До глікопротеінові гормонів гіпофіза відносяться тіротропного (тіротропін, ТТГ), лютеїнізуючий (ЛГ) і фоллікулостіму-лірующій (ФСГ) гормони. В силу структурного і біологічно-го подібності з ЛГ в цю групу включають і плацентарний Хоріо-ний гонадотропін (ХГ).
Глікопротеїнові гормони складаються з двох субодиниць -а в бета, кожна з яких містить пептидні ядро і розгалужені вуглеводні бічні ланцюги, що визначають 15-30% молекулярної маси гормону. Сахара включають фукоза, галактозу, галактозa-хв, манозу і сіалова кислоту, присутність якої необхідно для збереження біологічної активності гормону. Сіалова ки-слоти зменшує швидкість метаболізму глікопротеїнових гормо-нів, але, ймовірно, не бере участі в процесі їх розпізнавання ре-рецепторами клітин-мішеней.
В межах одного виду, в тому числі у людини, все Глікопро-теіновие гормони містять одну і ту ж або дуже схожу a-субодиницю, тоді як b-субодиниці цих гормонів відмінності-ються, надаючи їм біологічну специфічність. Однак в пре-справах виду існує значна гомологія і b-субодиниць; наприклад, 50% амінокислот в складі бичачої b-субодиниці ТТГ і b-субодиниці ЛГ або ідентичні, або відрізняються лише на стільки, на скільки це може визначатися зміною всього однієї пари підстав в генетичному коді [32]; ХГ чоло-століття містить ЛГ-бета і додатково 30 амінокислотних залишків на С-кінці [33, 35].
Як a-, так і b-субодиниці мають і ви-вираженої міжвидової гомологією: a-субодиниці ТТГ людини і бика ідентичні на 70%, а b-субодиниці відповідного гормону-на 90% [36]. Не дивно тому, що Глікопро-теіновие гормони не володіють видовою специфічністю і що гормони великого або дрібної рогатої худоби виявляють биологиче-ську активність у людини. Порізно субодиниці позбавлені біо-логічної активності интактного гормону, хоча не виключено, що їм властива своя власна активність. Біологічна дія гормону визначає саме b-субодиниця, так як її об'єднаннями-ня майже з будь-якої гомологичной пли гетерологичной a-субодиницею призводить до утворення гібридної молекули, що володіє біологічною активністю гормону.
Препарати ЛГ з окремих гіпофізів кілька розрізняють-ся, що пов'язано, мабуть, з відмінностями вуглеводних компонен-тів (мікрогетерогенність>. Деякі дослідники предполага-ють, що характер секретується глікопротеїну (з різним уг-леводним компонентом, що обумовлює різну біологічну активність) може змінюватися в залежності від ендокринної середовища. Хоча і передбачалася можливість секреції змінених форм того чи іншого глікопротеїнового гормону, але докази це-го при будь-якому специфічному порушенні секреції ці гормонів не отримані (див. далі).