§ 2. Поняття і значення рішення суду. Вимоги, що пред'являються до судового рішення
1. Поняття та ознаки судового рішення
2. Значення судового рішення
Оскільки судове рішення завершує розгляд справи і ліквідує існуючий спір між сторонами, то значення судового рішення пов'язане з тими завданнями, які закон ставить перед судом. Найважливішим завданням судочинства є юрисдикційна, тобто правильний і своєчасний розгляд і вирішення цивільних справ. Отже, значення судового рішення, перш за все, в тому, що їм дозволяється розглянуте цивільну справу. Судове рішення в цьому плані відновлює порушені права, конкретизує права та обов'язки сторін. У той же самий час судове рішення є юридичним фактом, з яким пов'язується виникнення, зміна, припинення правовідносин. Після набрання рішенням законної сили воно може бути виконано, в тому числі примусово.
Наступним завданням судочинства є зміцнення законності та правопорядку, попередження правопорушень та формування шанобливого ставлення до закону і суду. Судове рішення, відновлюючи порушені права, відновлює, а значить, і зміцнює законність в державі, сприяє попередженню правопорушень, виховує громадян у дусі поваги до закону.
Для того щоб рішення дійсно сприяло виконанню завдань, поставлених державою перед правосуддям, воно повинно відповідати всім вимогам, які пред'являються до нього.
3. Вимоги, що пред'являються до судового рішення
5. Негайне виконання судового рішення
6. Усунення недоліків судового рішення
7. Законна сила судового рішення
ЦПК регулює вступ рішення в законну силу. Згідно ст. 209 ЦПК рішення суду набирає законної сили після закінчення строку на апеляційне або касаційне оскарження, якщо вони не були оскаржені. У разі подання апеляційної скарги рішення мирового судді набирає законної сили після розгляду районним судом цієї скарги, якщо оскаржуване рішення суду не скасоване. Якщо рішенням районного суду скасовано або змінено рішення мирового судді та прийнято нове рішення, воно набирає законної сили негайно. У разі подання касаційної скарги рішення суду, якщо його не скасовано, набирає законної сили після розгляду справи судом касаційної інстанції (ч. 1 ст. 209 ЦПК).
Згідно ст. 13 ЦПК вступили в законну силу судові постанови, а також законні розпорядження, вимоги, доручення, виклики та звернення судів є обов'язковими для всіх без винятку органів державної влади, органів місцевого самоврядування, громадських об'єднань, посадових осіб, громадян, організацій і підлягають неухильному виконанню на всій території Укаїни. Обов'язковість судових актів не перешкоджає зверненню зацікавлених осіб, які не брали участі у справі, до суду за захистом порушених або оспорюваних прав, свобод і охоронюваних законом інтересів (ч. 4 ст. 13 ЦПК).
У науці цивільного процесуального права часто законної сили судовим рішенням визначають через його обов'язковість, а незаперечність, винятковість, можливість втілення і преюдиціальність судового рішення називають якостями або наслідками законної сили судового рішення. Як видно з наведеної норми ст. 13 ЦПК, закон не зводить законну силу судових актів лише до їх обов'язковості, доповнюючи здійсненно судових постанов. Аби не заглиблюватися в наукову дискусію, зазначимо лише, що судове рішення стає обов'язковим в той же момент, коли воно набуває незаперечність, винятковість, преюдиціальність і виконані. Всі ці аспекти в сукупності складають законної сили судовим рішенням.
Законна сила судового рішення - це якість судового акта, в силу якого рішення набуває обов'язковість, незаперечність, винятковість, можливість втілення, преюдиціальність після закінчення строку на апеляційне, касаційне оскарження (опротестування).
Обов'язковість судового рішення. Відповідно до Федеральним конституційним законом "Про судову систему Укаїни" обов'язковість судового рішення поширюється на всі без винятку органи державної влади, органи місцевого самоврядування, громадські об'єднання, посадових осіб, інших фізичних і юридичних осіб, на всю територію Укаїни. Невиконання постанови суду тягне за собою відповідальність, передбачену федеральним законом (ч. 1, 2 ст. 6). Обов'язковість судового рішення також розкрита в ст. 13 ЦПК, про що говорилося вище.
Таким чином, обов'язковість судового рішення, яке набрало законної сили, означає:
1) рішення поширюється на всіх осіб незалежно від того, чи були вони особами, які беруть участь у справі, чи ні. Для осіб, які беруть участь у справі, обов'язковість судового рішення означає необхідність підпорядкувати свою поведінку приписом судового рішення. Інші суб'єкти, перераховані в ч. 1 ст. 6 Федерального конституційного закону "Про судову систему Укаїни", повинні або вчинити певні дії, або не порушувати прийняте рішення. Наприклад, органи загсу на основі судового рішення видають свідоцтво про розірвання шлюбу, органи опіки та піклування призначають опікуна особи, визнаної судом недієздатною, і т.д .;
2) рішення поширюється на всю територію Укаїни. Незаперечність судового рішення. Законодавством встановлений термін для апеляційного та касаційного оскарження судового рішення. Якщо особи, які брали участь у справі, які не звернулися зі скаргою або поданням на винесене рішення, то воно набирає законної сили, і в результаті втрачається можливість його касаційного оскарження. Отже, незаперечність судового рішення - це відсутність можливості на принесення апеляційної, касаційної скарги. Якби закон надавав кілька можливостей для апеляційного та касаційного оскарження, то рішення не могло б вступити в законну силу в протягом тривалого часу, а значить, не змогло б виконуватися.
Разом з тим ЦПК передбачає можливість відновлення пропущеного строку на оскарження в порядку, встановленому в ЦПК, а також вводить перегляд судових рішень, що вступили в законну силу (в порядку судового нагляду і за нововиявленими обставинами).
Винятковість судового рішення. Винятковість судового рішення - неможливість вторинного розгляду тотожної справи. Як відомо, тотожність позову передбачає єдність предмета, підстави позову і сторін спору. В силу винятковості вступило в законну силу рішення суду не має права приймати до розгляду тотожні позови. При зверненні до суду з тотожним позовом суд зобов'язаний відмовити в прийнятті заяви. Якщо заява була прийнята до розгляду, суд виносить ухвалу про припинення провадження у справі.
Преюдиціальне судового рішення. Преюдиціальне судового рішення - це неможливість оскарження фактів, встановлених набрав законної сили судовим рішенням, в новому процесі при наявності тих же осіб, які беруть участь у справі. Преюдиціальне судового рішення має свої суб'єктивні (в процесі беруть участь ті самі особи, що і в попередній справі, за якою винесено вступило в законну силу судове рішення) і об'єктивні межі (в новому процесі розглядаються ті ж факти і правовідносини, що і в справі, по якою винесено рішення, яке набрало законної сили).
Факти, встановлені набрав законної сили рішенням суду з однієї цивільної справи, не доводяться знову при розгляді інших цивільних справ, в яких беруть участь ті самі особи.
Що вступило в законну силу рішення суду загальної юрисдикції у цивільній справі обов'язково для арбітражного суду, який розглядає іншу справу, з питань про обставини, встановлені рішенням суду загальної юрисдикції і які мають відношення до осіб, які беруть участь у справі (ч. Зет. 58АПК).
Можливість втілення судового рішення. Можливість втілення судового рішення за загальним правилом починається зі вступу рішення в законну силу, за винятком випадків негайного виконання (ст. 211, 212 ЦПК). Можливість втілення означає, що набрало законної сили судове рішення може бути примусово виконано.