоталамуса (ер-готропних ядер) -> збудження симпатичних центрів грудного відділу спинного мозку -> преган-гліонарние волокна -> продукція адреналіну і норадреналіну (викид цих гормонів з гранул). Схема синтезу катехоламінів така: амінокіс-лота тирозин є ос-новним джерелом обра-тання катехоламінів: під впливом ферменту ти-розінгідроксілази тирозин перетворюється в ДОФА, т. Е. Дезоксіфенілаланін. Під впливом ферменту ДОФА-декарбоксилази це з'єднання перетворюється в дофамін. Під впливом дофамін-бета-гідроксилази дофамін перетворюється в норадреналін, а під впливом ферменту фенілетаноламін-н-метилтрансферази норадреналін перетворюється в адреналін (отже: тирозин -> ДОФА -> дофамін -> норадреналін -> адреналін).
Метаболізм катехоламінів відбувається за допомогою ферментів. Моноаміноксидаза (МАО) здійснює дезамінування катехоламінів, перетворюючи їх в катехолімін, кото-рий спонтанно гндролізуется з утворенням альдегіду і аміаку. Другий варіант мета-болізірованія здійснюється за участю ферменту катехол-О-метилтрансферази. Цей фермент викликає метилювання катехоламінів, переносячи метильную групу від донора
- МАО-А і МАО-В. Форма А - це фермент нервової клітини, він дезамінується серото-
нин, адреналін і норадреналін, а форма В - фермент всіх інших тканин.
Вперше виділив адреналін в 1901 р Такаміне.
Фізіологічні ефекти адреналіну і норадреналіну в чому ідентичні активу-ції симпатичної нервової системи. Тому адреналін і норадреналін наднирників називають рідкою симпатичною нервовою системою. Ефекти адреналіну і норадреналіну реалізуються за рахунок взаємодії з альфа- і бета-адренорецепторами. Так як практичні скі всі клітини організму містять ці рецептори, в тому числі клітини крові - еритроцит-ти, лімфоцити, то ступінь впливу адреналіну і норадреналіну як гормонів (на відміну від симпатичної нервової системи) набагато ширше.
У адреналіну і норадреналіну виявлені численні фізіологічні ефекти, як у симпатичної нервової системи: активація діяльності серця, розслаблення гладких м'язів бронхів і т. П. (Див. Вегетативна нервова система). Особливо важливо відзначити спосіб-ність катехоламінів активувати глікогеноліз І ліполіз. Глікогеноліз здійснюється за рахунок взаємодії з бета-2-адренорецепторами в клітинах печінки. Відбувається наступна ланцюг подій: активація аденілатциклази -> підвищення внутрішньоклітинної концентрації цАМФ -> активація протеїнкінази (кінази фосфорілази) _> перехід неактивної фосфорілази В в активну фосфорилазу А -> розщеплення глікогену до глкжози. Процес цей здійснює-ся досить швидко. Тому адреналін і норадреналін використовуються в реакції організму на надмірно небезпечні впливу, т. Е. В стрес-реакції (див. Стрес). Липолиз - розщеплюючи-ня жиру до жирних кислот і гліцерину як джерел енергії відбувається в результаті вза-імодействія адреналіну і норадреналіну з бета-1 і бета-2-адренорецепторами. При цьому ланцюг подій така: аденилатциклаза (активація) -> підвищення внутрішньоклітинної концетрации цАМФ -> активація протеїнкінази
> Активація трігліцерідліпази
> Растепленія жиру до жирної кислоти і дигліцериди, а потім послідовно за участю вже активних фермен-тів дігліцерідліпази і моногліцерідліпази-до жирних кислот і гліцерину.
Крім того, катехоламіни беруть участь в активації термогенеза (продукції теп-ла), в регуляції секреції багатьох гормонів. Так, за рахунок взаємодії адреналіну з бета-адренорецепторами підвищується продукція глюкагону, реніну, гастрину, паратгормону, кальцитоніну, інсуліну, тиреоїдних гормонів. При взаємодії катехоламінів з бета-адренорецепторами пригнічується вироблення інсуліну.
Одне з важливих напрямків в сучасній ендокринології катехоламінів - це про-процес управління синтезом адренорецепторів. В даний час інтенсивно досліджується по-прос про вплив різних гормонів та інших факторів на рівень синтезу адренорецепторів.
Згідно з даними деяких дослідників, в крові людини і тварин, можливо, є ще один вид гормону, близький за значенням до катехоламінів, який найбільш стежці до бета-адренорецепторів. Умовно він названий ендогенний бета-адреноміметик. Не виключено, що у вагітних жінок цей фактор відіграє вирішальну роль в процесі тор-можения маткової активності і виношування плоду. За рахунок передпологового зниження кон-центрації бета-адреноблокатори в міометрії, що, ймовірно, відбувається за участю простагландинів, вплив цього чинника як інгібітора скорочувальної діяльності матки знижується, що створює умови для індукції родового акту.
За даними американських дослідників, плід напередодні пологів починає продукує-вать катехоламіни в великих кількостях, що призводить до активації синтезу простаглан-динов в плодових оболонках, а отже, і до індукції пологів. Таким чином, не ис-ключено, що катехоламіни плоду є тим самим сигналом, який виходить від плоду і запускає родовий акт.
Нещодавно нами було встановлено наявність в крові людини і тварин, а також в інших біорідинах (в лікворі, навколоплідних водах, слині і сечі) факторів, що змінюють ад-ренореактівность органів і тканин. Вони отримали назву адреномодуляторов прямого (швидкого) і непрямого (уповільненої) дії. До адреномодуляторам прямої дії відносяться ендогенний сенсибілізатор Е-адреноблокатори (Ебарр), який підвищує чутливість клітин, що містять (З-адренорецептори, до катехоламінів в сотні разів, а також ендогенний блокатор Р
адренорецепторів (ЕББАР), який, навпаки, сніжа-