Гомеостаз IГомеостаз (грец. Homoios подібний, однаковий + грец. Stasis стояння, нерухомість)
здатність організму підтримувати функціонально значущі змінні в межах, що забезпечують його оптимальну життєдіяльність. Регуляторні механізми, що підтримують фізіологічний стан або властивості клітин, органів і систем цілісного організму на рівні, відповідному його поточним потребам, називаються гомеостатическими.
Спочатку термін «гомеостаз» означав тільки підтримання сталості внутрішнього середовища, тобто крові, лімфи, міжклітинної рідини (див. Водно-сольовий обмін, кислотно-лужну рівновагу). Надалі до функціонально значущим показниками Г. стали відносити різні біохімічні і структурні субстрати на різних рівнях їх організації (клітини, органи і їх системи).
У підтримці Г. беруть участь механізми зовнішнього і внутрішнього дихання (Дихання), кровообігу (Кровообіг), виділення, різні обмінні зрушення (див. Обмін речовин і енергії).
Бібліогр .: Анохін П.К. Нариси з фізіології функціональних систем. М. 1975; Гомеостаз. під ред. П.Д. Горізонтова, М. 1976; Регуляція вісцеральних функцій. Закономірності та механізми, під ред. Н.П. Бехтерева, с. 129, Л. 1987; Саркісов Д.С. Нариси з структурним основам гомеостазу, М. 1977; Фізіологія вегетативної нервової системи, під ред. О.Г. Баклаваджяна, с. 536, Л. 1 981.
IIГомеостаз (Гомео- + грец. Stasis стояння, нерухомість; син. Гомеостазіс)
в фізіології - відносна динамічна постійність внутрішнього середовища (крові, лімфи, тканинної рідини) і стійкість основних фізіологічних функцій (кровообігу, дихання, терморегуляції, обміну речовин і т.д.) організму.
Допомога пошукових систем