Функції релігії - способи, рівень, напрями впливу релігії на соціум, його структурні елементи, особистість.
Функції релігії тісно пов'язані зі структурою релігії, кожен елемент якої визначає їх специфіку, дозволяють глибше, всебічно пізнати її особливості, вплив на соціум. Вони проявляють себе явно чи приховано (латентне), постійно або тільки на певних етапах історії, висловлюючи можливості релігії та її роль в суспільстві. Якщо функції релігії визначають і характеризують форми, способи, напрямки, рівень впливу релігії в суспільстві, то роль релігії є наслідком реалізації релігією своїх функцій.
Світоглядна функція - її особливість полягає у виробленні своєрідної сукупності поглядів, оцінок, норм, установок, які визначають розуміння людиною світу, орієнтують і регулюють Її поведінка.
Залежно від способів і аргументів, завдяки яким людина пояснює світ, його світогляд може бути філософським, міфологічним або релігійним. Релігійний світогляд включає в систему "людина - світ" комплекс надприродних істот, зв'язків і відносин, прагне пояснити події, явища земного буття впливом потойбічних, надприродних сил. Відповідно до цього він розглядає і сенс життя, усвідомлення якого додає людині сил в подоланні життєвих проблем, навіть і в сприйнятті смерті. Кожна релігія по своєму тлумачить цю проблему, але всі визнають те, що земне життя людини є лише фрагментом її буття, яке після смерті триває в потойбічному світі.
Важливу регулятивну роль відіграє нормативна система релігії, яке проявляється у вимогах, правилах, покликаних забезпечити реалізацію релігійних цінностей. Норми містять у собі обов'язковість, спонукальність. Вони бувають позитивними, зобов'язуючи до дій, або негативними, забороняючи певні вчинки, відносини. Торкатися можуть усіх послідовників віровчення або конкретної групи (мирян, священнослужителів). З огляду на особливості реалізації виділяють культові (визначають порядок культових обрядів, церемоній) і організаційно-функціональні норми (регулюють внутрішньоцерковні, міжцерковні, міжконфесійні відносини, визначають структуру релігійних організацій, порядок виборів керівних органів, що регламентують їх діяльність, а також відносини між віруючими і священнослужителями і т .п.).
Комунікативна функція. Вона спрямована на забезпечення спілкування віруючих з Богом (молитва, інші культові дії) і між собою (під час богослужіння і т.п.). Релігійна комунікація охоплює різні процеси взаємодії: спілкування, соціалізацію, передачі релігійного досвіду, розвиток зв'язків між окремими віруючими, між віруючими і релігійною громадою, духовенством, між релігійними організаціями різного віросповідання. Вона передбачає передачу, обмін інформацією, її засвоєння, оцінки, сприяє інтеграції (об'єднанню) або дезінтеграції (роз'єднанню) релігійних груп.
Інтеграційна функція. Реалізація її сприяє забезпеченню стабільності в суспільстві. На думку французького філософа, соціолога Е. Дюркгейма, релігія діє в суспільстві як клей, допомагаючи людям усвідомити свою моральну належність до соціуму, самовизначитися в суспільстві, а внаслідок цього об'єднатися з близькими за поглядами, моральними установками, віруваннями людьми, разом з ними брати участь в культових церемоніях. Це сприяє утвердженню в суспільстві згоди, солідарності, згуртованості, знижує конфліктність, зате посилює суспільну рівновагу і гармонію суспільних відносин.
Різною мірою інтеграційна функція проявляється на рівні суспільства, конфесій, а також окремих релігійних громад. Найпомітнішим вже, коли система релігійних цінностей відповідає фундаментальним потребам суспільства.
Конфлікти, які грали дезинтегрирующую роль, не оминули жодної з церков, конфесій. Найпомітнішими були розкол в християнстві, привів в 1054 до поділу його на православ'я і католицизм, реформація в католицизмі (XVI-XVII ст.), Рух старообрядництва в Російській православній церкві (XVII ст.), Перипетії, пов'язані з утворенням і функціонуванням греко- католицької церкви в Україні та ін.
Політична, правова функції. Значною мірою вони пов'язані між собою, взаємозалежні з ідеологічною. Історія свідчить, що більшість церков не обминали актуальних суспільних проблем, активно втручалися в їх рішення. Нерідко церква бере на себе управління суспільними, державними справами (теократичні держави), в тому числі і законодавчі та арбітражні повноваження.
Культуроформуючих функція. Вона реалізується у впливі релігії на розвиток писемності, книгодрукування, живопису, музики; архітектури, збереження цінностей релігійної культури; накопичення і трансформації культурного досвіду. Все це істотно впливає на формування і розвиток естетичних цінностей, етичні традиції віруючих, суспільства.
Легітімуюча (від лат. Legitimus - законний, узаконений) функція. Вона проявляється в узаконення певних суспільних порядків, державних інститутів, політичних, правових відносин, норм або визнання їх неправомірними.