Про них Всевишній Аллах в Корані говорить (сенс): "Воістину ті, які вважають брехнею Мої знамення, які горді до Mоім аятам, для них не будуть розкриті ворота небес і землі вже не ввійдуть в Рай поки верблюд не пройде через вушко голки" т. е. ймовірність того, що вони увійдуть в рай дорівнює ймовірності того, що верблюд зможе пройти через вушко голки. Так Всевишній говорить про зарозумілих.
Відомий і хадис: "Той в чиєму серці є хоча б порошинка зарозумілості не ввійде в Рай".
У Корані сказано (сенс): "Серед людей є такі, які через гординю сперечаються про Аллаха, не маючи ні знань, ні настанови, ні ясної книги для того, щоб збити людей зі шляху Всевишнього Аллаха"
Також в Корані є аят зі змістом: "Я відведу від моїх знамень тих, хто без права проявляє зарозумілість" тобто гординя відводить їх від знамень і Зарозумілість - це внутрішнє, приховане почуття, яке часом відбивається в поведінці, у зовнішньому вигляді. Форми прояви гордині різні в залежності від народів, від традицій і місця проживання. Вони впадають в оману, заглиблюючись в ньому все більше і більше.
Чому ж це так? Чому Аллах прощає і проявляє своє милосердя грішникам, але до гордовитим відноситься зовсім по-іншому? Тому що всі норми шаріату, все основи ісламського віровчення будуються на почутті розуміння людини, що він раб Всевишнього Аллаха, що він цілком і повністю належить Йому. І тільки через це почуття прокладається шлях раба до Аллаха. Тільки від цього розуміння рабської суті перед Аллахом залежить все в цій релігії. Але зарозумілість це єдине, що може зруйнувати розуміння того, що ти раб Всевишнього Аллаха, що бере свій початок від маленької краплі і який покине цей світ, пішовши в землю по завершенні відпущеного Аллахом терміну. Гординя здатна нанести важку втрату цьому почуттю (в арабській термінології "аль-убудійя") і тому вони несумісні. Якщо серце переповнене зарозумілістю, то там немає місця почуттю рабства це абсолютно протилежні речі. Якщо ж серце пронизане цим почуттям, то в ньому немає місця гордині. Зарозумілість - це внутрішнє, приховане почуття, яке часом відбивається в поведінці, у зовнішньому вигляді. Форми прояви гордині різні в залежності від народів, від традицій і місця проживання. Під час Пророка (мир йому і благословення) у багатьох арабів способом вираження і демонстрації свого високого становища і предметом гордості була довга одяг, яку вони волочили за собою по підлозі. У нас, наприклад, це може бути зовсім по-іншому. Є багато знаків, жестів, навіть хода, за допомогою яких люди зазвичай підкреслюють свій статус. У молоді це зазвичай виражається жестами, стилем мови, модою і т.д.
Все це залежить від того з яким наміром робиться все те, що зазвичай буває проявом гордості і від цього залежить Заборонене скоєного вчинку. Якщо на ці вчинки людини штовхають не гординя, вони не вважаються гріховними. Посланник Аллаха (мир йому і благословення) сказав: "Той, хто тягає за собою свій одяг з гордині не ввійде в Рай". І тоді Абу Бакр (нехай буде задоволений ним Аллах) сказав: "Мій одяг довга і мені іноді доводиться піднімати її". Посланник Аллах (мир йому і благословення) відповів йому, доповнивши свій вислів: "Але ж ти робиш це не з гордині".
Одного разу один сподвижник, помітивши в іншому зарозумілість, нагадав йому: "Ти той, хто пройшов двічі звідти, звідки виходить сеча". Тобто перший раз, коли тебе зачали, а другий раз, коли ти народився. Сподвижники жахливо боялися цього пороку, вони виховували себе і часом змушували себе робити роботу в якості покарання за свою гордість. Були й такі, які кілька днів чистили санітарні вузли мечетей, щоб вигнати з себе гординю.
Багатство і успіх в житті не завжди бувають причиною зарозумілості. Іноді грунтом для неї служить і релігія, коли хто-небудь самовдоволено бачить себе в числі досягли успіху. І тоді шайтан не втрачає можливості зруйнувати його старання. Коли хто-небудь починає дивитися з презирством на тих, хто не встигає в дотриманні будь-яких розпоряджень Аллаха, він сам може втратити все. Свідченням цього є хадис: "Той, хто скаже, що все люди загинули, а він знайшов порятунок, той воістину знаходиться в самому згубному становищі". Тому в першу чергу необхідно, щоб кожен з нас бачив своє справжнє місце перед своїм Творцем.
Але як, же раб, який здійснює гріхи один за іншим, не проявляючи при цьому гордині, ні по відношенню до Аллаху, ні по відношенню до оточуючих його людей, все-таки удостоюється милості Творця?
Відповідь: Воістину людина, в серці якого є гордість, ніколи не відчує почуття рабства перед своїм Творцем і тому він не покається. Каяття це не повторення численне певних слів, а перш за все біль, щирий жаль за гріхи, яку гордовитий людина не може відчути. І тому гордовитий грішник віддалений від милосердя, оскільки він далекий від каяття.
Так очистить Аллах наші серця від гордині і дасть нам знання, скріпить наші серця узами любові і братерства. Амінь!